WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Формування культури поведінки в сучасній школі - Курсова робота

Формування культури поведінки в сучасній школі - Курсова робота

поведінки людьми значною мірою сприяє розвиткуморальних форм спілкування, а значить і формуванню суспільних відносин та вдосконаленню способу життя.
Водночас спілкування, що розвивається на моральній основі, стає джерелом позитивного розвитку самої людини.
Якщо спілкування будується на основі доброзичливості, чуйності й поваги, то в особи поступово формуються такі, позитивні моральні якості, як ввічливість, тактовність, уважність до людей та їх інтересів. Г навпаки, прояви грубості, неповага до оточуючих, погані манери поступово призводять до емоційної спустошеності, егоїзму, моральної занедбаності та розвитку інших негативних моральних рис.
Отже, виховання культури поведінки слід розглядати як важливу Соціальну, педагогічну й психологічну проблему, від успішного розв'язання якої залежить розвиток у підростаючого покоління високих моральних якостей, глибокої інтелігентності й справжнього духовного багатства.
Ефективність формування культури поведінки школярів значною мірою залежить від правильного розуміння педагогами сутності самого поняття, усвідомлення ними конкретних завдань і змісту виховання, а також від ступеня оволодіння методикою роботи з учнями різних вікових груп та їх батьками.
Узгодженість позаурочної виховної роботи з моральним вихованням у процесі учбових занять - одна з умов систематичного і цілеспрямованого виховання. Знання та практичні вміння з основ наук у поєднанні з переконаннями і моральністю спонукають учнів до більш активних дій, до підкорення своїх дій і вчинків цілям суспільства. Другою необхідною умовою є взаємодія вчителів, вихователів груп продовженого Дня, громадських організацій, батьків.
Психологічна наука під культурою поведінки розуміє сукупність зовнішніх виявів особи, які адекватні її внутрішньому змісту, тобто її внутрішнім моральним властивостям. Вона являє собою динамічний стереотип, який формується під впливом зовнішніх умов життя людини.
Педагогіка трактує поняття "культура поведінки" як систему повсякденної поведінки, яка відповідає основним нормам і правилам соціалістичного співжиття та характеризується вмінням знаходити правильний тон у спілкуванні з людьми.
Елементарні правила чемності, що регулюють взаємовідносини між людьми у різних сферах праці й побуту f визначають конкретні форми поведінки, правила пристойності та манери, носять назву етикету.
Оволодіння правилами етикету, формування культури поведінки учнів вимагає наполегливої педагогічної праці, постійної уваги з боку сім'ї і школи. Це робота складна. Вона потребує спеціальних знань, педагогічної майстерності й такту. Адже формальна обізнаність з правилами етикету ще не е свідченням вихованості школяра: засвоєння правил етикету-повинно тісно пов'язуватися з усвідомленням принципів і норм моралі, які й ста-новлять його основу.
Критерієм ефективності та якості педагогічного процесу є вихованість школярів - наявність у них високих моральних якостей. (Додаток 2).
Виходячи з цього, Міністерство освіти України запровадило в дитячих дошкільних закладах і загальноосвітніх школах систему програм виховання культури поведінки дітей усіх вікових груп, починаючи з дошкільного віку і закінчуючи випускним 10-м класом. Головна мета програм - спрямувати зусилля педагогів на систематичну роботу по моральному вихованню підростаючої зміни з урахуванням вікових особливостей.
Цілеспрямованість виховного процесу забезпечує програма виховання - короткий виклад основних положень і цілей діяльності навчально-виховного закладу щодо виховання учнів упродовж усього періоду їх навчання. Вона ґрунтується на загальній меті виховання і передусім повинна відображати якості, які необхідно сформувати у школярів, намічені завдання та зміст, що мають бути реалізовані для досягнення мети.
Загальної мети виховання досягають поетапно. У роботі з кожною віковою групою ставлять конкретні виховні цілі залежно від її особливостей, рівня вихованості дітей, якостей, які треба сформувати відповідно до загальної мети виховання.
Зміст програми випливає з основних напрямів виховання всебічно розвиненої особистості (розумове, моральне, трудове, естетичне й фізичне виховання). Важливим аспектом у формуванні й реалізації програми є визначення послідовних цілей, які випливають із конкретних завдань та змісту виховання на всіх етапах шкільного навчання.
Працюючи над програмою виховання, можна брати за основу рекомендований Міністерством освіти і науки України "Орієнтовний зміст виховання в національній школі", Методичні рекомендації складаються з восьми розділів: І-виховання як чинник цілісного формування особистості; II - основні напрями виховання в національній школі (завдання, які необхідно вирішити в процесі виховання учнів у національній школі та сім'ї); III-VI - характеристики головних особливостей учнів різного віку, завдан-ня їх виховання та орієнтовні види діяльності й форми занять з учнями 1-3 (4), 5-6, 7-9, 10-12 класів; VII - рекомендації, спрямовані на формування колективу учнів школи, на розвиток і вдосконалення учнівського самоврядування, організацію змагання, широке розгортання суспільне корисної діяльності; VІІІ - основні умови підвищення ефек-тивності спільної виховної діяльності школи, сім'ї та громадськості, особливості цієї роботи. Ці рекомендації не є обов'язковими, вони мають орієнтовний характер. Успішна робота з ними залежатиме від того, наскільки педагог підготовлений до творчого використання практичних порад.
Програма виховання дає змогу уникнути випадкових виховних заходів у плануванні виховної роботи школи. Складаючи й реалізовуючи її, слід ураховувати такі компоненти духовного світу особистості українця:
1) національна психологія - психологія працьовитого господаря, вмілого хлібороба, поборника прав людини й державної незалежності, духовної спадщини народу;
2) національний характер і темперамент - одвічне правдошукання, гостинність і щедрість, лагідність, талановитість, ніжність і глибокий ліризм, волелюбність і душевне багатство;
3) національний спосіб мислення - самобутність, завдяки чому із століття в століття відтворюються і розвиваються самобутня українська культура і духовність;
4) народна мораль- людяність, доброта, милосердя, співпереживання як найвищі духовні надбання;
5) народна естетика - краса поведінки, привабливий стиль життя, доброзичливе ставлення до людей, уміння вишивати одяг, готувати смачну їжу;
6) народна правосвідомість - життя за законами добра і краси, правди і справедливості, гідності й милосердя;
7) національна філософія - самобутня система ідей, поглядів на природу, суспільство, всесвіт, на духовний світ людини, проблему долі людини тощо;
8) національний світогляд - система поглядів, переконань, ідеалів, яка є основою національної духовності;
9) національна ідеологія - ідейне багатство нації, система філософських, політичних,
Loading...

 
 

Цікаве