WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Формування культури поведінки в сучасній школі - Курсова робота

Формування культури поведінки в сучасній школі - Курсова робота

серце, ясний розум і моральну висоту. Почуття добра й рівності, це той цемент, що нормально пов'язує дорослого й малого". "Батько й мати для дитини гармонійнаєдність, і їхній вплив буде більшим, коли вони обоє будуть більше моральними" (Я.Ф.Чепіга).
Отже, обов'язок батьків бути завжди і в усьому високоморальним прикладом поведінки, дій, думок, звичок для своїх дітей.
Цілком очевидна сила виховного впливу домашнього середовища, а також оточення дитини поза школою (вплив двору, вулиці). Особливим є вплив сусідів на виховання дітей у родині, адже від них найшвидше можна отримати і допомогу, і розумну пораду ("Хороший сусід - найближча родина"). Підтримуючи добрі стосунки з сусідами, батьки вводять дітей у громадське життя, навчають їх жити з людьми і для людей, любити свою націю та поважати інші народи.
Родинна педагогіка вчить батьків не тільки того, як використовувати сусідські стосунки у вихованні дітей, а й як учити їх будувати розумні взаємини з однолітками у дворі. Адже тут дитина шліфує свій характер, позбувається недоліків. Цього вона не досягла б, перебуваючи тільки в оточенні дорослих. Щоправда, на вулиці збираються не лише ідеальні діти. Тому у цій справі треба виявляти обережність, але й не бути боягузом. У запалі веселих дитячих ігор і забав, що гартують тіло, відточують розум і радують душу, навряд чи так легко дитина може зіпсуватися".
Спеціальної виховної роботи щодо їх профілактики потребують такі патологічні явища суспільного життя, як пияцтво, наркоманія, паління, хабарництво, злодійство, рекет, проституція. Про методику виховної роботи з формування у школярів несприйнятливості до цих негативних явищ йтиметься далі.
Певний позитивний виховний вплив на розвиток особистості мають і засоби масової інформації - телебачення, радіо, преса - як один а компонентів соціального оточення. Повідомляючи про соціально значущі факти, явища, події, процеси, вони виховують у підростаючого покоління певне ставлення до цієї інформації, сприяють його духовному збагаченню, соціальному зростанню, виробленню в нього правильного ставлення до життя, активної життєвої позиції. Зрештою, все це позначається на пози-тивному ставленні до навчальної праці як основного виду діяльності учня.
Також особливе місце у справі морального виховання учнів відводиться учителеві, вихователеві. Працюючи на основі народної освіти, вчитель не тільки озброює молоде покоління знаннями, а й формує в цілому моральну спрямованість особистості. Усвідомлюючи цю величезну суспільно значущу відповідальність перед суспільством, нацією за результати своєї праці, вчитель повинен бути зразком в усьому: його думки, почуття, поведінка - приклад для наслідування дітям.
Особистий приклад батьків як головний метод сімейного виховання порівняно з усіма іншими методами і засобами має найбільший вплив як у позитивному, так і в негативному плані. Наслідуючи батька і матір, дитина засвоює сімейні традиції, цінності, стосунки, оцінки. Зараз, за умов матеріального розшарування суспільства, від батьків залежить не лише мате-ріальний стан, а й ставлення до життя. Батькам не слід моралізувати навколо політики, релігії, висловлювати своє невдоволення навколишнім - дитина чуйно вловлює їхню справжню позицію, поділяє характерні ознаки сі-мейного побуту.
Конфліктні ситуації в сім'ї можуть послужити причиною для розвитку позитивних чи негативних рис і якостей у дітей як членів сім'ї. Розлучення батьків переважно призводить до педагогічної занедбаності і почуття безсилля в дитини, роздвоєння в її душі. Нерідко це негативно позначається на всій життєвій позиції дитини, викликає у неї комплекс власної неповноцінності. Мати, з якою, як правило, залишається дитина, мусить виявити мудрість у такій ситуації - не можна виховувати ненависті до батька, який пішов із сім'ї.
Створення умов для навчання дитини. Створення побутової бази не є першоосновою, подібно до того, як створення навчально-матеріальної бази у школі ще не є єдиною запорукою успішного навчально-виховного процесу. Головне полягає в якості викладання і виховання, в педагогічній майстерності вчителів, а в сім'ї - у стимулюванні до навчання дитини на повну силу її здібностей.
У батьків має скластися своя система виховання самостійного, відповідального ставлення сина або доньки до виконання домашніх завдань, а за потреби контролю і допомоги. Батькам слід знати зміст програм і підручників, щоб мати змогу вчасно допомогти дитині. Однак при цьому потрібно запобігати формуванню у неї утриманського настрою ("ось прийде батько з роботи і розв'яже мені задачу"), а привчати до наполегливого обдумування складного завдання, намагання будь-що розв'язати його самостійно.
Самообслуговування і трудова допомога батькам як метод сімейного виховання полягатимуть у тому, щоб функції щодо домашніх справ у сина чи доньки поступово зростали, починаючи від елементарних звичок - прибирання за собою, підмітання підлоги і витирання пилу, до складніших - купівлі продуктів, приготування їжі, прання і прасування одягу тощо. На все це у дитини мусить бути раз і назавжди окреслена програма дій. Таку програму вона повинна мати і на дачній ділянці (прополювання городу, поливання овочів і квітів, збирання врожаю).
Різке зростання цін на дитячі і молодіжні товари, яке, незважаючи на часткову компенсацію, створює проблеми для більшості батьків, особливо там, де є старші і молодші діти, вимагає від старших охайності і бережливості, вони повинні дбати про свій одяг і взуття. Доношування є звичайним у малозабезпеченій сім'ї, а придбання нової речі для молодшого сина чи доньки є певним святом. Ця тема входить до сімейної педагогіки, у ній є не тільки матеріальна, а й суто моральна, виховна основа - дбай-ливість і охайність не виховується там, де немає потреби берегти. Це стосується і витрачання сімейного бюджету- ще А. С. Макаренко в "Книзі для батьків" доводив, що діти повинні брати участь у розподілі грошей і мати свої кишенькові гроші у постійно визначеній сумі, а за потреби одержувати додаткову платню. Це привчає їх до економії, викликає прагнення самому заробити "якусь копійчину".
1.1. Виховання культури спілкування між людьми
Провідним у вихованні культури поведінки є вироблення культури спілкування. Етичну основу спілкування становить ввічливість. Будучи елементарною вимогою культури поведінки, ввічливість виявляється в уважності, доброзичливості, готовності допомогти кожному, хто цього потребує. Для ввічливої людини повага до інших людей стає повсякденною нормою поведінки, звичним способом ставлення до кожного. Ця повага виявляється у дотриманні правил поведінки і пристойності.
Важливим завданням при вихованні культури спілкування е формування у школярів ввічливості, а також таких моральних якостей, як коректність, чемність, люб'язність, уважність, чуйність, делікатність. Всі ці риси особи тісно пов'язані між собою.
У системі роботи по вихованню культури
Loading...

 
 

Цікаве