WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Порівняльний аналіз систем християнського і комуністичного виховання - Дипломна робота

Порівняльний аналіз систем християнського і комуністичного виховання - Дипломна робота

вказує ІІ Ватиканський Собор у декларації "Gravissimum educationi": "Вагомість виховання ставить на меті формування людської особи стосовно її остаточної цілі, а одночасно на благо тих спільнот, членом яких є кожна людина, та в чиїх обов'язках, визрівши, братиме участь". Тут під вихованням фізичних сил дитини за допомогою відповідних засобів, які використовують старші покоління, щоб людина у подальшому житті могла вільно і самостійно виконувати життєві обов'язки стосовно Бога, ближніх і самого себе. Виховувати - це всебічно вдосконалювати кожну людину, це гармонійний розвиток вроджених фізичних, моральних і інтелектуальних якостей. Саме тому виникають у християнському виховному процесі певні тези виховання:
1. виховуватимає, яка має життєвий досвід, вроджену любов до особи чи дитини і відчуває покликання від Ісуса - Учителя займатися з вихованцями і нести відповідальність за їхню долю;
Таким чином, Церква із самого початку намагається знайти правильний підхід до вихованця, старанно намагаючись підібрати особу вихователя і вчителя, котрий передаватиме і засіватиме у серці дитини основні правди і ідеали християнства.
2. виховання спрямоване на те, щоб особі як індивідиуму було добре на світі, і світ її не потоптав, не знищив, а, з іншого боку, щоб вона вміла жити у суспільстві, змогла, відмовитися від власного егоїзму, гордості і забаганок;
3. Метою виховання має бути людина, тобто всі її фізичні і розумові сили. Не тільки просвічення розуму чи інтелекту, - чим на сьогодні займається наука, - не лише плекання фізичних сил (за що найбільше дбають батьки), а вся людина, особливо її етичний (моральний) стан;
4. під час виховання головна увага особливо звертається на ставлення до Бога та спілкування з Ним, на розуміння основних Божих правд.
Церква розуміє, що вона є найдосконалішою спільнотою, де формуються моральні засади людини. Тому на її плечі лягає неустанна місія будувати фундамент правди у серці вихованця, аби визволити від усякого зла і зробити відкритим на поклик Божий.
Кожна людина є свідком величних діл люблячого Бога, який об'являє Добру Новину про спасіння. Сам Христос дає наказ переказувати з роду в рід встановлені Творцем ідеали і цінності: "Ідіть, отже, і навчайте всі народи, хрестячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа, навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав" (Мт. 28, 19-20). Тому катехизація вчить усьому, що заповів Христос, через науку Церкви з покоління в покоління. Християнська наука "іде" і "звіщає", виховує і навчає, приймає і об'єднує. Вона постійно прагне до духовного зростання людини через любов до ближнього і Бога.
Ідеали Христової науки є настільки великим, а любов Божа настільки сильною, що й навіть осуджені суспільством мають право на спасіння і пізнання одвічних істин. Саме Божа любов через катехитів, вчителів і вихователів несе Добру Новину до в'язниці, реабілітаційних центрів, алкоголіків і наркоманів, притулків та армії, тобто усюди. Бо справжнє християнське виховання вимагає любові до правди, застерігає перед будь-яким обманом. Воно прагне допомогти вихованцю опанувати неспокій свого серця, втримати рівновагу і спокій в судженнях і вчинках, не звернути з доброго шляху, стійко боротися із спокусами. Для виховання такої людини тому й потрібна чітка християнська педагогіка, що виходить із Божої науки.
Християнська педагогіка прагне закласти у кожній особі наріжний камінь пізнання правд святої віри і засад моральної поведінки щодо себе, Бога і суспільства. За мету вона собі ставить допомогти кожній дитині набути релігійної зрілості. Діти - неначе матерія в мармурі, з якої можна оформити гарно вихованих людей, героїв, геніїв, святих, і саме це - головне завдання і праця Церкви.
Християнське виховання намагається допомогти і зрозуміти особі, що життя потрібно будувати на чеснотах Божих і моральних. Адже чесноти є позитивними рисами людської душі та ідеалами Христової педагогіки. Саме чесноти спонукають людину творити добро, виявляти свою любов до іншої людини, бачити у своєму ближньому образ Бога - Христа. Першими кроками любові до ближнього є намагання щоденно спілкуватися із людьми, прагнення навчитись розуміти їх, вміння відчувати їх клопоти, бачити, що в них на душі, уміти ставити себе на їх місце. Якщо це людині вдається, то це означає, що ідеали християнства засіяні у її серці батькаим і вчителями - проросли і дали свої добрі плоди.
Усі вчинки Христа - то справа милосердя. Господь спонукає кожного бути милосердним до інших, а ще більше - до ворогів. "Весь дов Я дарував тобі, коли ти в Мене про це просив, чи ж не слід… тобі помилувати свого товариша, як Я тебе помилував" (Мт. 18, 32-33). Для християнина милосердя є ділом любові до ближнього, вчиненим з любов до Бога або бодай з поваги до Нього. Кожного із людей стосуються слова Христа: "Я милосердя хоче, а не жертви" (Мт. 9,13). Ці слова передав Господь ще у Старому Заповіті через пророка Осію (6,6). Та Христос не тільки промовляє, а й навчає через власні приклади, тому й християнські педагоги повинні навчати своїх вихованців найперше через приклади із власного життя.
Добро, Віра, Надія і Любов - це золотий фонд духу культури, вселюдського досвіду і ідеал християнської педагогіки. Це абсолютні цінності, які мали, мають і будуть мати виняткове значення й особливу роль у житті кожної людини: вони формують її душу, через них у неї входять інші добрі якості. З їх допомогою людина дозріває до єднання з Богом. Справжня людина-християнин починається із того, що вищі моральні і Божі цінності підносить набагато вище, аніж власні інтереси. Вона стремить до Вищих Цінностей які її подає найвищий Авторитет, що сприймається як втілення Добра. "Якщо ти віддалиш з-поміж себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати лихого, і будеш давати голодному хліб свій і знедолену душу наситиш, - тоді-то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява, ніби як полудень стане… і ти станеш, немов той напоєний сад ,і мов джерело, те що води його не всихають! У руїни відвічні сини твої позабувають, поставивши основи довічні…" (Іс 58, 9-11). У цих пророчих словах, що знаходимо у книзі Ісаї вміщені основні ідеї християнської науки: "Живи, як Бог велів, і Він тобі допоможе". Сьогоднішнє буття є не простим, тому християнство намагається орієнтувати людину на складне, небезпечне, але чесне життя. "Той, хто по правді ходить і говорить прямодушно; хто цурається наживи із здирства; хто й руками не торкається підкупу; хто вуха затикає на слова криваві; хто заплющує очі, щоб не дивитися на лихо, - він на вишинах буде жити; скелі укріплені будуть його захистом; хліба йому настачиться, води в нього не забракне…" (Іс. 33, 15-16).
2.2. Особа та особистість у християнському вихованні.
Тож сказав Бог: "Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіма диким звірями й над усіма плазунами, що повзають на землі…" (Буття. 1,
Loading...

 
 

Цікаве