WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю - Дипломна робота

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю - Дипломна робота

отже, варто подбати про створення умов, за яких дитина могла б уникнути помилок, бачила труднощі в роботі ще до її виконання.
Дуже добре, якщо вчитель не обмежується контролем результату, а вчить дітей поопераційного контролю. З цією метою корисні зіставлення з взірцем, опора на таблицю, схему, стимулювання учнів, застосування еле-ментів гри, змагання, взаємоперевірки. Таке поєднання сприяє взаємозв'язку операційної і мотиваційної сторін самоконтролю.
Різноманітність контролюючої діяльності вчителя узагальнено представлена на схемі.
Таким чином, на окремому уроці і в системі уроків мають застосовуватися різноманітні види і форми контролю та перевірки знань.
Розглянемо суть і засоби оцінної діяльності вчителя. Психолог Б.Г.Ананьев виділив дві функції її впливу:
а) орієнтуючу, що впливає на розумову роботу, сприяє усвідомленню учнем процесу цієї роботи і розумінню власних знань;
б) стимулюючу, яка впливає на вольову сферу через переживання успіху чи невдачі'.
Про вплив оцінки на навчальну активність школярів йдеться в багатьох дослідженнях В.О.Сухомлинського, Ш.А.Амонашвілі та ін. Психологи, педагоги і вчителі-майстри одностайні у тому, що оцінка-бал - лише один із засобів мотивації, вона не повинна витісняти більш важливих і довготривалих стимулів активного й сумлінного уміння.
У початкових класах має домінувати оцінка у вигляді вмотивованого оцінного судження, що дає учневі можливість усвідомити, як саме він справився з роботою, що вийшло добре, в чому помилка, як її краще виправити. Цю змістову оцінку вчитель висловлює так, щоб дитина не втратила стимулу до праці.
З першого класу доцільно розвивати інтерес до самого процесу праці, заохочувати щонайменші прагнення до самовдосконалення. Вважаємо помилковим використання матеріальних замінників оцінок - усіляких рибок, зірочок, паперових прапорців тощо. Це, по суті, використання миттєвого стимулу "добре виконав - щось одержав", яке перетворює навчання в свідомості дитини на гонитву за відмінними оцінками.
Зрозуміло, чим молодший учень, тим частіше йому потрібна опора на позитивну оцінку. Але гуманне ставлення до вихованців зовсім не означає надмірного й одноманітного заохочення дітей висловами: "Молодець!", "Чудова робота". Такі вислови мають короткочасний емоційний вплив і не замінять розгорнутих оцінних суджень про те, що добре, а над чим ще треба попрацювати. Крім того, діти швидко звикають, що вчитель хвалить всіх однаково, а отже, похвала з часом втрачає стимулююче значення.
Треба поступово привчати дітей оцінювати не стільки своє ставлення до роботи ("Я дуже старався", "Я довго вчив"), а сам кінцевий результат.
Досить поширеною є така практика словесного обгрунтування оцінок слабких і сильних учнів: виставляючи оцінку сильним учням, учителі здебільшого обмежуються коротким: "Молодець", "Дуже добре", а для слабких дітей коментування нагадує чергову нотацію.
Будь-яка оцінка суб'єктивна, хоч учителі користуються одними вимогами до оцінювання. Анкетування вчителів і спостереження уроків свідчать, що більшість педагогів по-різному (і з великими розбіжностями) ви-користовують можливості різних уроків для оцінювання робіт своїх вихованців, перевага віддається оцінному судженню і балам, майже зовсім не практикується само-оцінювання учнів.
Певні складності в деяких учителів пов'язані з оцінюванням усних відповідей. Помічено, що не кожний учень, який добре засвоїв матеріал, може переконливо показати свої знання. Інколи вчителі схильні занижувати оцінки дітям флегматичним, меланхолікам, а холерикам - завищувати, часом упевненість відповіді, стереотип сприйняття сильного учня заважає вчителеві правильно його оцінити. Однак зовнішня активність не завжди свідчить про високий рівень знань, тим часом як зовні пасивний учень, що не піднімає руки, тихо відповідає, бо боїться помилитися, може добре знати матеріал. Такого учня варто похвалити, підбадьорити його.
Анкетування вчителів, яким було поставлено три запитання (на яких уроках легше оцінити учня; коли можна поставити точнішу оцінку; коли діти гостро peaгують на оцінку) показало: більшість педагогів вважає, що легше оцінити учня на уроках мови і математики під час письмових робіт. Що стосується усних відповідей, то чимало опитуваних вважає, що точнішу оцінку можна поставити на уроках узагальнення і закріплення. Стосовно реакції дітей на оцінку маємо різні судження. Гостра реакція спостерігається, коли діти вважають оцінку несправедливою, коли вона для них несподівана, при завищеній самооцінці під час змагання, контрольної роботи, взаємооцінки відповідей.
Дбаючи про етичний вплив оцінки, вчитель прагне, щоб дитина зрозуміла її справедливість, інакше найкращі наміри можуть призвести до протилежного результату. Отже, треба відповідально ставитися до оцінки, не оцінювати незасвоєне, не розпорошуватися на дрібниці, формулювати її по-різному, не принижуючи людської гідності дитини.
Молоді педагоги часто бувають безпорадними в оцінюванні знань учнів, не уявляють достатньою мірою складності і відповідальності цього процесу. Щоб об'єктивно оцінити учня, слід дуже швидко зорієнтуватися, з якої причини він не відповів правильно. А це неможливо, якщо вчитель не орієнтуватиметься в послідовності операцій, які має виконати дитина, щоб відповісти на якесь запитання.
Отже, важливо аналізувати й оцінювати не тільки результати, а й процесуальний бік навчальної роботи (яким саме способом виконувалася). В оцінюванні, таким чином, мають ураховуватися раціо-нальність діяльності, рівень пізнавальної самостійності учнів.
Успіх і початківця, і досвідченого вчителя значною мірою залежить від того, чи зуміють вони зробити батьків своїми однодумцями і помічниками, викликати до себе довіру, переконати в необхідності прислухатися до своїх порад. Під час зустрічей з батьками вчитель доброзичливо й конкретно розповідає про досягнення і труднощі в роботі дитини, відзначає позитивне, пропонує спільні дії для поліпшення результатів навчання. Цікаво знайомити батьків на зборах, які проводяться наприкінці навчального року, з папкою-подарунком, куди протягом року учні складають свої найкращі зошити, вироби, творчі роботи тощо. Назвати цю папку можна по-різному, скажімо: "Від вересня -до червня", "Я - першокласник", "Що я вмію", "Мій подарунок", "Останній рік початкової школи" тощо. Робота виконується в класі, щоб вона була приємною несподіванкою для батьків. Учительтактовно коментує ці матеріали, дає батькам орієнтири щодо подальшого розвитку й виховання сина чи доньки. Крім цього, важливо доступно й водночас професійно розповісти й показати, над чим діти працюватимуть наступного року, що треба придбати, які книжки читати протягом літа, над чим бажано замислитись, як запобігти глибокому забуванню набутого за рік тощо.
Отже, педагогічне оцінювання має бути тривалим, дієвим стимулом активності учнів на уроці, зрозуміти за змістом; вказувати (прямо чи опосередковано) на способи виправлення помилок, нести позитивні емоції, адже "успіх у навчанні - єдине джерело
Loading...

 
 

Цікаве