WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Порівняльний аналіз систем християнського і комуністичного виховання - Дипломна робота

Порівняльний аналіз систем християнського і комуністичного виховання - Дипломна робота

збагачення людини, тому тобі не байдуже, який твій друг.
Дружба -це насамперед віра в людину, вимогливість до неї й повинність.
Дружба й егоїзм - несумісні й непримиренні.
Дружба вчить віддано любити і мужньо ненавидіти.
Комуна закликає бути вимогливим до дружби - це готовність розірвати її, якщо друг зраджує те, в ім'я чого побудована дружба. Справжня дружба побудована на основі комуністичних ідеалів і якщо твій друг не відстоює цих ідеалів, то він відступник. Відступництво - один з найпідліших пороків, і непримиренність, ненависть до нього повинна виховуватися кожним кроком шкільного життя.
Міцним є той колектив, де дружба наповнена високою комуністичною ідеєю, лише такий колектив називали морально-сильним. Він формується на основі суворої дисципліни де кожного формують у той спосіб, який спонукає до того, що можна робити, а чого не слід.
Наголошувалося, що важливим є насамперед постати перед думкою колективу, і лише тоді перед власною совістю. Дисципліна совісті - найміцніша з усіх форм дисциплінованості - формується саме на основі того, що людина постійно відчуває себе осяяною яскравим світлом комуністичного ідеалу і бореться за його здійснення. Колектив називають скарбницею традицій, сюди кожен вкладає свій дар. Ці традиції у колективній діяльності старший передає молодшому. Цими дарами називають ідейні переконання, трудовий досвід, творчі вміння. Саме через те, що колектив дає щось людині, морально виправданим було втручання колективу у життя цієї людини. Радянські педагоги зрозуміли, що примушувати вчитися старшокласників треба не прямолінійно, не посиленням засобів примусу і контролю, а різноманітними тонкими спонуканнями.
Лише тоді людина, що переступила поріг школи, буде під контролем і впливом керівної влади через знання і ідеали, що були їй прищеплені у цій школі. Один із ідеалів комуністичної влади - виховання борця-колективіста, борця за високі комуністичні ідеї. Благородство вчинків тогочасних вихованців мало виявляти себе у непримиренності до ворожої ідеології, аполітизму, байдужості. Отже, основна ціль суспільства бачилась у максимальному задоволенні зростаючих матеріальних і духовних потреб радянського народу. Така ціль могла бути реалізована завдяки колективним формам праці, навчання й організації відпочинку. В комуністичному суспільстві взагалі не існує приватної власності, окремих предметів повсякденного вжитку та знарядь праці. Комуна повинна утримувати кожного і кожному повинна подати працю. Після революції школу починають називати трудовою і вводиться новий метод, що називають трудовим. Тут існує суворий обов'язок працювати. Юнакам і дівчатам ще у шкільні роки прищеплювалася готовність до фізичної праці. Кожне трудове завдання, яким би воно буденним не було, має реалізовуватися. Комуна переконує, що у кожній трудовій діяльності можливий розумовий розвиток і духовний зріст. Існувало також переконання, що суспільство, яке побудоване на експлуатації, отуплює людину, прирікаючи її на жалюгідне існування, і лише соціалістичне суспільство робить усе для того, щоб максимально збагатити фізичну працю духовним виміром. Саме тому організовуються гуртки, що працюють при школі, а потім відбувався перехід молоді до праці у колгоспні ферми і майстерні. Зрештою, серед молоді починало існувати переконання, що фізична праця є основою інтелектуального розвитку і високою моральною якістю. Комуністичне виробництво - це кооперативна діяльність і тут, зрештою, немає розрізнення між фізичною і розумовою працею.
Вся комуністична поведінка, моральність і виховання мали мати інші лінії розвитку, зовсім нові форми і термінологію. Лінія поділу між "добрим" і "поганим" мала проходити абсолютно новими місцями, оскільки християнська етика не цікавилася питаннями праці і трудової чесності. В комунізмі праця вважалася справою честі, доблесті і геройства. Праця була не тільки категорією економічною, але і категорією моральною.
Тому у комуністичному вихованні найперше місце займають ідеї трудового виховання як найважливіший фактор розвитку особистості, а також виправлення негативних взірців поведінки. Варто згадати про виховну роль партії та організацію трудового виховання у колоніях. Тут чітко встановлювалися норми виробітку і якості продукції, а також перевищення планового виробітку. У колоніях працювали без заробітної платні, або існувала думка, що платня псує і розколює моральний добробут. Так звана навчальна праця повинна виходити з уявлень про цінності, які ця праця може створити.
Послідовний марксист Ф.Енгельс, розглядає працю як головний зміст і сенс життя, вважає у вихованні потребу трудитися основним завданням всієї системи комуністичного виховання, оцінює працю, як результат складних і нелегких розумових і фізичних операцій. "Праця стає великим вихователем, коли вона входить у духовне життя наших вихованців, - стверджував Сухомлинський, - дає радість дружби і товариства, розвиває допитливість, народжує велику радість подолання труднощів, відкриває все нову і нову красу в навколишньому світі, будить перше цивільне почуття - почуття творця матеріальних благ, без яких неможливе життя людини".
Щоб розвинути комуністичний ідеал в молодого покоління, дуже важливо показати єдність особистої долі і долі людства. Розповідаючи дітям про життя, працю і боротьбу В.І.Леніна, вихователі, повинні відкрити перед кожною дитиною красу моральної доблесті, утвердити вірність комуністичним переконанням, щоб вже учні 1-4 класів почували себе живою, творчою часткою вічного і неминущого - трудового народу. Одне з найважливіших завдань школи - виховання почуття любові до комуністичної партії, вірності її ідеалам, готовності боротися за ідеї комунізму. Слово "комуніст" діти чують дуже часто. Потрібно прагнути, щоб у їхній свідомості це слово і поняття зливалося із найбільш яскравими, найблагороднішими образами борців за звільнення народу від визискувачів, за побудову соціалізму, за перемогу над фашизмом, за комуністичне перетворення суспільства. В результаті виховної праці діти, будучи спадкоємцями комуністичних ідеалів своїх дідів і батьків, лишалися їх минулим, були правдивими господарями своєї країни, борцем за побудову і утвердження комунізму. Досягнення цього виховного завдання було можливе насамперед, у бесідах про комуністів. Діти переконувалися в тому, що комуністична партія - це еліта народу, його найкращі сини і дочки. Проводилися зустрічі дітей з комуністами. Розповіді комуністів про своє життя і боротьбу були для дітей часткою історії не лише комуністичної партії, а взагалі головними набутками вітчизняної історії.
Комуністичне виховання не може розніжувати і розслаблювати громадянина нашого суспільства. Навпаки, воно повинно загартовувати людину фізично і духовно. Повинно вчити не тільки любити, але і ненавидіти, учити бути не тільки чуйним, але і нещадними. Не тільки любуватися красою, не тільки створювати красу, але і стріляти у ворога, що зазіхне на волю і
Loading...

 
 

Цікаве