WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Порівняльний аналіз систем християнського і комуністичного виховання - Дипломна робота

Порівняльний аналіз систем християнського і комуністичного виховання - Дипломна робота

життям, цілим своїм єством. Але це зобов'язання зовсім не обмежує і не принижує людську гідність і свободу. Навпаки, Бог дає людині свобідну волю, кожен має право обирати собі шлях у ж итті згідно із своїм сумлінням. Християнська наука підкреслює те, що людина є вільною у свої діях, остаточне рішення завжди залишається за нею, лише вона сама, через свою свобідну волю обирає дорогу любові і добра, або ненависті і зла.
Християнська педагогіка чітко розуміє, що закон свободи і життєвої активності відіграє особливу роль у житті та розвитку людини. Якщо у неї забрати свободу, то сповільнюється інтелектуальний розвиток, послаблюється воля, знецінюються вартості. Г. Ващенко стверджує, що саме таким є спадок людини, який їй залишила комуністична система виховання. Після банкрутства комуністичного устрою настає час інших стосунків та інакшої людини - не пролетаря, авласника і господаря, не споживача, а творця; не раба, а людини вільної і самовідповідальної; не колгоспника, а фермера, патріота, не войовничого атеїста, а християнина - бодай у ціннісному сенсі. На відміну від педагогіки комуністичної, яка слугуючи ідеології, вела людину до морально-духовного руйнування, християнська педагогіка прагне сформувати людину самостійну, що приймає свободу і здатна відповідати за ню і за свої вчинки. Вона прагне, аби в людині гармонійно поєднались: духовність і релігійність, патріотизм і жертовність, громадянськість і родинність. "Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного! З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати" (Ів. 13, 34-35). Саме ці слова Христа є девізом християнського педагога, бо саме з любов'ю християнська педагогіка дивиться на людину.
Християнство орієнтується на окремо взяту людину, воно наголошує на персоналізмі, бо лише окрема людина є істотою самовідповідальною і Богові підзвітною. Особливий погляд християнства полягає у тому, що людина проголошується вільною істотою і неповторною особою. Саме тому християнський погляд на людину веде до педагогіки партнерства, де вчитель виступає не як грізний суддя, а як партнер, що допомагає дитині обрати правильний шлях у житті. Крім того, виховний процес, що включає у себе християнські засади і ідеї, на відміну від комуністичного, зорієнтований на особистість дитини та її потреби і можливості. Церква розуміє, що сьогодні - дитина, а завтра - громадянин, тому й майбутнє залежить від того, якими будуть виховані діти. Відомо, що на стійких християнських засадах можна виховати особу, повноцінного громадянина, бо духовність породжує чуйність і благородність, допомагає людині стати справді л юдиною. Тому християнські педагоги намагаються скерувати виховний процес у тому напрямку, щоб допомогти дитині навчитися жити у глибокому сенсі цього слова - тобто розуміти себе, інших людей, розрізняти добро і зло, мати тверду систему цінностей і бути здатним будувати своє життя згідно неї. А також допомогти дитині стати самостійною особою, здатною керувати власним життям, стати сильною та мудрою.
Особистість та духовне життя людини формується від самого її дитинства. Тому сім'я є основною ланкою виховання дитини, тут закладаються підвалини майбутнього дорослої людини, формується її особистість. Тому Церква наголошує, що основним правом дитини є право на її християнське виховання, а також наголошує на тому, що батьки несуть велику відповідальність за виховання дитини. Християнське виховання спрямоване на те, аби допомогти дитині пізнати свої можливості, здібності, зацікавлення; показати, як і для чого жити, щоб стати людянішим. Християнське виховання пропагує приязне, сердечне і розумне відношення до дитини. Виховання є дуже складним і повільним процесом, що вимагає індивідуального підходу до кожної дитини, тому тут є дуже важливою гармонійна співпраця між Церквою, школою і родиною Усі ці названі структури мають спів діяти лише для добра і розвитку особистості. Тут передбачається винятково людяне, доброзичливе ставлення до дитини з орієнтиром на формування порядної у всіх відношеннях людини.
Важко назвати щось більш важливе для людини, ніж її взаємини з іншими людьми. Від характеру цих взаємин багато що залежить у житті людини: настрій, моральне самопочуття, працездатність, тощо. Саме тому є такими важливими партнерські стосунки між вихованцем і вихователем. Вони дають можливість бачити сенс свого існування, усвідомлювати себе як частку людського суспільства. Не правильним є зводити процес виховання до потреби карати дитину за її проступки для того, щоб зробити її "чемною", тобто зручною для дорослих - за цим часто стоїть антипедагогічний погляд на дитину, як на нищевартісну, по природі своїй злу та егоїстичну істоту, яку тільки методом жорстокої дисципліни можна "перевиховати" та "наставити на путь істинний". Християнська педагогіка передбачає, що лише в рівноправному ставленні та спілкуванні, а також у рівноправних взаєминах, що складаються у процесі цього спілкування, людський індивід поступово стає особистістю, яка здатна усвідомлювати не лише інших, а й саму себе, свідомо й активно регулювати власну діяльність та поведінку. Церква заохочує, щоб виховання було цілеспрямованим процесом формування гармонійної особистості, що включає формування гуманності, працелюбства, чесносності, правдивості, дисциплінованості, почуття відповідальності, власної гідності, виховання патріотизму, любові до Батьківщини. Християнський всебічний розвиток особистості передбачає формування загальнолюдських норм життєдіяльності, а також добра, краси, істини, свободи й совісті, поваги й любові. Тому в дітей потрібно розвивати такі риси характеру, як милосердя, працьовитість, безкорисливість, співчутливість, прагнення духовного зросту й гармонії зі світом та самим собою. Християнське виховання повинно бути тісно пов'язане з моральним, національно-патріотичним, сімейно-родинним, громадянським та іншими аспектами педагогічної діяльності. Необхідно щоб воно формувало особистість дитини, розвиваючи все найкраще, що закладено в ній Творцем. У процесі цього розвитку дитина починає глибоко усвідомлювати себе. Наполегливо прямуючи до духовного життя.
"Основне в людині, пише Г. Ващенко, - характер і добра воля, що спрямовують сили людини до високої мети, а також до досягнення поставлених перед собою завдань". Колишня комуністична педагогіка практично не розглядала питання виховання характеру. Людині, що змирилася зі своїм життям у неволі, характер не потрібен. Тому Ващенко постійно наголошує на потребі виховання у дітях міцного характеру, який буде виявом свобідної волі людини. Саме тому вона нестиме відповідальність за свій характер, чи добрий, чи злий. Адже характер пов'язує в один вузол всі риси людини її цілі, волю, творчі інтелектуальні здібності. Християнська педагогіка у формуванні особистості і її характеру пропонує з гідністю відноситись як до маленької, так і до дорослої людини, прищеплювати їй високі
Loading...

 
 

Цікаве