WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Порівняльний аналіз систем християнського і комуністичного виховання - Дипломна робота

Порівняльний аналіз систем християнського і комуністичного виховання - Дипломна робота

живота, і живіт для їжі!" Бог же одне і друге знищить. Тіло ж не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла" (І Кор. 6, 13). Наше тіло належить Богові не тільки то му, що Бог його створив, але і тому, що Христос викупив його за велику ціну через справу спасіння: "Хіба ж не знаєте, що ваше тіло - храм Святого Духа, який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих. Ви бо куплені високою ціною!" (І Кор. 6, 19-20). Християнство наголошує, що ми не маємо права завдавати шкоду своєму тілу, котре є оселею нашої душі, створеної Богом, і котре належить Йому.
Християнство говорить про гідність особи не лише народженої, а й не народженої на цей світ і стає в обороні за життя не народжених. Через те як Католицька, так і Православна Церква стверджують, що Бог творить неповторну безсмертнудушу людини в момент зачаття. Отже, якщо доросла людина є особою, то вона є нею від початку, тобто - від зачаття, і вже від цього моменту їй належать недоторканні основні права та специфічна особова гідність, притаманні дорослому. Тому особа посідає:
1. недоторканне право на життя - від початку свого існування і до його природного (біологічного) закінчення;
2. право бути зачатою у гідний людині спосіб, тобто у подружньому єднанні в любові (а не бути продуктом лабораторних технологій) та виростати при своїх "тілесних", генетичних батьках. Церква стоїть на стороні гідності та життя кожної людини, незалежно від її віку, стадії розвитку, стану здоров'я, раси чи переконань. Вона навчає про те, що розумна людська душа створена Творцем мусить існувати від початку зачаття. Розумна душа є чимось колосальним, цілим і визначає суть людини. Тому й особовість існує від початку, вона не виникає поступово й відповідно до розвитку активності мозку. Саме тому, за християнським вченням, ембріон має всі права і гідність, які мають дорослі особи і ставитися до нього потрібно із гідністю і пошаною, так як і до дорослої особи. "Все, отже, що бажали б ви, що люди вам чинили, те ви чиніть їм, - це ж бо закон і пророки" (Мт. 7, 12).
Шанобливе ставлення до людського життя, та гідне ставлення до особи - це обов'язок кожного і не тільки християн. Цього вимагає людський розум, з огляду на те, ким є людина. Вона здатна володіти собою, керувати своїми вчинками, стреміти до власного вдосконалення. Вдосконалюючись, вона здатна піднятись значно вище над своїми біологічним потребами. Їй притаманне щось вище, що підносить її над матеріальними речами, вона здатна творити цінності, реалізувати їх і тим самим наближатись до Христа.
Традиційний християнський погляд спрямований на людину у той спосіб аби щераз підкреслити гідність людської особи. Показати, що кожна поодинока людина, яка творить суспільство, має право бути собою, має право на життя, шанобливе ставлення до своєї особи, має право на різні блага. Це є законом любові і справедливості. Християнство, як релігія любові, прагне створити таке суспільство, при якому кожна людина, кожна особистість буде розвиватись, вдосконалюватиметься, віддаватиме себе на служіння ближньому. Воно прагне, аби людина не замикалася в собі, аби не пригнічувати її особи, а допомогти їй розвиватись, вдосконалюватись і розвивати свої здібності. Людина починається з того, що утверджує вищі цінності, переступаючи цінності минучі, сьогоденні. Людська особа - велика цінність, вона любить і прагне щоб її любили. Тому християнство говорить про любов до людини і, насамперед, до бідного, в якому Церква бачить Христа: "Люби ближнього твого, як себе самого" (Мт. 22, 39). Любов до ближнього, повага і моральне ставлення до нього, виходить за межі людського "я", власних почуттів і інтересів. І саме це підкреслює, що людина відрізняється від тварини, є вищою цінністю. Людські істоти - це не просто матерія. Кожен є особистістю, а не лише сукупність нейронів та електрохімічних явищ. Людина - це і матерія і дух. І оскільки людина - дух, вона усвідомлює, що вона вища за матерію. Будь-хто, насправді, має більшу значимість і цінність, аніж увесь матеріальний Всесвіт.
Християнство наголошує на тому, що людина, як образ і подоба Бога, має свободу волі, що є найвищим Божим даром. Тварина діє за інстинктом, людина може побороти інстинкт в ім'я вищих духовних вартостей. Маючи вільну і свобідну волю, вона може діяти, може обирати собі напрямок добра чи зла. Свобода в діяльності, право вибору - це ще один аргумент, що підкреслює гідність людської особи. І все ж чимало людей не хоче вірити, що людина та її життя має таку високу цінність і гідність. Зокрема, атеїсти та комуністичний режим дуже різко виступали проти такого розуміння цінності людини та її життя. Вони підкреслювали, що віра в Бога-Творця і прийняття християнських ідеалів принижує людину, позбавляє її волі і гідності, обмежує свободу, поневолює людський дух і відчужує її від справжнього "я". Згідно із їх вченням, слід відкинути уявлення та віру в Бога-Творця, стати незалежним від будь-якої вищої сили і це дасть відчуття цілком вільної людини. К. Маркс твердив, що людина почувається незалежною лише тоді, коли сама собі пан; людина, яка живе з милості когось іншого, почуває себе залежною істотою. Він не хотів визнавати залежність людини від Бога, критикуючи християнство, що ніби воно поневолює людину.
Для кожної людини, яким би не був її світогляд, свобода належить д о вищих ідеалів. Свобода - це те, що належить людині за народженням. Спроба відняти чиюсь свободу - злочин проти високого звання Людина. Тому справедливим є обурення, коли зустрічаються випадки поневолення іншої людини, ставленням до неї як до гвинтика від машини, чи засобом досягнення якихось цілей, заради задоволення чи блага якоїсь окремої особи. Кожна людська істота, котра живе в будь-якій частині світу, - людина будь-якої національності, будь-яких віку і статі, кольору шкіри і віросповідання - має право на те, щоб до неї ставилися не як до статиста і засобу виробництва, а як до самодостатньої сутності, як до Людини, котра має власне ім'я і свої індивідуальні особливості; вона народжена, аби бути вільною.
Прагнення до свободи є цілком природнім і дане Богом. Сам Господь звільняє синів Ізраїля із Єгипетської неволі. Християни підкреслюють, що звільнення і свобода є головними у Благій звістці Ісуса Христа: "Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господній, сприятливий" (Лк. 4, 18-19). У даному випадку є важливою обітниця Христа, яку Він дав Своїм учням: "… Якщо ви перебуватимете в Моєму слові, тоді справді будете Моїми учнями і пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить!... Знову й знову запевняю вас, що кожний, що чинить гріх, є невільником гріха… Отож, якщо Син визволить вас, то справді будете вільні" (Ів. 8, 31-36). Справжній християнин розуміє, що він усім зобов'язаний Богові: сонячним світлом і землею, їжею та одягом, тілом і
Loading...

 
 

Цікаве