WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Моральний зміст феномену влади - Реферат

Моральний зміст феномену влади - Реферат


Реферат на тему
Моральний зміст феномену влади
Розгляд феномену влади, його значення і роль в соціальному житті держави, людини являє собою актуальну тему за ситуації сучасного перетворення вітчизняної моделі соціального управління.
Зміни суспільних відносин, з одного боку, і соціально - економічних умов, з іншого, висувають до керівників всіх інституцій освіти вимоги не тільки щодо уміння розпоряджатися владою і здатності утримувати її у своїх руках, але і необхідності наявності в суб'єктів управління специфічних особистісних прагнень, що створюють передумови успішної реалізації відзначених умінь і здібностей.
Розгляд влади як глобального явища, властивого і природі, і людському суспільству, має давню традицію в історії суспільної думки. Ще Аристотель висловлював думку, що початок володарювання і підпорядкування має універсальний прояв, а відносини влади - природну зумовленість одних людей підкорятися, а інших - панувати.
Коли у людини є тільки один варіант вибору, вона робить цей вибір сама. При двох альтернативах вибору зростає кількість імовірних помилкових рішень. При n-кратній альтернативі у людей виникає так багато варіантів вибору, що вони не можуть ефективно приймати рішення. Вони бажають, за висловом Е.Тоффлера, аби рішення приймалися іншими, а вони йому підкоряться.
Р.Стейсі [122] зауважує, що існування керівників виправдане потребою реагувати на нестабільність, неврівноваженість, непорозуміння та безлад.
Саме поняття влади*, утім, як і суміжні з ним поняття - авторитету, панування, впливу, сили і т.п., відноситься до числа тих багатомірних категорій соціального знання, на які претендують філософія, політологія, соціологія, психологія, етика, право...
Класична теорія державного управління за Аристотелем та Платоном [112] передбачає п'ять складових державної влади, і, відповідно, стільки ж складових державного управління:
1) концептуальна влада - вирішує визначення чинників, що впливають на суспільство, формування концепції (парадигми) управління для досягнення цілей суспільства;
2) ідеологічна (політична) влада - впорядковує державну концепцію та пропагує її своїм громадянам;
3) законодавча влада - підводить під державну концепцію юридичні основи, визначає правові процедури та регламенти запровадження цієї концепції;
4) виконавча влада - запроваджує державну концепцію до реалій життя, спираючись на юридичні закони, моральні засади та традиції;
5) судова влада - слідкує за дотриманням законності в житті суспільства.
М.Вебер виокремив три типи влади: 1) влада узаконеної традиції; 2) харизматична влада; 3) влада закону .
Пізніше дослідники Дж.Фреч і Б.Рейвен виділили п'ять типів влади: законна влада, влада винагороди, примусу, досвіду, зв'язків і посилань на інших людей.
Владу можна розглядати і під таким кутом [65]:
Влада, в основі якої - вольовий примус (директор, педагог впливає на підлеглих під страхом покарання).
Влада, що грунтується на заохоченні (впроваджується система заходів щодо матеріального і морального стимулювання).
Експертна влада (колеги, учні високо оцінюють фахову компетентність керівника).
Влада прикладу (підлеглі шанують керівника як особистість і спеціаліста, намагаються в усьому бути схожими на нього).
Законна влада (високий офіційний статус керівника надає йому право видавати розпорядження).
Харизматична влада - це влада, побудована не на логіці, не на давній традиції, а на силі особистих якостей або спроможностей лідера. Влада прикладу або харизматичного впливу визначається ототожненням виконавця з лідером або потяг до нього, а також потребою виконавця в приналежності і повазі.
Прикмети харизматичної особистості: нестримний обмін енергією; солідна зовнішність; незалежність характеру; гарні риторичні можливості; сприйняття захоплення своєю особистістю; гідна й упевнена манера поведінки.
З 90-х років XX століття починаються перші кроки на шляху створення самостійної науки про владу - кратологію*, як розробленого комплексу знань, блоку галузей наук про владу.
Кратологію розглядають у якості однієї з найважливіших суспільних наук, цілої і цілісної системи знань, "вчення про владу, про закономірності її походження, функціонування і розвитку, про типи і види влади, її суб'єкти, об'єкти, носії, форми, функції, задачі, механізми, норми і принципи, сутність й особливість поділу влади, взаємодії влади з іншими сферами життя і влади різного роду між собою, а також із закордонною владою".
Ми не будемо зупинятись на задачах, функціях, зв'язках кратології з численними галузями знань, що носять, утім, більш соціальний, суспільний характер. Відзначимо лише, що в системі базових, спеціальних і комплексних галузей нової науки згадується психологія влади.
Вона займає місце на межі психології та кратології, фактично будучи складовою частиною кратології, що дає уяву про закономірності, механізми і факти психічного життя людини, яка опинилася в структурах влади, біля її керма, або ж змушена бути поруч з керманичами, а також про фактичний вплив психічних процесів і проявів у безлічі підвладних безпосередньо на існуючу владу [135].
Найбільш цікавим питанням, що виникає при цьому - проблема психологічних механізмів влади [30]: чому люди готові приймати одну владу, підкоряючись одним людям і правилам, але рішуче, відкидають іншу?; що дає одним людям влада над іншими?; що змушує одних людей прагнути до влади, а інших - уникати її?
Французький історик Ж.-Ж.Шевальє помітив, що конкретна, реальна влада завжди вабила людей до себе більше, ніж суперечки навколо її загального поняття. На його думку, сам рівень і характер розвитку влади в суспільстві робить її відстороненою абстракцією. Справді, все було ясно, коли відносини влади виражалися формулою "Держава - це Я". Зараз влада виявляється в масі громадських організацій і часто виступає в анонімній формі. Це ставить перед вченими нові проблеми її вивчення. Розглянемо деякі підходи щодо осмислення феномену влади.
Аспекти мотивації влади вперше зустрічаються в дослідженнях неофрейдистів. Вони були проголошені головними мотивами людської соціальної поведінки.
А.Адлер [4] визначив фактор досягнення переваги як найбільш загальну мету людської діяльності. Суть його доктрини полягає у визнанні компенсації природних недоліків людей, що випробують комплекс неповноцінності, як основну силу прагнення до переваги, досконалості і соціальній влади.
А.Адлер відзначає, що мета переваги стала основною умовою нашого життя. Вона додає нам твердість і впевненість, формує наші дії і поведінку, керує ними, змушуючи наш розум заглядати вперед і удосконалюватись. Однак є і тіньова сторона - вона легко привносить до нашого життя ворожу, войовничу тенденцію, позбавляє нас природності відчуттів і постійно прагне віддалити нас від реальності. Посилення почуття реальності, відповідальності і заміну схованої ворожості взаємною доброзичливістю можна домогтисялише через свідомий розвиток почуття спільності і свідоме руйнування прагнення до влади.
З погляду К. Хорні, ні А.Адлер, ні З.Фрейд не усвідомили роль, котру відіграє тривожність у породженні прагнень до влади, престижеві і володінню; ніхто з них так само не звернув уваги на вплив культури на ті форми, у яких вони виражалися.
Проблема влади для Фрейда [3] - це проблема панування несвідомого над
Loading...

 
 

Цікаве