WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Порівняльний аналіз систем християнського і комуністичного виховання - Дипломна робота

Порівняльний аналіз систем християнського і комуністичного виховання - Дипломна робота

незалежність Батьківщини. По-справжньому ненавидіти ворога і бути нещадним з ним може тільки людина великої духовноїшляхетності, твердих атеїстично-комуністичних переконань.
Ще одним важливим виховним завданням школи є також формування духовної готовності до ідейної боротьби за справу комуністичної партії. У цій боротьбі найголовніше - почуття класового братерства, почуття ідейної єдності зі своїми однодумцями по боротьбі. Дружба, товариство, братерство - святі закони комуністичної моралі утверджуються в юних серцях не для чогось абстрактного, але для того, щоб у будь-яку хвилину людина людині приходила на допомогу. Мова йде про допомогу знов-таки не якійсь абстрактній людині, а своєму співвітчизнику і соратнику по партії.
Ідеальний комунізм не тільки сповіщає про завершення доби приватного багатства і приватної власності у виробництві цінностей, але й оголошує про інший спосіб життя, що базуватиметься на кооперації та соціальній солідарності. Загалом комунізм характеризують його ключові слова "рівність" і "братерство". На перший погляд, за декларовані принципи про всезагальне добро, рівноправність та єдність є близькими до християнських принципів: любові, добра, милосердя. Однак, практична реалізація цих лозунгів, відбувалася з використанням специфічних комуністичних поглядів на мораль та її головні норми "добра" і "зла".
Комуністична мораль - це те, що служить руйнуванню старого експлуататорського суспільства і об'єднанню всіх "трудящих" навколо пролетаріату, що мало би створити нове суспільство - суспільство комуністичне. Це мораль, що служить боротьбі, яка об'єднує "трудящих" проти всякої експлуатації, проти всякої дрібної власності, бо дрібна власність дає в руки однієї людини те, що створене працею всього суспільства. Отже, моральним є все, що в інтересах пролетаріату. З цього виходить, що коли вбивство, шахрайство, підступ, доноси в конкретних випадках будуть корисні пролетаріату, то їх треба оцінювати як морально добрі вчинки. Особистість лише член колективу і її приватні інтереси мусять беззастережно підкорюватись інтересам колективу.
Основне завдання радянської школи полягало в тому, щоб підготувати борців за комунізм інакше кажучи, виховати із молоді покірне знаряддя в руках комуністичної партії. Щоб молоде покоління дивилося на відступ від норм комуністичної моралі як на тяжкий злочин. Найважливіше місце в моральному кодексі будівника комунізму займає принцип відданості справі комунізму. Принцип колективізму і принцип відданості справі комунізму неможливо розмежовувати. З однієї сторони, боротьба за укріплення і завершення комунізму нерозривно пов'язана із перемогою колективізму. З іншої - в колективі і через колектив здійснюються ті великі перетворення в суспільстві, без яких неможливо побудувати комунізм.
Для побудови комунізму в радянському вихованні ставилося два завдання. Перше - це величезна творча марксистська робота щодо визначення і розв'язання усіх питань теорії комуністичного виховання та комуністичної поведінки. Для суспільства потрібна не проста номенклатура моральних норм, а струнка і практично здійснена цільна моральна система, подана, з одного боку, у найсерйозніших філософських розробках і, з другого боку, у системі суспільних етичних традицій. Своєю цільністю, ясністю, переконливістю і привабливістю для широких мас своєю відповідністю до живих потреб життя і розвитку, така система етики повинна лишити далеко за собою абсолютно всі моральні кодекси, які коли-небудь існували в історії. Ця ідейна цільність комуністичної етики мала б полегшити і прискорити перемогу над пережитками капіталізму.
Друге завдання полягало у зруйнуванні цих пережитків капіталізму. Етична система капіталізму виросла на релігійному грунті. Комуністичне вчення говорить, що це є найстрашніша купа пережитків, бо це і є мораль класового суспільства. Моральна система була необхідна для того, щоб класове придушення могло існувати з "чистою совістю" і найбільшим успіхами.
Боротьбу з релігією, як з "пережитками досоціалістичних формацій" зміцнював також сам М.Хрущов. Так, у звітній доповіді на ХХІІ з'їзді КПРС він підкреслював: "Потрібна продумана і струнка система науково-атеїстичної пропаганди, яка б охоплювала всі верстви і групи населення…" На створення цієї системи і було спрямовано безліч постанов та рішень: Постанова ЦК КПРС від 10.11.54 "Про помилки проведення науково-атеїстичної пропаганди серед населення", "Про записку відділу пропаганди і агітації ЦК КПУ", "Про деякі помилки атеїстичної роботи серед населення УРСР" (09.08.57), "Про недоліки науково-атеїстичної пропаганди та заходи щодо її поліпшення" (12.11.59). Після 1964 року кількість відповідних директивних актів не зменшилася, особливо на Україні, де "вкрай жорстока лінія йшла особисто від В.В.Щербицького".
Кількість конференцій, семінарів, зустрічей, які проводилися Товариством для поширення наукових і політичних знань, Відділом пропаганди та агітації ЦК КПУ, просто не піддавалася обліку. Наприклад, у грудні 1961 року було проведено Республіканську науково-теоретичну конференцію для місцевих керівників, на якій було прочитано і такі доповіді: "Протилежність комуністичного світогляду і релігія", "Релігія - ворог пролетарського інтернаціоналізму" та ін.
Плідну роботу щодо виховання нового покоління за принципами комуністичної моралі й антирелігійного світогляду проводила Міністерство освіти. Велика увага, наприклад, надавалася виданню посібників, які б допомагали проводити атеїстичну роботу з дітьми не тільки в школі, але й вдома. Так, у 1963-1964 навчального року Міністерство освіти видала посібники: Науково-атеїстичне виховання учнів початкових класів", "Атеїстичне виховання у курсі фізики" та ін.
Особлива увага приділялася індивідуальній роботі з вірними. При цьому підкреслювалося, що лише враховуючи особливості індивідуальної психології, конкретні умови, ситуацію у тому чи іншому селі, лектор може досягнути максимальних результатів. З 70-х років саме індивідуальна робота у партійних постановах називалася найдієвішим засобом відриву від релігії. Така робота доповнювалася роботою пересувних кінолекторіїв, планетаріїв, бібліотек, проведенням так званих "вечорів атеїзму".
Дещо іншим цілям служила пропаганда, призначена для вітчизняного споживача. Основним її завданням було викрити шкідливість та ворожість релігії, антирадянську діяльність "церковників та сектантів. З цією метою, наприклад, використовувалися виступи священиків, які порвали з релігією і ставали лекторами-атеїстами. Чого варті лише такі слова колишнього священика: "Релігію, як вульгарну форму уявлень про філософське начало, я заперечую і служити їй не хочу".
Викриття моральності релігії тісно пов'язане з розкриттям благородства ідеалу комуністичної моралі. Учні переконуються, що найсильнішою і найвищою ідеєю, в ім'я якої здійснюються справді моральні вчинки - є ідея вірності трудовому народу, його життєвим земним
Loading...

 
 

Цікаве