WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Педагогічні умови корекції поведінки важковиховуваних учнів в навчально-виховному процесі - Курсова робота

Педагогічні умови корекції поведінки важковиховуваних учнів в навчально-виховному процесі - Курсова робота

тощо.
Оскільки дітизалишаються наодинці зі своїми проблемами, то розв'язують їх, звісно, в силу своїх можливостей, спираючись, як правило, не на кращі зразки. З'являється відчуття самотності і незахищеності. Все це підриває впевненість дитини у собі, її здатність до саморегуляції, самоствердження в життєво важливих ситуаціях. Молодь хоче відчувати, що її поважають, що на неї звертають увагу, з нею рахуються, і заради цього люди йдуть на певні компроміси, які є обов'язковими у груповій взаємодії.
Прилучення молоді до певного виду девіантної поведінки, наприклад, вживання алкоголю, підвищує вірогідність її втягнення до інших видів девіацій. Ми виокремили три найбільш значущих чинники ризику:
- соціальні чинники - доступність речовини, мода на неї, вплив групи ровесників;
- психологічні чинники - особистісний склад людини, привабливість переживань і відчуттів у стані сп'яніння;
- біологічні чинники - толерантна схильність.
Проведене моніторингове дослідження соціально-психологічних причин поширення пияцтва у молодіжному середовищі, аналіз літератури, досвід нашої роботи дозволяють виокремити типові труднощі молоді з відхиленнями у поведінці, схильної до вживання алкогольних (слабоалкогольних) напоїв:
- взаємини з батьками, іншими дорослими;
- взаємини з друзями, іншими ровесниками;
- самоставлення, саморозуміння;
- формування життєвих орієнтирів, цінностей, ідеалів;
- відчуття самотності, нерозуміння іншими;
- пошук свободи через втечу від вимог, тиску, норм, правил; перевірка себе й інших, пошук межі можливого;
- пошук комфортного існування, емоційного затишку;
- відсутність позитивних життєвих прагнень і цілей;
- образа на долю, конкретних людей за власні труднощі;
- відсутність вольового контролю і здатності до самовладання і керування ситуацією;
- залежність від інших;
- відсутність адекватних засобів та способів поведінки у важких ситуаціях.
Причинами вживання алкогольних напоїв вказують:
- маса вільного часу - 42% опитаних;
- відсутність значних матеріальних можливостей батьків - 30%;
- бажання звернути на себе увагу - 10%;
- бажання завоювати авторитет - 5%.
Нехтування протягом багатьох років проблемами, пов'язаними з девіантною поведінкою молоді, призвело до того, що у суспільстві спеціалістами, причетними до виховання молодого покоління, проводилась не профілактично-виховна робота, а застосовувались головним чином попереджувально-каральні заходи, в результаті яких отримане покарання за той чи інший проступок не тільки не усувало накопичення девіантного потенціалу, але, навпаки, збільшувало вірогідність закріплення цих форм поведінки.
Усі профілактичні заходи поділяються на три рівні: первинна, вторинна і третинна профілактика. Первинна профілактика алкоголізму - це попередження негативного впливу звичок соціального середовища, формування таких моральних переконань, які виключають і витісняють саму можливість адитивної поведінки. Вторинна профілактика полягає у виявленні груп, які найбільш вразливі до алкоголізму; максимально ранньому, повному і комплексному здійсненню лікувальних заходів, вихов-ного впливу у колективі і родині. Третинна профілактика спрямована на передбачення прогресу хвороби.
Основні принципи профілактичної роботи:
- принцип соціальної активності: активна участь членів суспільства у вирішенні гострих протиріч його розвитку, використання суспільної думки, активної позиції особистості для оздоровлення індивідуальної і масової свідомості;
- принцип інформованості: повна і об'єктивна картина розповсюдження соціальних хвороб.
Для організації ефективної роботи необхідне створення певної цілісної системи. Система профілактики має включати в себе кілька складових:
- створення комплексних груп спеціалістів, які забезпечують соціальний захист дітей (психологи, медики, соціальні педагоги тощо);
- створення виховного середовища, яке дозволяє гармонізувати відносини молодого покоління зі своїм найближчим оточенням в сім'ї, за місцем навчання, роботи;
- створення груп підтримки зі спеціалістів різного профілю, які будуть навчати батьків виходу із проблемних ситуацій, пов'язаних з дітьми;
- організація підготовки спеціалістів, здатних здійснювати професійну психологічну, соціальну, медичну допомогу і займатися профілактико-виховною роботою з дітьми групи ризику та їх родинами;
- створення суспільних освітніх програм для підсилення усвідомлення і привернення уваги до проблем молоді з ненормативною поведінкою (те-левізійні програми, освітні програми тощо);
- організація вільного часу молодого покоління;
- інформаційно-просвітницька діяльність.
Мета й принципи консультативно-коригуючої роботи
Психологічна корекція - метод комплексного психологічного впливу на мету, мотиви та структуру поведінки суб'єкта, а також на розвиток певних психічних функцій: пам'яті, уваги, мислення. Головним завданням є навчання та тренінг, засвоєння нових навичок поведінки, спілкування, запам'ятовування тощо.
На відміну від корекції, психотерапія - це комплексний лікувальний вербальний і невербальний вплив на емоції, судження та самосвідомість людини при психічних, нервових та психосоматичних захворюваннях. Методи клінічної психотерапії - гіпноз, Навіювання та самонавіювання, раціональна терапія. Ці методи мають на меті пом'якшення чи ліквідацію Хворобливої симптоматики.
Консультативна робота психолога спрямована на те, щоб за допомогою спеціально організованого процecy спілкування актуалізувати в клієнта додаткові психологічні сили та здібності, які можуть забезпечили спосіб виходу з важкої життєвої ситуації. При цьому типі надання допомоги увага зосереджується не стільки на захворюванні, скільки на ресурсах особистості клієнта, його можливостях.
Психологові, що працює в системі освіти, консультативних службах, лікарнях, часто доводиться проводити психокоригуючу роботу. Важко виділити загальні принципи даного виду діяльності, оскільки залежно від досвіду психолога, місця та умов праці, контингенту використовуються різні методи та методики психологічної корекції. В даному посібнику ми намагаємося зосередити увагу на найбільш "екологічних" методах, тобто таких, які не можуть призвести до негативних наслідків та частіше використовуються в роботі з дітьми та підлітками.
Психокорекційна робота включає такі основні види, як індивідуальна та групова психологічна корекція, психотренінг, консультативна робота із сім'єю. Стиль та принципи психокорекційної роботи дещо відрізняються від завдань та способу проведення патопсихологічного обстеження. Якщо обстеження має на меті виявити порушення психічної діяльності, особистісних особливостей, вирішення експертних питань, то завданням психокорекції та консультування є компенсування наявних порушень у розвитку особистості, поліпшення функціонування психічних процесів, до-помога у
Loading...

 
 

Цікаве