WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю - Дипломна робота

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю - Дипломна робота

"Дрібушечки" ("Дрібу-дрібу-дрібушечки, Наївшися петрушечки...") і "Маківочка" ("Ой на горі мак-мак, А в долині так-так..."). Серед ігор є чимало таких, де закладені перші основи геометрії і тригонометрії ("Камінці", "Земля", "Небо", "Кіт чи мишка" та інші). Хоч більшість таких забавок і не розподілялися за статтю, проте й були чисто "дівчачі" та "хлопчачі", участь у яких традиційно обмежувалася: а тих, хто грав не "в свою гру", висміювали дошкульними дражнилками "баба" чи "штанько в спідниці".
Ігри супроводжували дітей повсюдно - на обійстях, вулиці, леваді, у полі серед попасичів й навіть за працею, коли наставав короткий перепочинок. У побуті вони поділялися на тимчасові, тобто сезонні, й повсякчасні. Для більшості ігор діти виготовляли власноручних конструкцій предмети-іграшки, що також сприяло розвиткові рукодільництва і виробничих навичок.
Весною з особливим завзяттям дітлахи майстрували чудернацькі різноголосі свистунці, обрамляючи їх художніми обладунками, пищики з цибка цибулі, стручків жовтої акації, листу з півників, стебел жита, осоки тощо, різноманітні пухкавки. Для дівчаток найужитковішим матеріалом були лугові та польові квіти, з яких вони плели віночки, "кози", пасльонові ляльки, пекли паляниці з піскового міста...
Під осінь, коли з поля збирали городину, ми часто робили кумедні маски. Вичистивши м'якушку в спіложовтому гарбузі, вирізали очі, ніс і рот, а всередину вставляли свічку. Ввечері, як уже сповзли сутінки, переодягтись, щоб не розпізнали, кожен зі своєю маскою виходив на крижовище. Видовище, повірте па слово, було винятково цікаве, навіть дорослі приходили на такі гулянки, і допізна тривав імпровізований карнавал, який нагадував елементи новорічного бал-маскараду, а точніше - ляльковий театр чи вертеп.
З першими заморозками, коли сковувалися льодом озерця й болітця, наше дозвілля переселялося на ковзанки, які називали гойдалками або рядюжками. Про залізні ковзани ми могли тільки мріяти, а тому кожен вимайстровував собі дерев'янки. Вистругані з будь-якого дерева конусоподібні формочки підперізували знизу дротом, якого, до речі, не завжди можна було й дістати. Посередині ковзанки вбивали міцну палю, прив'язували до неї рухому тичку і, розкрутивши її, каталися навколо приводу. Розгойданий лід пружно вібрував під ногами; щоправда, такі ігри почасти були ризикованими, але вони гартували нас, виховували сміливість і кмітливість. Хоч і перепадало іноді від батьків тим, хто "наловив в'юнів", тобто потрапив у ополонку, проте минав день-другий, і ми знову бралися за своє.
Та ось наставали холодні, з кучугурами-переметами зими. Не завжди випадало ліпити снігові баби, кататися на лижах-саморобках чи самокатах. У домашніх умовах найпохіднішими забавлянками були звичайна з-під ниток котушка, виструганий із соснової скіпки пропелер або паперовий літак. Але чи не найбільшою розкішшю для кожного були цяцьки, виготовлені нами напередодні Новою року.
Для сьогоднішніх дітей надувна святкова кулька, придбана в магазині, - річ звичайна. Одначе для пас вона була неабиякою цінністю. Виготовити її ми могли раз па рік, коли вдома кололи годованика. Випросивши у батьків міхурця, його виминали в попелі, вимочували і, вкинувши кілька горошин, надували. Засушена кулька служила забавкою увесь сезон. А із свинячих хрящиків робили досить дотепні фуркалки.
