WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Порівняльний аналіз систем християнського і комуністичного виховання - Дипломна робота

Порівняльний аналіз систем християнського і комуністичного виховання - Дипломна робота

якості, що мали відповідати запитам і потребам тодішньої влади. У Радянському Союзі "метод" був пов'язаний лише із діяльністю вчителя чи вихователя, тобто був одностороннім, усе у виховному процесі підпорядковувалось педагогові. Сучасні методи, а зокрема у християнській педагогіці, намагаються знайти дещо інший підхід до вихованця. Часто знайти дещо інший підхід до вихованця. Часто ці методи набирають двостороннього характеру, тобто, мають вигляд партнерських. Саме таким чином педагог виступає партнером і помічником, а у дитини складається довіра до нього. Бо такий педагог не виглядає грізним суддею, що наказує, а навпаки - партнером, що має більше досвіду життєвого та наукового. Таким чином, вихованець розуміє і сприймає себе як особистість. Радянський метод виглядав достатньо строгим, вчитель наказував, а учень виконував і у такий спосіб формувалася особа, що була готовою служити комуністичній ідеології, а також виконувати усі її завдання.
Метод християнський співпрацює і переплітається із методами родини, тут часто виникає тісна співпраця. Характерною ознакою тут є те, що до християнського вихователя, дитини, зовнішніх чинників, які беруть участь у вихованні, долучається Божественна благодать дії Святого Духа. Без неїнеможливе жодне християнське виховання. Без неї неможливе жодне християнське виховання, жоден християнський метод. Вона проникає в такі глибини людського духу, в які ні жоден вихователь, ні різні зовнішні чинники, ні навіть сама дитина у своєму самовихованні не можуть сягнути.
В основі усіх зовнішніх методів християнського виховання стоїть внутрішній - "оберігання серця". Деякі Святі Отці Церкви називали його "очищення серця", "оберігання розуму", "внутрішнє або душевне творення", "спостереження" і т.д. Його сутність полягає в зосереджені розуму з метою протистояти негативним тенденціям у початковий момент їх розвитку, поки вони не встигли оволодіти ще силами душі дитини і таким чином приготувати місце для дії Святого Духа. Інші методи відіграють допоміжну роль.
Щоб краще зрозуміти методи християнської педагогіки, варто розглянути декілька з них. Тому коротко спробуємо проаналізувати їх.
1. Молитва. Чому вона така важлива у виховному процесі? Бо молитва для душі є тим, чим подих для організму. Це як зауважує М. Пестов: "Дихання духовного життя. І як фізичне життя припиняється із зупинкою дихання. Так і духовне життя завмирає з опущенням молитви… Щоб завадити цьому, потрібно починати і розвивати молитву із самого раннього віку немовляти і безупинно підтримувати і поглиблювати її". Батьки повинні соїм прикладом навчити дітей молитися. Бо спільна молитва, вранці у вечері, перед їжею і працею, повинна бути нерозлучним приятелем людини. Отже, родичі насамперед повинні дати добрий приклад молитви: "Чи їсте, чи п'єте, чи що іншого робите, все робіть на славу Божу" (І Кор. 10, 31). Цей метод спонукає вихованця славити Бога цілим життям, щоб бути християнином не лише з імені, але і з діл. Молитва є мостом між Богом і людиною. Збудувати цей міст є великим мистецтвом, а молитися - це ще більше мистецтво, через яке вихованець може прийти до досконалості. Через старання вчителів, Церкви, батьків, дитині прищеплюється молитва у такий спосіб, аби вона змогла полюбити її.
Добрим прикладом є спільна родинна молитва. Важливо щоб і самі батьки розуміли, що молитва - це не лише обов'язок і подяка Господові, а й відповідальність за свою дитину, відповідальність за те, якою виросте ця дитина. Якщо дитина бачить, що її батьки також моляться, а не тільки змушують її, то певна річ, що у дитини зростатиме почуття обов'язку та любов до Бога через молитву.
Цей метод прагне навчити вихованця до молитви у різних потребах. Зокрема Святе Письмо навчає: "Страждає хтось між вами? Хай молиться. Радіє хтось? Хай псалми співає. Нездужає хтось між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони помоляться над ним…" (Як. 5, 13-14).
Крім цього, цей метод навчає вихованця молитися не лише за себе самого, за свої інтереси, але й за ближніх, потребуючих, за Церкву, грішників та ін. Бо якщо молитися за себе, то це є самолюбство.
Важливим елементом у цьому методі є те, що молитва може проявлятися: у формі домашніх правил (щоденні молитви), у піднесенні до Господа спонтанних звернень та участі у Богослужіннях. В ранньому віці можна навчити дитину робити на собі знак Святого Хреста, як однієї з форм молитви. У вихованні дуже корисним є вечірній іспит сумління, бо тоді дитина здатна оцінити свої денні поступки, чи були вони добрими, а може злими. Таке розважання навчає дитину жаліти за свої гріхи і тим самим поглиблює її духовну сферу.
Ще однією важливою справою у цьому методі є те, щоб батьки не тільки навчили дитину молитися, але й самі молилися за неї, за її добре виховання.
2. Піст. Святитель Ігнатій писав, що якщо главою чеснот є молитва, то основою їх є піст. Він є початком боротьби з гріхом. Зосередження розуму на внутрішньому світі є початковим етапом морального розвитку. Але боротьба із пристрастями, у вузькому розумінні цього процесу, повинна мати певну послідовність, що передбачає подолання в першу чергу тілесних пристрастей, а від так і духовних. Для цього в основному і служить піст. Він виховує смирення, оскільки спонукає до самопізнання. Цей метод призводить до вивільнення розуму з-під влади тілесності і підпорядковує волі та серцю. У світській літературі побутує думка про піст як тілесну дієту. Це вказує на повне нерозуміння його суті. В сім'ї піст діти сприймають в першу чергу з прикладу батьків. Не можна дозволяти дитині постити, якщо це може принести шкоду для її здоров'я. Церква звільняє від посту дітей віком до 14 років. Однак приватно вони на певний період могли б відмовитися від солодощів чи обмежити проведення часу біля телевізора. Батьки мусять пам'ятати, що піст повинен бути добровільним, тому не можуть до нього заставляти дитину. Перш ніж запроваджувати метод посту, дитині слід пояснити, що то таке піст, яку користь він може принести як для тіла, так і для душі. Ознайомившись із основними поняттями про піст, а також бачучу добрий приклад своїх батьків, дитина має змогу самостійно визначитись - постити їй, чи ні.
3. Духовне читання. Сюди можна віднести також духовні бесіди, перегляд фільмів на релігійну тематику, та інше, що може складати духовну поживу дитини.
Цей метод морального виховання в християнстві, після посту та молитви, вважається одним із найважливіших. Читання Святого Письма, вивчення і заглиблення в нього має відбуватися не лише у Церкві, а й поза нею, зокрема у родинному колі. Цей метод дозволяє дитині пізнати правду про Бога, відкрити для себе глибоку віру у Нього.
До духовних читань відносимо історії про життя святих та іншої духовної літератури, яка збуджує ревність до морального вдосконалення. Необхідним є також вивчення суспільної науки Церкви, оскільки це сприяє подальшому правдивому життю у суспільстві, а також у міжнародному
Loading...

 
 

Цікаве