WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Порівняльний аналіз систем християнського і комуністичного виховання - Дипломна робота

Порівняльний аналіз систем християнського і комуністичного виховання - Дипломна робота

розцінювалася як яскравий приклад комуністичної цілеспрямованості. Сповідування високих ідейних мотивів - головна ознака сильної волі і високої комуністичної моральності.
Відступити перед труднощами - це означало зганьбити честь і переступити через волю яка є не тільки власною, адже несе у собі високі принципи іідею. Таким чином, важко тут говорити про формування в особистості свобідної волі. Адже воля особистості була під строгим контролем комуни, будь який прояв свобідної діяльності мав відповідати комуністичним ідеалам і вимогам. Залякана режимом людина бездоганно виконувала не свою волю, а волю вождів, які маніпулювали цією людиною на свій розсуд і в рамках своїх особистих інтересів.
В основу мотивів поведінки особи, її вчинків і рішень також покладалась висока комуністична ідея. З самого початку свідомого життя, дитину навчали оцінювати свої вчинки з точки зору колективу і суспільства. Дитини мала усвідомити, що її діяльність відбивається на суспільстві, яке має на меті побудову високих комуністичних ідей. Тому у житті потрібно послуговуватися не скоро плинними та дрібними власними мотивами, а мотивами великого суспільного значення. У своїй діяльності особу спонукали ставити вищі мотиви, які є далекоглядними і спонукають до досягнення далекої мети.
Варто згадати ще й про те, як формувався духовний світ особи в комуністичному режимі. Для формування духовної сфери максимально використовувалися усі можливості, які були закладені комуною і яким приписувалося велике майбутнє. Матеріальним цінностям надавалися великого значення, вони мали стати основою особистого щастя кожного члена соціалістичного суспільства. Найвищою формою духовного світу людини вважали боротьбу за комуністичні ідеї у повсякденному житті та їх реалізацію. У формування духовної сфери нової людини включали принцип трудового виховання. Ще із шкільних років готували свідомість людини до різнобічної праці, лише у праці людина зможе знайти повний успіх, задоволення своїх потреб. Лише праця на благо суспільства і комуністичної ідеї може дати духовні сили, спонукати до трудових подвигів. Вважалося, що на скільки людина розуміє свій обов'язок перед Батьківщиною її народом і її ідеалом, настільки зрілим є її духовний світ, моральна сфера і ідейна самосвідомість. Тому радянський режим хотів витворити духовний світ особи таким, який би служив комуністичні ідеології. Ці ідеали і моральні принципи мали увійти в особисті якості усіх радянських людей, утвердитись у їх свідомості. Будь-які прояви індивідуалізму є егоїстичними пережитками всього старого і відживаючого. Основними принципами моральної сфери мали стати: обов'язок, честь, слава, сила волі і готовність до боротьби з ворогами партії.
Усіх ворогів комуни брали під особливий контроль, за найменші порушення правил і законів соціалізму з ними нещадно розправлялися. Ленін пропонує різні форми і способи контролю за ворогами, аби очистити землі російські від шкідливих комах. Виходить, що для Леніна людина, яка не йде в ногу з большевиками, шкідлива комаха, яку слід нещадно нищити. Це цілком відповідає комуністичному розумінню, людини, як речі чисто матеріальної.
Більшовицька увага у справах формування особистості підростаючого покоління була наповнена підозрами й жорстокістю. Кожна людина мала бути покірливою у руках комуністичної партії.
Особистість - це член колективу, її власні інтереси мають збігатися з інтересами всього колективу, а ті у свою чергу, мають підкорятися особистим інтересам комуністичного режиму.
Коротше кажучи, ідеальний большевик - це робот, позбавлений власних поглядів, власних почувань і волі. Але це страшний робот. Він мусить бути безоглядно жорстоким. В ім'я інтересів партії він мусить нищити всіх, хто їй здається ворожим або навіть підозрілим, будь це близький приятель, брат, сестра чи навіть батько й мати.
Основна мораль комуністичного виховання -моральна впевненість. Кожній дитині тут намагалися дати світобачення матеріаліста-діалектика, впевненість борця, щоб комуністичні ідеї стали для кожної дитини священним і непорушними. А вірність особи комуністичній партії фактично виключає власну критичну думку і переконання. І кожен момент свого життя справжній більшовик, нова людина соціалістичного суспільства має діяти і думати так, як наказало її політбюро комуністичної партії.
1.3. Особа Бога та становище релігії в комуністичному вихованні.
"Релігія - етап соціального і духовного життя людини. Але точно так само, як в суспільному житті людина неминуче стала на шлях визволення від експлуатації, так і в духовному житті вона неминуче визволиться від віри в неіснуючого бога" . В цій цитаті закладена вся суть атеїстичних переконань, непримиримість до релігії, як засобу духовного поневолення людини. Одним з найбільш переконливих доказів Божого буття є поширення релігії по цілому світі, серед усіх народів. Релігія шириться світом не лише в сучасному, але й в минулому і віриться, що вона не занепаде в майбутньому. Усі народи в усі часи вірували в Бога і підносили Йому молитви, хоч і часто помилялися, не правильно вірували в Бога, але ніколи не втрачали віри у Божество, тобто завжди мали релігію (релігією називається духовний союз людини з Божеством). "Етнографія (наука, яка вивчає побут усіх народів, що населяють землю) незнає безрелігійних народів", - каже німецький географ і мандрівник Ратцель. Одні підходили до релігії з повною об'єктивністю, а марксисти з великою люттю і жорстоко переслідували її. Говорячи про релігію, можемо виокремити епохи великого піднесення релігії і часи її занепаду, хоча не можемо сказати, що вона щезла у якійсь історичній епосі. Одна з найжорстокіших епох занепаду і знищення релігії припадає на час комуністичного правління. Більшовики із самого початку свого правління розпочали жорстоку боротьбу проти Божого імені, християн, духовенства. Майже усі церкви в СССР були зруйновані, закриті, або перетворені на склади чи інші побутові приміщення, якими на свій розсуд користувалась влада. Тисячі священиків і мільйони віруючих були закатовані більшовицьким режимом, або вивезені у заслання. Комуна, після взяття влади у свої руки, розпочала шалену, нечувану ще до того у цілому світі, антирелігійну боротьбу і пропаганду. Люди і духовенство були змушені переховуватись і ховати свою віру в Бога у своїх серцях.
Комуністичний режим спрямував свою діяльність на те, щоб повністю знищити віру у Бога, Його трактують як щось нереальне і неіснуюче. У своїй промові на ІІІ з'їзді комсомолу 2-го жовтня 1920 року Ленін порушує питання про особу Бога: "Ми з приводу цього звичайно кажемо, що в Бога не віримо, і добре знаємо, що в ім'я Бога говорило духовництво, говорили поміщики, говорила буржуазія, щоб провадити свої експлуаторські інтереси…" Отже, з цього випливає, що комуністи повністю відкидають віру в існування Бога, Його трактують як інструмент у руках попередньої влади. Для радянського режиму особа Бога є чимось
Loading...

 
 

Цікаве