WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Педагогічні умови корекції поведінки важковиховуваних учнів в навчально-виховному процесі - Курсова робота

Педагогічні умови корекції поведінки важковиховуваних учнів в навчально-виховному процесі - Курсова робота

безпеки;
розуміти та приймати світ дитини;
заохочувати вираження емоційного світу й не оцінювати почуттів дитини;
створити відчуття дозволеності;
полегшити дитині прийняття рішень, але не приймати їх за неї;
забезпечити дитині можливість брати на себе відповідальність та розвивати почуття контролю.
Для ілюстрації можна навести приклад бесіди дитини та ігрового терапевта (цит. за книгою Г. Лендрета):
"Дитина: Врум! Врум! (Штовхає по підлозі кубик.)
Психолог: Ця штука справді здорово шумить.
Дитина: Можливо, я помалюю після того, як закінчу це.
Психолог: Ти думаєш, що потім тобі, можливо, захочеться помалювати?
Дитина: Цей дім для тебе. Якого він має бути кольору?
Психолог: Дім спеціально для мене. Ти можеш вибрати для нього колір, який захочеш".
У структуру ігрової терапії може входити й спеціальний тренінг дітей та батьків, під час якого батьки навчаються безоцінно, відкрито спостерігати за діяльністю дитини, а дитина - ефективно спілкуватися з батьками.
Індивідуальні варіанти психодрами часто використовуються при роботі з дітьми та підлітками. Автором теорії та методики психодрами є Д. Морено, потім цю теорію розвивали у своїх працях Г. Лейтц, В. Кервелен, Д. Кіппер та ін.
Психодрама має груповий та індивідуальний варіанти. Оптимальним є її використання щодо дітей та підлітків віком 10-17 років. Психодраматичні методи Допомагають при конфліктних ситуаціях з батьками; страхах, що супроводжують спілкування, шкільній тривожності, внутрішньоособистісному конфлікті, нервовій анорексії та порушенні потягів. При психопатії, високій агресивності, ймовірності шизофренії, зниженому інтелекті застосування психодрами потребує дуже високої кваліфікації психолога, бажане її проведення не в школі, а в умовах стаціонару. При технічно Неграмотному використанні ефектів психодрами можливі актуалізація прихованих конфліктів, посилення внутрішнього діалогу, виникнення стану депресії. Якогось устаткування цей вид психокоригуючої роботи не потребує; досить мінімуму - стільців та кабінету.
Психодрама створює умови для вираження емоцій ija усвідомлення можливості по-новому оцінити ситуацію. В деяких випадках вдається змінити мотивацію Поведінки або знайти нові способи досягнення мети. Специфікою роботи з дітьми та підлітками є те, що, з одного боку, вони легко приймають умови психодраматичної ситуації, прагнуть до зображення самих себе та інших персонажів. Водночас нестача досвіду співчуття, а іноді недостатня тактовність підлітків перешкоджають розігруванню ситуації в групі. Тільки в деяких випадках, при досить чутливій та спрацьованій групі, можна довірити кому-небудь з учасників зобразити поведінку клієнта або його партнера (виконати роль батька, матері, інших осіб). Тому в практиці частіше використовуються засоби психодрами в індивідуальному варіанті або як партнер виступає сам пси-холог. Для ілюстрації наведемо приклад психодраматичної коригуючої роботи.
Руслан, підліток 14 років, направлений до психолога зі скаргою на втечі з дому та конфлікти з батьком.
Спочатку психолог з'ясовує в Руслана зміст його останньої сварки з батьком та пропонує йому зобразити цю сварку: розставляє 3 стільці в кабінеті та просить підлітка, сидячи на одному стільці, зображати себе самого, на другому-свого батька. Ще один стілець займає "спостерігач". Усі ці ролі виконує сам Руслан, пересідаючи з місця на місце, а психолог тільки допомагає йому (своїми запитаннями, коригуваннями пози та інтонації) змінити стереотип стосунків, що склався. Далі наводимо фрагмент протоколу:
Руслан-батько (Р-б): "Як у тебе справи в школі?"
Руслан-син (Р-с): "А твоє яке діло?"
Психолог (П), звертаючися до Р-с: "Що ти почув у запитанні батька?"
Р-с: "Він спитав, чи не нахуліганив я знову!"
Р-б: "Ні, мені справді цікаво!"
П -спостерігачу (Сп): "А як це виглядало та звучало?"
Сп: "Як догана, але, можливо, він не вміє інакше".
П: "А що б ти хотів йому порадити?"
Сп: "Я б попросив батька сказати це інакше".
Р-б: "Синку, ну що там у школі?"
Р-с: "Та, батьку, все нормально, іноді нудьга".
Р-б: "А вчителька казала, що ти два дні в школі не був".
Сп: "Це точно, я часто прогулюю, а вона татку капає".
Р-с: "Це моя справа! Хочу -і гуляю!"
Р-б: "Ну ні! До шістнадцяти років я за тебе відповідаю!"
П - Р-с: "Що ти відчув, коли батько тебе спитав про прогули?"
Р-с: "Сором та бажання захиститись".
П: "А батько знає, що тобі справді соромно?"
Р-б: "Ні. Цей тип навпаки (показує на вільний стілець) надто нахабний".
Сп: "Так, це так і виглядає. (Сину.) Спробуй інакше!"
Р-с: "Тату, мені соромно, але знаєш, у ці дні була контрольна з математики, а я в ній не дуже..."
Таким чином відбувається повільна зміна стереотипу конфліктного спілкування, досягається краще розуміння спонукальних мотивів батька та підлітка, змінюється звичне емоційне ставлення. Завдання психолога- допомогти підлітку усвідомити та адекватно відобразити свої почуття та почуття іншої людини. Наявність позиції "спостерігача" дає змогу не потонути в емоціях, а зберегти здатність раціональної оцінки ситуації та творчого пошуку виходу з конфлікту.
За необхідності психолог може займати місце та фати роль одного з учасників конфлікту, але досвід показує, що ефективність роботи вища, коли підліток сам справляється з виконанням усіх ролей. Докладніше техніка психодрами викладатиметься в розділі, присвяченому груповій психокоригуючій роботі.
Гештальт-терапія розрахована в основному на роботу з групою, але можливе її використання в індивідуальному варіанті. Гештальт-терапія -гуманістичний та цілісний підхід до вирішення психологічних проблем, які пов'язані з минулою життєдіяльністю та досвідом, що заважає досягненню мети. Підхід орієнтований на досвід клієнта, який виявляється в момент терапії, в безпечній обстановці.
Кінцева мета діяльності психолога та клієнта - адекватне самовираження та вирішення психологічних проблем. Засновником гештальт-терапії є Ф. Перлз. Головними принципами психолога, що працює в руслі цієї концепції, є цілісний підхід та інтуїтивне почуття моменту переривання обговорення теми. Робота психолога спрямовується на вироблення в клієнта:
1) концентрації уваги на рухах тіла, способах вираження почуттів;
2) здатності задовольняти свої потреби;
3) здатності визначити межі контакту. Гештальт-терапія застосовується здебільшого щодо підлітків з неврозами, невротичним розвитком осо-бистості. Відносним протипоказанням є наявність психотичних станів, збуджуваної психопатії, схильності до самогубства чи аутоагресії.
Особливого устаткування при проведенні в індивідуальному варіанті цей вид терапії не потребує. В гештальт-терапії виділяються такі механізми невротичного розвитку особистості (які пов'язані з порушеннями межі між особистістю та навколишнім середовищем): проекція, інтроекція,
Loading...

 
 

Цікаве