WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Педагогічні умови корекції поведінки важковиховуваних учнів в навчально-виховному процесі - Курсова робота

Педагогічні умови корекції поведінки важковиховуваних учнів в навчально-виховному процесі - Курсова робота

невроз; страх як симптом при процесуальному захворюванні. В першому випадку досить психологічної корекції, в другому потрібна допомога психолога та лі-кування у психіатра чи невропатолога, при процесуальному захворюванні (шизофренія, періодичний психоз, МДП) необхідне негайне лікування у психіатра.
Робота з корекції страхів починається індивідуально, при цьому дитину просять намалювати свій "страх" і психолог ретельно ховає його в коробку, пояснюючи дитині, що це спеціальна "коробка страхів", в якій усі страхи будуть жити й дитину не турбуватимуть. Потім, при наступних візитах, дитина включається в заняття з групою ровесників (оптимальна чисельність групи 5- 8 чоловік). Під час групових занять для дитини створюються ситуації здобуття перемоги, успіху в іграх. У кожне групове заняття послідовно вводяться ігри та завдання, що сприяють подоланню страху. На початкових етапах хто-небудь з інших дітей розігрує ситуацію, яка викликає страх, і демонструє різні моделі поведінки в цій ситуації. Потім сама дитина приєднується до гри та зображає об'єкт свого страху. На наступних заняттях вона взаємодіє з об'єктом свого страху у виконанні іншої дитини. Під час занять продовжується малювання: "Як я свого страху боюсь", "Як я свого страху не боюсь", "Як я до цього ставлюся спокійно". Ці малюнки є важливим етапом психологічної корекції і служать по-казником успішності роботи. До занять включаються вправи, які розвивають моторику дитини, сприяють релаксації та груповій взаємодії учнів. Сам психолог виступає в ролі учасника-організатора гри та навмисне допускає невдачі у виконанні завдань, демонструючій різноманітні способи реакцій на невдачу.
Як ілюстрацію можна навести опис одного із занять у побічній групі.
Участь беруть психолог і п'ятеро дітей:
Антон, 7 років - страх собак;
Борис, 7 років - страх бандитів;
Віта, 8 років - страх грабіжників і взагалі чужих чоловіків:
Галя, 7 років - страх привидів;
Данилко, 8 років - страх учителів, відсутність мовлення в Школі.
Починається заняття з фізкультурної розминки -перекидання м'яча по колу, передання його за спиною, гра в "замри". Психолог помиляється, упускає м'яч частіше, ніж інші учасники, але знов приєднується до гри. Потім дітям роздають великі аркуші паперу, фломастери, гуаш та ножиці.
Завдання: намалювати маску того персонажа, якого боїться дитина, й вирізати її.
Психолог хвалить кожну роботу, допомагає дитині домалювати певні деталі (якщо вона просить про це). Психолог пропонує Данилку та Борису помінятися масками й розіграти зустріч учителя з бандитом.
"Учитель" займає місце у відгородженій столами та стільцями частині кімнати, "квартирі". У двері стукає "бандит".
"Учитель": "Хто там?"
"Бандит": "Це перевірка газу!"
"Учитель": "Покажіть ваші документи".
"Бандит": "Відчиняй, а то двері виламаю".
"Учитель" телефонує в міліцію.
Психолог пропонує Віті виконати роль міліціонера й відвести "бандита" до "в'язниці". Віта радісно погоджується і відводить. Психолог вітає всіх дітей із вдалою грою і пропонує пограти Антону й Галі. Антон виконує роль перехожого, а Галя (використовуючи маску собаки) - цуценяти, що загубилося. Антон гладить "цуценя", годує його, відводить "додому".
Потім психолог пропонує дітям намалювати картину "Як я свого страху не боюсь". Діти малюють самостійно, без втручання психолога. В результаті з'являються такі картини: "Антон годує цуценя", "Борис у міліцейській формі затримує бандита", "Віта телефонує до міліції, а в двері ломиться бандит", "Галя їсть торт разом із привидом", "Данилко пише на дошці, вчитель сидить за столом". Психолог дозволяє дітям забрати ці малюнки додому. Закінчується заняття фізкультурною розминкою.
В ході розвитку гри можливий етап агресії до персонажів, які раніше викликали страх. Це нормальне явище, і слід просто не зважати на нього, поступово формуючи в процесі ігор адекватні моделі поведінки. При виникненні суперництва, агресії між учасниками групи можна дати їм можливість виразити свої почуття в ході рольової гри та фізкультури.
Критеріями успішності роботи групи є відсутність страхів, надлишкової агресії, формування навичок боротьби зі страхом, нормалізація поведінки та нічного сну.
З дітьми із заїканням займається, як правило, логопед. Проте, крім логопедичної корекції, багато хто з них потребує й допомоги психолога, особливо при невротичній формі заїкання, страху мовлення, порушеннях невербальної комунікації. Психологічна корекція при заїканні має спрямовуватися на вироблення навичок релаксації, спілкування, зняття страху мови. Оптимальним віковим періодом для групової психокоригуючої роботи з тими, хто заїкається, є молодший підлітковий вік (11-13 років). У дошкільників та старших підлітків доцільнішою є індивідуальна робота. В ході корекції використовуються аутотренінг, тренінг вербальної та невербальної комунікації, відпрацювання навичок контактної зв'язної мови та поведінки в ситуаціях емоційного напруження. Тривалість групової психологічної корекції звичайно становить близько 1-1,5 місяця при режимі трьох зустрічей на тиждень.
В ході аутотренінгу можуть бути використані стандартна схема аутогенного тренування (AT) або "настрої Ситіна". Техніки, які потребують гіпнозу, занурювання в стан трансу, передбачають високу кваліфікацію психотерапевта і не рекомендуються для використання при роботі з дітьми та підлітками, оскільки можуть спровокувати судомні припадки, стійкі пору-чення свідомості, призвести до фіксації небажаних (емоційних станів.
Наведемо приклад одного із занять логопедичної І групи.
Учасники:
Андрій, 12 років, неврозоподібне заїкання:
Іванко, 13 років, неврозоподібне заїкання;
Валя, 12 років, неврозоподібне заїкання, страх мовлення:
Гена, 11 років, неврозоподібне заїкання;
Даша, 13 років, невротичне заїкання;
Женя, 12 років, невротичне заїкання, тики.
Заняття починається розминкою з невербального вираження почуттів: діти по черзі передають один одному уявні предмети: "кошеня", "змію", "кошик з яйцями"...
Потім їм роздають картки тесту "фрустрації Розенцвейга" та пропонують перетворити кожну ситуацію в діалог.
Іванко: "Ось уже втретє я ремонтую у вас годинник, але як тільки приношу додому, він зупиняється".
Андрій: "Ну, я ж не винен, певно, він ламається по дорозі. Як ви його несете?"
Іванко: "Нормально, в сумці!"
Андрій: "Йому, певно, шкодить трясіння, зараз я його ше раз відремонтую, але несіть його, будь ласка, в руках і не трясіть".
Іванко: "Спробую".
Потім діалоги обговорюються в групі, проводиться аналіз способів, з допомогою яких учасники досягають взаєморозуміння або заходять у конфлікт. Ті діалоги, в яких виник конфлікт або в яких хтось з учасників відчув страх, повторюються ще раз іншою парою, аж поки не досягається конструктивне рішення.
Після цього дітям роздають картки з різними дієсловами, написаними у випадковому порядку.Завдання цієї вправи - скласти
Loading...

 
 

Цікаве