WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Педагогічні умови корекції поведінки важковиховуваних учнів в навчально-виховному процесі - Курсова робота

Педагогічні умови корекції поведінки важковиховуваних учнів в навчально-виховному процесі - Курсова робота

вирішеннівнутрішньоособистісних конфліктів. Один із провідних спеціалістів з ігрової терапії Г. Лендрет сформулював такі принципи стосунків психолога з дітьми в ході коригуючої роботи:
Я не всезнайко.
Та я й не буду намагатися ним бути.
Я хочу, щоб мене любили.
Тому я буду відкритий для люблячих дітей.
Я так мало знаю про складні лабіринти дитинства.
Тому я дозволю дітям учити мене.
Я найкраще засвоюю знання, здобуті в результаті моїх власних зусиль.
Тому я об'єдную свої зусилля із зусиллями дитини.
Іноді мені потрібна схованка.
Тому я дам схованку дітям.
Я люблю, коли мене сприймають таким, який я є насправді.
Тому я прагнутиму співпереживати дитині та цінувати її.
Я роблю помилки.
Тому я буду терплячим до людської сутності дитини.
Приємно відчувати себе начальником та знати відповіді на всі запитання.
Тому мені доведеться багато працювати над тим, щоб захистити від себе дітей.
Я не можу зробити так, щоб страх, біль, розчарування та стреси в дитини зникли.
Тому я буду намагатися пом'якшити удар.
Я відчуваю страх, коли я беззахисний.
Тому я торкатимуся внутрішнього світу беззахисної дитини з добротою, ласкою та ніжністю.
Одним з найважливіших принципів коригуючої роботи є конфіденційність: усе, що розповідає дитина психологові в ході бесіди, не може бути повідомлене Педагогам і навіть батькам дитини. Винятком із цього Правила можуть бути тільки ті вкрай рідкі випадки, коли ця інформація має загрозливий для життя та здоров'я оточуючих характер. Наприклад, підліток повідомляє про підготовку вбивства, підпалення, втечі Тощо. Якщо інформація торкається здоров'я самого підлітка (вагітність, венерична хвороба, вживання наркотиків, прагнення до самогубства), бажано разом з підлітком прийти на консультацію до лікаря відповідного профілю та (по можливості) переконати підлітка розповісти про те, що трапилося, батькам.
Залежно від віку клієнта, бажано укласти з ним угоду про цілі коригуючої роботи та методи перевірки її результатів. Важливим моментом є встановлення відповідного довірливо-ділового стилю спілкування з дитиною, що відрізняється від системи відносин "учитель- учень", "дитина - батько", "обстежуваний - Психолог" більшою рівністю партнерів, більшою свободою творчого самовираження. Цьому можуть сприяти й суто технічні моменти: устаткування кабінету, робоча поза, час роботи тощо.
Якщо психокоригуюча робота не є частиною психодіагностичного обстеження, то слід досить інтенсивнo розрізняти (для себе та клієнта) ситуації діагностики та коригування. Це допомагає змінити стиль
спілкування та поведінки в ході роботи. Бажано враховувати це при обладнанні кабінету: діагностичне обстеження проводиться звичайно за робочим столом психолога, "робоче місце" обстежуваного має бути роз-міщене так, щоб йому було зручно роздивлятися методики, читати, писати, малювати.
Для коригуючої роботи бажано розмістити клієнта у м'якому кріслі, так, щоб психологові було добре видно всю його постать. Діти молодшого віку можуть розташуватися разом із психологом на підлозі. Залежно від виду коригуючої роботи може виникнути погреба в спеціальному обладнанні кабінету: магнітофон, відеомагнітофон з відеокамерою, спеціальні іграшки та посібники, м'яке покриття підлоги тощо. Докладніше про це буде сказано при описуванні конкретних методів. Тривалість одного сеансу психокоригуючої роботи звичайно становить близько години, але залежно від віку дитини, її працездатності, складності проблеми може варіюватися в досить широких межах. Бажано, щоб кожен сеанс був позитивно завершений: клієнт справився з проблемою або якоюсь її частиною, навчився чогось нового і т. ін. Недопустимо закінчення сеансу, якщо дитина почуває себе зажуреною, розгубленою, відчуває напад гніву або горя, особливо якщо робота ведеться не в стаціонарному, а в амбулаторному режимі.
Індивідуальна та групова психологічна корекція.
Індивідуальна психокоригуюча робота проводиться в найпростішому варіанті в ході психодіагностики: дитина заохочується при правильному виконанні завдань, з нею разом виробляється оптимальна стратегія навчання, здійснюються спроби корекції самооцінки. Показання для індивідуальної (а не групової) психокоригуючої роботи:
дошкільний вік дитини;
наявність істотних дефектів зовнішності або тяжких соматичних захворювань;
ситуації "швидкої допомоги" (виявлені в ході обстеження інтенсивні агресивні та аутоагресивні тенденції);
інтимний характер проблеми (потерпілі від сексуального насильства, дисморфоманії тощо);
кризи втрати сенсу буття;
шизоїдна акцентуація та психопатія.
Якщо підліток має психічне захворювання, то ПРОВОДИТИ психокоригуючі заходи повинен висококваліфікований фахівець у тісному контакті з лікарем, що лікує хворого, при постійному обговоренні результатів. Спроби психологічної корекції таких станів, як Марення, виражена депресія, немотивована агресія, сексуальні девіації, в умовах роботи шкільного психолога неприпустимі. При неврозах та психопатіях бажане поєднання лікування та спостереження у психіатра з психологічною корекцією. Якщо ж порушення поведінки, проблеми спілкування, кризи тощо виникають у межах акцентуації або психічного здоров'я-це пряме показання для коригуючої роботи.
Ідивідуальна психокорекція може проводитися за різними теоретичними підходами: ігрової терапії, психодрами, когнітивної терапії, логотерапії, нейролінгвістичного програмування та ін. Застосування пси-хоаналізу та галотропного дихання, а також деяких вдів тілесно-орієнтованої терапії недоцільне в роботі з дітьми та підлітками, може призвести до вельми (Негативних психологічних наслідків, потребує надзвичайно високої кваліфікації психолога.
Ігрова терапія застосовується при роботі з дітьми молодшого віку (3-10 років), може бути використана щодо дітей старшого віку за наявності в них затримок психічного розвитку або тяжких порушень спілкування.
Ігрова терапія допомагає при таких порушеннях: трихітиломанія (висмикування волосся), порушення (слідкування, агресивна поведінка, порушення емоційного стану після стресу, труднощі в навчанні та мовному розвитку, заїкання, висока тривожність, занижена самооцінка тощо. Г. Лендрет вважає, що ігрова терапія не допомагає при аутизмі та шизофренії, але й погіршень при цьому не викликає.
Ігрова терапія потребує "спеціального устаткування": м'яких та військових іграшок, ємкостей з піском та водою, ляльок, що зображають членів сім'ї, лялькового дому, фарб, пензлів, паперу тощо.
Тривалість занять - 30-45 хвилин. Мета занять - дати можливість дитині у формі гри розрядити свої переживання, дати вихід нагромадженим негативним емоціям, сформувати оптимальні навички спілкування та взаємодії.
Провідну роль у процесі терапії відіграє позиція психолога, його стиль спілкування. Психолог має:
створити для дитини атмосферу
Loading...

 
 

Цікаве