WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю - Дипломна робота

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю - Дипломна робота

внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для подолання труднощів, бажання вчитися.
Дитячі ігри та забави. Ми, мабуть, не зовсім вивчили їх, не повністю усвідомили ту величезну роль, яку відігравали вопи у виховному процесі. Яку б забаву не взяли, у кожній є своє, сказати б, раціональне зерно. Окремі ігри створюють цілі сюжетні дійства, своєрідні дитячі вистави просто неба, серед природи.
Візьмімо до прикладу відому багатьом сільську гру "в гусей". Вибравши "вовка", "пастуха" та "господиню", решта стають "гусьми". За наказом господині пастух жене гусей у поле, але на них, причаївшись, чатує лицар лісів. Запримітивши його, господиня вигукує: "Гуси, гуси, додому!" - "Чого?" - одгу-кується пастух. - "Вовк за горою!" - "Що він робить?" - "Гуску скубе!" - "Яку?" - "Сіру, білу, волохату, тікайте, гусоньки, у хату!"
Сценки ці повторювалися доти, доки вовк не переловлював усієї домашньої птиці. Господиня, покаравши пастуха, сама йшла шукати свою потрату і, зустрівши вовка, питалася: "Здоровенькі були! А чи не бачили моїх гусей?" - "Які, - лукавить вовк, - ваші гуси?" - "Сірі та білі..." - "Еге, так вони ж пішли по сірій та білій доріжці". Коли ж господиня намагалася йти па пошуки, вовк кілька разів завертав її, і між ними улаштовувалися цікаві, наповнені фантазією, поетичними формами діалоги, аж доки гуси не подавали голосу. "А то що кричить та ляпотить?" - запитує господиня. Вовк відповідає: "То прачки шмаття перуть" чи "Та то мої молодиці ліплять паляниці". Нарешті, як того й вимагає народна преамбула, гуси порятовані, а для пастуха неабияка наука.
Я так детально зупинився на сюжеті цієї гри з тим, щоб наочно підтвердити: дитячі забави далебі не самоціль. Крім чисто
ігрових форм, розрахованих на фізичне загартування, ми маємо прекрасні виховні зразки, адже з дитячого віку народна мораль привчала підлітків до праці. З давніх-давен найменші в родині теж виконували посильну роботу: доглядали хатнє господарство, пасли гусей, свиней, корів, придивлялися за меншими в родині. Будь-яка робота вимагала, отже, зосередженості, зрештою, й відповідальності.
Як засвоїть дитина на початках свого трудового життя ці форми, такими вони залишаться і в зрілому віці. Недарма видатний педагог Антон Макаренко авторитетно стверджував: "Яка дитина в грі, такою з багатьох поглядів вона буде в праці, коли виросте". Саме з цих міркувань народна етнопедагогіка і опрактиковувала первинну форму трудового виховання, привчала до раціоналізму, великої відповідальності за доручену справу.
Витворені зразки дитячих ігор протягом століть (адже відомо, що піжмурки були в ужиткові ще в докиївські часи) призначалися не тільки для фізичного загартування підлітків Вони являли собою своєрідну школу етики й естетики, завдяки їм формувалося поетичне мислення, мистецькі смаки. У наведеній вище забаві маємо зразок цікавої художньої одноактівки з вивершеною сюжетною формою і драматизованою колізією. Діалоги дійових осіб наповнені поетичними, зокрема й віршованими, текстами, багатими народнопоетичними звертаннями. У цьому театрі немає сторонніх глядачів - усім учасникам відведена посильна роль. Очевидно, окремі дитячі ігри були предтечею юнацьких веснянок та гаївок, купальських чи новорічних обрядів. Принаймні, так мені здається, уже перші дитячі гулі готували підлітка до колективного дозвілля, формували саме ті риси, котрі притаманні парубоцьким розвагам. Як відомо, у багатьох дитячих іграх присутні елементи танків і пісенних сюжетів.