В одній зі статей Юліус Фучік сказав: дитячі ігри - дзеркало суспільства. В цьому місткому афоризмі є левова частка правди. Згадаймо, як у повоєнні літа були модними ігри "у війну". Розподілившись на два табори, хлоп'яки азартно грали в "червоних" і "білих", "наших" та "фашистів". Це був живий відгомін історії; у цих веселих (бо завжди перемагали "наші") і воднораз сумних (адже ще ятріли рани воєнного лихоліття) іграх брали участь діти, переважна більшість батьків яких не повернулася з війни.
Нині, на відстані часу, легше усвідомлювати, піддавати аналізові дитячу психологію. Згадую і воднораз дивуюся одній обставині: якими б міцними не були укріплення чужинців, скільки б не брало участь у чужому таборі, та все ж перемагали наші - з подвоєною, потроєною енергією ішли в наступ, втрачаючи на полі бою вояків, але "ворога" усе ж відбивали, гнали його за тридев'ять земель. Можу авторитетно ствердити, що ні позерства, пі плакатних сценок ми не розігрували - отой одвічний дух захисту рідної землі, своїх святинь був вирішальним, піддавав сили і мужності в цих іграх, де на очах мужніли сирітські діти...
Про дитячі ігри можна говорити багато - вони настільки різноманітні, цікаві й повчальні, що їхню роль в дитячому віці важко переоцінити. Переважна більшість "абеткових істин дитинства", як образно називають цю форму дозвілля, народжувалась у середовищі простого народу, а отже, й виконувала певні функції людського співжиття: "оформлення" в юному віці елементів працелюбності, засвоєння родовідних духовних критеріїв до пісні, своєї історії, пошанівку демократичних лицарських рис. Ігри відкривали дітям живу історію свого народу, вчили любити народних героїв і ненавидіти кривдників.
Сільські ігри були і своєрідним, як на сучасну термінологію, дитячим садком. Батьки багатодітних родин постійно перебували в полі, і тому сільські гурти об'єднували підлітків у самостійні осередки. Для багатьох дітлахів такі гулянки були не тільки формою дозвілля, але й своєрідною школою, де засвоювалися перші абетки науки.
Є потреба бодай побіжно оглянути наше, образно кажучи, сучасне господарство, - що з традиційного засвоєно в нинішніх іграх, які форми виникли і яка їх практична доцільність. Великий Жан-Жак Руссо відзначав свого часу: "У дітей своя власна манера бачити, думати й відчувати". З огляду па це п виникали дитячі ігри, тому вопи й пройшли століття, захоплюючи не одне покоління своєю практичністю й природністю. Чимало кращих традиційних зразків перейшло і в наш час. На околах міст, у селах, дитячих садках можна побачити, як залюбки граються діти у різноманітні ігри, яким завзяттям і радістю світяться їхні обличчя. Але, уважно приглянувшись, можна помітити одну деталь: переважна більшість ігор пов'язана з ухилом па розумовий розвиток. Усівшись під альтанкою, дітлахи можуть просидіти півдня, розгадуючи якусь хитромудру схему чи до очманіння перекручувати рухливий кубик, щоб скласти одноколірнупло-щину.
Звичайно, нічого лихого в цьому немає - навпаки, подібні ігри також сприяють розумовому мисленню. Але така однобічність призводить до того, що діти позбавлені своєї природної стихії - рухливості, ритму, котрі так необхідні у юному віці. Скажімо, чи не є абсурдною настільна гра в футбол? Де, як не па свіжому повітрі, мають гартувати своє здоров'я діти. Мені здається, що ті, хто координує випуск дитячих іграшок, захопилися шаблонністю - всі зусилля зосереджені для того, аби дитину прикувати до місця, зробити її своєрідним домочадним технократом.
Завітайте в будь-який "Дитячий світ" і неодмінно побачите безліч іграшок саме такого спрямування. А дитина ж має бути якомога більше на природі, вести активний,
Loading...

 
 

Цікаве