WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Аксіологічний підхід до духовного потенціалу освіти України - Реферат

Аксіологічний підхід до духовного потенціалу освіти України - Реферат

уява про людину була доповнена критерієм ідеальної людини з її активністю та творчістю. Зауважимо, що в цей час ідеал людини, як ціннісний орієнтир, припускав яскраво виражену етичну характеристику. Таким доповненням стала категорія добра. В епоху Освіти цінність людини була осмислена з позицій її унікальності і неповторності. "Людина повинна... знати і виходити з того, що вона унікальна, що ніколи раніше не було нікого подібного їй… Кожна окрема людина - щось нове у світі і покликана здійснити тут свою особливість…", - писав психологМартін Вубер.
Знаменита формула: "людина - самоціль, а не засіб", - була побудована на вірі в безмежні можливості людини, у її волю і розум. Ідеал людини в цей час визначався такими соціально-політичними цінностями, як рівність, справедливість, свобода. У новий і новітній час у рамках комуністичної ідеології класична уява про людину, як вищу цінність, була доповнена класовим підходом: суспільним ідеалом стала людина, - будівник комунізму.
В матеріалах КПРС має місце посилання на високі моральні вимоги до громадян СРСР: "Особливо важливе значення в моральному розвитку суспільства має революційна мораль робітничого класу". В моральному кодексі будівника комунізму виражається непримиримість до порушень суспільних інтересів, до національної та расової неприязні, до несправедливості, дармоїдства, нечесності, кар'єризму, користолюбства.
Очевидна не тільки трансформація цінностей в ході історичного розвитку, але і їх органічний взаємозв'язок і взаємозумовленість. Дійсно, вважає З.Равкін, цінності, що розуміються як мета, умова, чинник розвитку освіти в цілому, взаємозалежні між собою й утворюють фундамент педагогічної системи. У той же час чітко виділяється їх якісна специфіка, що додає певні відтінки педагогічним концепціям, інститутам освітньої сфери. Особливого значення набуває і розкриття сутнісного значення тієї або іншої ціннісної орієнтації як передбачуваної підстави педагогічної теорії. Тому важливо визначити, яким чином взаємопов'язані різні аспекти теорії педагогіки і основи аксіології.
Встановлено, що поняття "аксіологія"* було введено французьким філософом П.Лапі (1902) і позначало галузь філософії, яка досліджує ціннісну проблематику.
Важливі методологічні позиції, засновані на вивченні цінностей ученими різних філософських шкіл, дозволяють вибудувати основи сучасної аксіологічної освіти:
- цінності мають велику силу і сприяють створенню нового світу культури (Г.Лотце);
- питання про призначення людини і зміст її життя можуть бути вирішені у світлі визначених цінностей (В. Віндельбанд);
- "цінності створюють абсолютно самостійне царство, яке лежить по той бік суб'єкта та об'єкта; про цінності не можна сказати, існують вони чи ні, суб'єктивні чи об'єктивні, - вони мають один вимір: значущість або важливість"; цінність є універсальною системо- та смислостворюючою філософською категорією (Г.Ріккерт);
- "емоційність" - центральне методологічне поняття аксіологічної системи (М.Шелер); особистість є зосередження, центральне ядро "царства цінностей" (М.Шелер); пізнання цінностей - це акт переваг, в інтуїтивній очевидності якого встановлюються "ранги" цінностей (М.Шелер);
- теорія цінностей допоможе людині пізнати себе, свої найбільш важливі цілі, прагнення, а це знання буде для особистості не менш значним, ніж знання законів природи (Р.Перрі);
- цінність* - це цінність, поки вона визнається і значима (М.Хайдеггер);
- питання про цінності значніше від питання про вірогідність: остання знаходить усю серйозність за умови, що є відповідь на питання про цінності (Ф.Ніцше).
Американський психолог А.Маслоу, який визначав самість* як внутрішню природу або серцевину людини - її власні смаки, цінності, цілі..., вважав, що людина має потребу в ціннісній системі відліку, у такій філософії, відповідно до якої можна жити і розуміти життя, тією ж мірою, у якій він має потребу у сонці, у кальції й у коханні [77].
Солідарною до цього була і позиція російського філософа М.Бердяєва [12], який зазначав: "...особистість є категорія аксіологічна, оціночна. Особистість не може мислити ні біологічно, ні психологічно, ні соціологічно. Особистість - духовна і передбачає існування світу. Цінність особиcтості є вища ієрархічна цінність у світі, цінність духовного порядку".
Одним з перших у педагогічній науці проблему цінностей освіти проаналізував Н.Нікандров [84], пояснюючи увагу до педагогічної аксіології наявністю справжньої соціальної кризи, яка виражається насамперед у занепаді моральності в суспільстві, підміні духовних цінностей сурогатами.
Серед безлічі національних цінностей він виділяє дві основні групи: загальнолюдські і національні, діалектичний підхід до яких дозволяє побачити рівновагу і взаємозалежність цих аксіологічних орієнтирів. Визначаючи загальнолюдські цінності і з'ясовуючи їх роль у педагогічному процесі, Н.Нікандров бачить у них насамперед такі цінності, що поділяються більшістю людей і можуть бути моральною основою людської поведінки, сконцентрованою у системі моральних норм. Загальнолюдською цінністю може виступати й ідеал людини як осередок фундаментальних цінностей-чеснот.
Загальнолюдські цінності, розвиваючись і змінюючись в історії людства, створювали основи для самозбереження цивілізації, передбачали зближення позицій різних груп людей, забезпечували врахування взаємних інтересів і, приймаючись на світових форумах, входили в документи як правила, принципи, важливі для всіх.
Тим часом вагомість національних цінностей вибудовується, по-перше, могутніми національними духовними коріннями України; по-друге, тим, що на початку життя кожної людини повинні бути цінності поваги і любові в родині, самобутності культурних традицій, мови країни проживання. Це духовне джерело, що живить людину все життя. У вихованні (родинному, соціальному) з національних цінностей слід починати, не забуваючи про цінності загальнолюдські. Важливо підкреслити і ті цінності, що виділяються як довічні, властиві Україні: соборність, колективізм, щедрість душі, пріоритет духовності, патріотизм і т.п. При цьому вважаємо за необхідне повернення до справжніх духовних цінностей, у тому числі з опорою на православ'я.
Головним висновком, цілком закономірним у сучасній освітній ситуації, може бути теза про те, що шлях у майбутнє лежить через духовну освіту нашого суспільства, виховання молоді в дусі українських традицій і цінностей.
Звертаючись до системи освіти, Н.Нікандров представляє її ціннісну основу, що виражається в інтеріоризації* цінностей навчання, поваги до себе й інших, відповідальності. Необхідно прийняти до уваги, що осягаючи усю систему освіти і, працюючи з учнями, виховуючи і навчаючи них, ми при цьому передаємо цінності.
Піддаючи аналізу набір професійних
Loading...

 
 

Цікаве