Останнім часом вчені багатьох країн почали пильніше придивлятися і вивчати структуру дитячих ігор. І виявилося досить парадоксальне: за їхньою допомогою діти в ранньому віці опановують перші елементи грамотності, завчають вірші, скоромовки, лічилки. Окремі ігри (класики, деркач, піжмурки, клітка, цурка тощо) розвивають і математичні здібності. Недавно в одному з номерів журналу "Кур'єр ЮНЕСКО" західноєвропейський вчений Герра Маркое у етапі "Культурні джерела грамотності" писав: "З деякого часу математики та фахівці з інформатики неабияк зацікавилися іграми, що найпопулярніші серед неписьменних народів. Вони звернули увагу на такий факт: діти проводять будь-які арифметичні обрахунки з блискавичною швидкістю". Як виявилося, цьому сприяють саме дитячі ігри. І мені згадався давній випадок.
У наше село приїхав новий поселенець. Якось, зібравшись на гулі, до гурту пристав новачок; попервах він тримався уосібно, але невдовзі азартні забавки захопили і його. На перепочинку хтось з перевесників запитав:
- А ти які ігри знаєш? Він подумав трохи, мовив:
- Я задам тобі загадочку, але маєш швидко відгадати: що тяжче - кілограм заліза чи кілограм вати?
Ми, не задумуючись, гуртом відказали:
- Та залізо ж, звісно!
Він усміхнувсь, і це нас насторожило.
- Зачекайте, - вніс свою дещицю Толик Соловейчик, який вважався найкращим відгадальником, - та це ж все одно...
І вже надвечір забавна загадочка обійшла все село; нею ми причащали старших братів і навіть батьків.
Такі чи схожі головоломки, що чергувалися з іграми, були вельми поширеними. Крім чисто цифрових обрахунків, у них зосереджувалась увага на кмітливість, елементи загадковості. Кому, скажімо, незнані численні дитячі загадки, котрі не завше й нам, дорослим, під силу. Йдемо, бувало, в ліс по ягоди, а хтось і підкине:
- Як береш горшка, щоб накришити їжі, то що найперше кидаєш?
Яких тільки овочів не називаємо, але жодної правильної відповіді. З отакою однією загадочкою долаємо чи не увесь шлях, і десь на підході до лісу хтось таки докумекає - очі ж звичайно. Коли ж нарешті відгадано одну, то ще хочеться. І, присівши біля Томашового болота, я згадую батькову загадку:
- Лежить колода серед болота - хай яке сонце, то не висохне.
На цю вже швидше знайшлася відповіді. - язик.
Одного разу ми зібралися біля млина на леваді. Добряче впрівши за "Високим дубом" - грою у підбивного на дощечці м'яча, сіли на перепочинок під пологий дах, що прикривав колесо-маховик. Непомітно підійшов до нас сільський мірошник.
- То що, хлопці, будемо робити: може, доки води прибуде в загату, приказочками побавимось?.. Ану, спробуйте відгадати таку: стукотить-гримкотить, паче сто коней біжить, а як подумати-погадати, то їм треба їсти дати?
Мо', якби не біля млина та ще й почуте не з вуст мірошника, нам би нелегко одшукати відповідь було, а то яснож: млин, запущений у дію...
Ігри та забави часто пересипані пісеньками й віршами, котрі завчалися дітьми напам'ять. У кумедній дівчачій грій "Коза" є прекрасний зразок вірша, що став хрестоматійним:
Я коза-дєреза,
Півбока луплена.
За три копи куплена.
Тупу-тупу ніжками,
Сколю тебе ріжками,
Хвостиком замету -
Тут тобі й смерті,!
Або ще один зразок з "Віночка":
Ой пумо-пумо
В плетеного шума!
Як паша мати
Буде розплітати?
Розплетися, шуме,
Розплетися!
Хрещатий барвінку,
Розстелися!
Можна навести чимало інших, не менш поетичних варіантів ігор, якими заповнювалося дитяче дозвілля. Це і
Loading...

 
 

Цікаве