WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Виховання і розвиток дитини - Курсова робота

Виховання і розвиток дитини - Курсова робота


Курсова робота
Виховання і розвиток дитини
?
ПЛАН
1. Поняття розвитку:
а) Фактори, що впливають на формування особистості;
б) Роль активності діяльності і спілкування у розвитку;
в) Роль дорослого у соціалізації дитини дошкільного віку;
2. Сучасні дослідження про вплив різних факторів на розвиток особистості.
3. Віковий підхід до виховання і навчання дітей, вікова періодизація:
а) Розвиваючий характер виховання і навчання, як умова забезпечення психічного розвитку дитини дошкільного віку.
б) Вікові та індивідуальні особливості психічного розвитку. Педагогічна періодизація дошкільного дитинства.
в) Особливості виховання обдарованих дітей.
4. Ідея різностороннього розвитку в класичній і сучасній педагогіці:
а) Ідея всебічного розвитку соціалістів - утопістів і філософів-просвітителів.
б) Завдання основних напрямів всебічного розвитку особистості.
?
1.а. Головною рушійною силою психічного розвитку є наявні у людини внутрішні і зовнішні протиріччя. Вони виникають, коли у дитини уже з'являються певні потреби, але немає ще можливості для їх задоволення. Протиріччя виникають між вимогами суспільства до дитини і готовністю дитини виконати ці вимоги. Дитина починає шукати форми, що засвоюють вимоги суспільства. Протиріччя між фізичними і духовними можливостями дитини викликані явищем акселерації.
Закономірності психічного розвитку дитини:
- нерівномірність розвитку (на різних вікових етапах темпи розвитку тої чи іншої психічної якості можуть прискорюватися або сповільнюватися). Психічний і педагогічний - це сензетивні періоди розвитку дитини. Вони найбільш ефективні;
- пластичність і компенсація - здатність за допомогою цілеспрямованого виховання і навчання змінити розвиток, прискорити ті сторони, які сповільнені або взагалі компенсувати недолік одних сторін розвитку за рахунок інших;
- інтеграція - з віком психіка набуває більш цілісного вигляду. Різні сторони психічного розвитку особистості проникають одна в одну.
На дитину у її розвитку впливають такі фактори як спадкові задатки, соціальне середовище, цілеспрямоване навчання і виховання.
Спадковість - прояв у нащадків біологічної схожості з батьками. Дитина успадковує від батьків анатомо-фізіологічну структуру організму, етапи його формування та індивідуальні особливості нервової системи. Головне значення для формування дитини як особистості має те, що вона успадкувала від батьків такі особливості як високоорганізований мозок, мовний апарат, мислення, здатність до праці. Спадкові задатки створюють біологічні передумови для розвитку особистості дитини.
Соціальне середовище - матеріальні умови життя суспільства: економіка, суспільний і політичний лад, форми власності. Але головним у суспільному середовищі є наявність інших людей, можливість контактувати з ними. Ці контакти сприяють розвитку власне людських задатків. Певну роль відіграє природне середовище, екологічний стан, клімат, рельєф. Але соціальне середовище діє не безпосередньо на психічний розвиток, а опосередкованим фактором.
Виховання і навчання - ведучий, головний фактор у розвитку особистості. Він може суттєво змінювати шлях розвитку.
Б. Потреба в активності - перша, що виникає. Щоб її задовольнити дитина включається у різні види діяльності. На протязі свого життя дитина опановує велику кількість діяльності. Але на кожному віковому етапі ми виділяємо ведучу діяльність - головну для її психічного розвитку.
Ознаки ведучої діяльності:
- найбільшу кількість часу відводиться на ню у % відношенні;
- у ній зароджується інші види діяльності;
- це діяльність, яка найсильніше впливає на розвиток психіки дитини.
На протязі перших семи років життя дитина змінює види діяльності:
- 1 рік життя - ведуча діяльність - емоційне спілкування з дорослим. У даному віковому етапі зароджується предметна діяльність засвоюються маніпуляції предметами і функції предметів;
- 2-3 рік життя - предметна діяльність починає відігравати самостійну роль і стає ведучою;
- після 3-го року життя і до кінця дошкільного віку провідною є ігрова діяльність. У ній зароджується трудова, зображувальна, навчальна діяльність.
В. І етап соціалізації - емоційна реакція дитини на дорослого. В психології ця реакція називається "комплекс пожвавлення". Це перша соціальна поведінка дитини. Цей комплекс з'являється у 2, 5-3 місяці.
Його ознака: при появі дорослого дитина починає усміхатися, робить активні рухи, лепече, простягає руки до дорослого. Посмішка - перший соціальний прояв. Ці прояви безпосередньо не пов'язані із задоволенням фізичних потреб дитини. Головна роль дорослого в тому, що він для дитини - джерело позитивних емоцій, які поступово формують у малюка почуття емоційного благополуччя і безпеки. Якщо дорослий постійно звертає увагу на дитину, то ці позитивні емоції весь час проявляються. Кількість позитивних емоцій зростає і вони стають постійним емоційним станом.
У зарубіжній психології і педагогіці цьому аспекту надається досить велика увага - це центральна функція дорослого. Відсутність емоційного спілкування з дорослим у перші місяці життя дитини бо наявність постійного емоційного негативного спілкування веде до появи дитячого госпіталізму (захворювання, що характеризується значним відставанням дитини у розвитку від своїх однолітків).
ІІ етап - дорослий стає джерелом нових знань, умінь, навичок.
ІІІ етап - дорослий стає моральним прикладом соціальної поведінки. Дитина засвоює від нього норми поведінки.
2. З тією думкою, що людина не народжується особистістю, а стає нею, погоджується більшість психологів, але точка зору на те, яким законам підлягає розвиток особистості - різниться. Це стосується і розуміння рушійних сил розвитку (значення суспільства, різних соціальних груп, закономірностей і етапів розвитку, наявність і роль в розвитку особистості.
Теорії формування особистості:
- теорія рис - ґрунтує своє уявлення про розвиток особистості на тому, що всі риси особистості формуються по життєво, і розглядає їх зародження, удосконалення і стабілізацію як те, що підлягає небіологічним законам;
- теорія соціального навчання - ґрунтує процес розвитку особистості крізь призму формування певних способів між особистісної взаємодії людей;
- гуманістична теорія - трактує процес розвитку особистості як процес становлення "Я".
В останні десятиріччя посилилась тенденція до інтегрованого (цілісного) розгляду особистості з позиції різних теорій і підходів і виділяється інтегрована концепція розвитку, що включає узгоджене системне формування і взаємозалежне перетворення всіх тих сторін особистості, акцент на які роблять різні теорії.
Однією з таких є теорія Еріксона. Він у своїх поглядах притримується епігентного принципу: генетична передбачуваність стадій, які в своєму особистісному розвитку обов'язково проходить людина від народження до кінця своїх днів.
Найсуттєвішийвклад його в теорію особистісного розвитку полягає в виділенні і
Loading...

 
 

Цікаве