WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Порівняльний аналіз систем християнського і комуністичного виховання - Дипломна робота

Порівняльний аналіз систем християнського і комуністичного виховання - Дипломна робота

моральні якості: чесність, правдивість, гуманність та щоб її вчинками керувала свобідна воля та голос сумління. Сучасна християнська система виховання закликає:
1. Бути прикладом для дитини, бо вона вчиться не стільки через повчання дорослих, скільки через їх наслідування; живі приклади людяності, доброти, любові, мудрості, мужності не змінять жодні проповіді та повчання, бо справжній вчитель вчить не словами, але своїм життям. Авторитет вихователя - не у владі, а в служінні, служити дитині - це означає підкреслити її гідність і цінність як особи. Бути прикладом - це розвинути усі добрі риси в собі, які хочеш розвинути і побачити у дітях.
2. Любити та поважати дитину - тільки тоді, коли вона відчує, що її люблять, поважають, турбуються про неї і вірять в неї, вона зможе довіряти дорослим, слухати їх, вчитись від них, приймати ті обмеження, які вони накладають на її поведінку і розуміти, що вони є в їїінтересах, а не виявом дискримінації та приниження. Тоді, люблена, дитина вчиться любити у відповідь, і для людини, яка її любить, дитина хоче розкрити усе найкраще, що є у її душі, тоді вона розуміє цінність і вартість своєї маленької особи. Діалог і довір'я є справжніми, коли дивитись позитивно на іншу особу, любити її такою, якою вона є. Розмова між дорослими і дітьми повинна бути спокійною, відвертою, діалог - це основа приязні, в які немає інтересу, завдяки якій можна відкрити здібності іншого.
3. Надавати дитині необхідну свободу для самовиявлення. Дитина потребує свободи, як повітря, для того щоб могти випробувати себе, відчути свої сили і свою здатність самостійно справлятися з труднощами життя, долати перешкоди - це стає джерелом її самостійності, ініціативності, віри в себе. Коли дитина відчуває, що її самостійність поважається і, що їй надається достатня свобода, тоді вона сприймає і усвідомлює себе, як щось цінне, тоді вона зможе функціонувати, як морально-добра істота. Важливим є те, щоб дати дитині можливість висловитися, добрим методом є діалог з дитиною, що включає уважне слухання, розуміння, тепле відношення, не заперечування. Дитина буде розмовляти тоді, коли її слухатимуть дорослі, діалог виробляє в дитині пошану і довір'я до них.
4. Радіти успіхом дитини, милуватись усім, що в ній є гарне. Коли дитина відчуває, що її гарні вчинки радують батьків, чи інших дорослих, і вони помічають її успіхи та розділяють її радість, в дитини розвивається натхнення далі так жити.
5. Бути учителем та "гідом" для дитини. Це прагнення створювати для дитини можливості вчитися і відкривати світ, пізнавати життя; ділитись з нею власним досвідом, передавати їй свої знання та уміння; зацікавлювати та заохочувати її; підтримувати її в миті невдач, чи зневіри. Вчити її відповідальності за свої вчинки, тобто давати їй можливість оцінювати, зважувати, робити висновки. Справжні людські стосунки вимагають вільності та відповідальності.
Християнська педагогіка пропонує певну модель життя, завжди залишаючи за людиною свободу вибору. Позбавити людину свободи - це позбавити її гідності. Враховуючи гідність і цінність дитячої особи, важливо у процесі виховання нічого не "накидати", тільки пропонувати. Дитина не є предметом щоденного вжитку. Вона дана Богом з любові і для любові. "Хто прийме одне з таких дитят в моє ім'я, - мене прийме; а хто мене приймає, - не мене приймає, а того хто послав мене" (Мр. 9, 37). Отже, Ісус Христос у своєму вченні окрему увагу звертає на дітей. "Пустіть дітей приходити до мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже… І обнявши їх, поклав на н их руки і благословив їх" (Мр. 10, 14-16). Христос відкриває і підкреслює, якою важливою є дитина, водночас навчає яке має бути відношення до них: "І обнявши їх, благословив". Сам Христос ставить дитину як приклад для дорослих. Коли учні запитали Ісуса, хто найбільший у Небеснім Царстві, Ісус покликав дитину, поставив серед них і сказав: "Істину кажу вам: Якщо ви не навернетесь і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство" (Мт. 18, 3). Їх простота, доброта, правдивість, невинність, щирість - це скарб, цінності, про які необхідно завжди пам'ятати і плекати їх. Дитина - найцінніший скарб, який Господь дарує батькам. Вона є радістю не тільки для своїх батьків, родини, але також для Церкви і всього суспільства. Тому Церква закликає виявляти турботу і відповідальність за дитину. Захищати права дітей на гідне життя людини, створеної на Образ і подобу Божу, захищати права на християнське виховання, дарувати родинне тепло і любов. Особа дитини є настільки великою і цінною в очах Христа: "А коли хто спокусить одного з цих малих, які вірять у мене, то краще йому було б прив'язати жорновий камінь на свою шию і кинутись у море" (Мр. 9, 42).
Більш як дві тисячі років тому Ісус говорячи до своїх учнів, підкреслює особливе ставлення і турботу про дітей. Ці слова є актуальними і сьогодні, тому Церква бере на себе право і обов'язок - дбати про високе морально-християнське виховання суспільства. Християнська педагогіка зазначає, що кожна людина створена на образ Божий, тому має можливість, завдяки Божій благодаті, уподібнюватись до Господа. Тому вона пропагує особливе ставлення до кожної людини, у тому числі найменшої. Вона наголошує, що кожна особа від моменту зачаття аж до моменту природної смерті, незалежно від соціального статусу чи будь-чого іншого, вже за самою своєю природою заслуговує на повагу і має притаманну їй гідність і право на життя. Справжнє християнське виховання вимагає гідного, толерантного, люблячого підходу до вихованця - особи, бо розуміє що така атмосфера матиме найбільш позитивний вплив на дитину і молодь. Християнське виховання вимагає любові до особи, застереження перед будь-яким обманом щодо неї, бажання пізнати особу такою, якою вона є. Про людину написано багато книг, журналів, цілі бібліотеки. Про неї намагається дбати держава, табори, шпиталі, усе суспільство. Та Церква найперше намагається побачити у кожній людині - дитину Божу, що вимагає любові, милосердя і гідного ставлення до своєї особи.
2.3. Особа Бога в християнському вихованні
У кожної дитини та й і дорослої людини виникають запитання про Бога. Хто Він? Як Його собі уявити? Чи можна Його пізнати? Кожного дня людина зустрічається з чудом життя і з таємницею смерті. Хто створив квітучі дерева і зоряне небо? Хто вирахував зміну пір року? Відповідь очевидна: все це зроблено якимось Великим Творцем, якого християнство називає Богом, більше того - це ім'я звучить на всіх мовах світу. Його почитають і вшановують. Більшість з людей звертаються до Бога у важку хвилину, а хтось не вірить зовсім. Багато хто готовий повірити, якщо їм докажуть і пояснять. Задати питання: "Який же Він Бог?" потрібно кожному. І не тільки поставити запитання, але і постаратися знайти відповідь. Що може бути важливіше, ніж знати, хто Він - Бог, і чого Він від нас бажає? Для Бога дають різні визначення. Кожен народ, кожна сім'я, кожна людина намагається якось уявити собі
Loading...

 
 

Цікаве