WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Аксіологічний підхід до духовного потенціалу освіти України - Реферат

Аксіологічний підхід до духовного потенціалу освіти України - Реферат


Реферат на тему
Аксіологічний підхід до духовного потенціалу освіти України
?
Так, в Україні настали (і наразі відбуваються) надзвичайно важливі соціальні, економічні, а головне - духовні, моральні зміни. Абсолютна більшість громадян України впевнені в тотальності та незворотності цих змін, не дивлячись на шалений опір та тиск тих, хто ніколи не сприймав свій народ всерйоз.
На часі серйозна небезпека духовного спустошення не тільки сучасників, але і майбутніх поколінь співвітчизників. Такий стан обумовлений природними наслідками зміни ціннісної парадигми, породженої цивілізаційним конфліктом. А така зміна на рівні суспільної і індивідуальної свідомості практично завжди відбувається за скривленою моделлю закону "заперечення-заперечення". Ломка старих ідеологічних догм створила в системі ціннісних орієнтацій особистості українців вакуум, який зараз намагаються безладно заповнити або довічними загально-людськими цінностями (через віру, церкву), або цінностями суспільства споживання, переносячи їх на український ґрунт без урахування специфіки нашої історії та ментальності. За подібних умов наступ антикультурних явищ призводить до того, що картина світу та система ціннісних орієнтацій, які складаються в сприяють позитивному розвитку особистості та суспільства.
Не набрали порядку духовності і відносини між людиною та природою. Людська, техногенна діяльність робить можливою природну кризу. Р.Хіггінс назвав шість самих складних глобальних проблем людства: демографічний вибух, продовольча криза, спустошення ресурсів, руйнування природного середовища, зловживання ядерною енергією та некерованість науки і техніки.
К.Лоренца до основних сучасних "гріхів" людства відносить: перенаселення; спустошення життєвого простору; біг навперегонки з самим собою (більшість людей сприймають як цінність лише те, що дозволяє їм перегнати своїх близьких); теплова смерть відчуттів на ґрунті комфорту; генетична деградація; розрив з традиціями; індокрінація (віра в неперевірені знання та теорії); зловживання ядерною енергією.
Чи впливають ці апокаліптичні чинники на духовний світ, моральність, соціальну поведінку наших сучасників? Безперечно, що впливають (пояснюють, визначають…).
Американський соціолог А.Тоффлер вважає [129], що економіка минулого винагороджувала людину за такі риси характеру, як підкорення єдиній центральній владі, здатність до розуміння того, як функціонує бюрократія, здатність змиритися з довічною механічною та одноманітною працею. Нова ж економіка та більш різнорідна й демократична культура будуть винагороджувати людей перш за все за пізнавальні здібності, швидке пристосування до змін, яскраву індивідуальність та підприємництво, здатність виступати посередниками та прибічниками згоди.
Г.І.Волинка [143], аналізуючи зарубіжну філософію ХХ ст. зазначає: "…у різних колах європейського суспільства поширюється дивний феномен, який можна було б назвати життєвою дезорієнтацією… Система цінностей, що організовувала людську діяльність… втратила свою очевидність, привабливість, імперативність. Західна людина захворіла яскраво визначеною дезорієнтацією, не знаючи більше, згідно з якими зірками жити".
Філософ В.Воловик [26] посилається на зростаючу тенденцію синдрому дива, який послаблює волю до життя, прагнення щось змінити на краще. На його думку, ця риса проявляється в традиційній для українців марній мрійливості, необґрунтованих сподіваннях на зміни в житті, очікуванні месії. Він з гіркотою зауважує, що зростаюче покоління українського суспільства із сьогодення, із сучасності орієнтується не на майбутнє, а на минуле. Такого не знає ні одне цивілізоване суспільство.
Очевидно, пише О.Вишневський [22], що "через десять років життя ставитиме до українця зовсім інші вимоги, ніж ті, які ставило донедавна і до яких наша виховна традиція пристосувалась. Незалежно від історично сформованих виховних поглядів у найближчому майбутньому нам потрібен буде не мрійник, не емоційна та самозречена істота, а практичний, ініціативний діяч, господар з міцним характером, вольовий, цілеспрямований, з глибокою вірою у цінності яким служить".
Якісну зміну парадигми людської діяльності, на думку Ганни Арендт , невпинно супроводжувала плеонексія - безумна жага мати більше і більше, що породжувало феномен нескінченності зростаючих бажань новочасної людини.
Створення умов самодостатнього життя особистості українця, за В.Огнев'юком [86], супроводжується втратами та переорієнтацією цінностей.
На ІІ Всеукраїнському з'їзді працівників освіти, внутрішньополітичні процеси в Україні були визначені "…як достатньо стабільні і прогнозовані для суспільства, що перебуває у транзитному стані, радикально переглядає систему усталених цінностей та орієнтирів свого розвитку".
"Орієнтація на людину, фундаментальні цінності, рішуча демократизація освіти - ось ті підвалини, на яких має базуватися освіта третього тисячоліття, - відзначалося на ІІ Всеукраїнському з'їзді працівників освіти. Гармонійно розвинена особистість має стати головною метою і змістом усієї системи освіти. Замість пріоритету держави в освітянському просторі на перше місце має бути поставлена саме людина. Найважливіші цінності освіти - не тільки дитина, а й педагог".
Конституція України [Ст. 21, 22, 23, 24, 27, 28, 29, 30, 34, 35, 36, 43, 45, 48, 53, 54] проголошує вищою цінністю в ієрархії демократичних цінностей - особистість людини, її свободу і права.
Система освіти також детермінується суспільними цінностями. Автори монографії "Україна: проблеми самоорганізації" [131] зауважують на неможливість зміни, реформування змісту освіти без утвердження нової системи цінностей. А до пріоритетних викликів національної освіти відносять проблему мінімізації асиметрії між значенням матеріальних і духовних цінностей.
Важливо, на наш погляд, відновити і розвивати на нових засадах принцип суб'єктивно-особистісної орієнтації педагогіки, наповнюючи його зміст, технології ідеями життя як найвищої цінності, доброчинностями, технологіями життєтворчості. Особистість повинна вміти самостійно будувати своє життя, визнаючи його стратегію відповідно до своїх уявлень про щастя, добро, любов. Вітчизняний філософ Л.В.Сохань взагалі визначає нову школу як школу культури життєвого самовизначення.
Український соціолог Є.Суїменко [126] стверджує, що людині потрібна система координат, певна карта її природного та соціального світу, без якої вона може заблукати і втратити спроможність діяти цілеспрямовано та послідовно. Потреба в системі ціннісних координат дуже велика. Наприклад, хіба не заслуговує подиву та обставина, що людина часто з легкістю стає жертвою ірраціональних доктрин економічного, політичного або іншого виду.
Проте тільки такої карти недостатньо для керівництва до дії. Людині необхідна
Loading...

 
 

Цікаве