WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Християнське виховання в родині - Дипломна робота

Християнське виховання в родині - Дипломна робота

зросту і творчості, якщо тільки надзвичайно сильні обставини не заважають цьому. Це питання ширшерозглянемо у третьому розділі, коли буде йти мова про Образ Божий у людині.
Маслоу А. вважав, що люди мотивовані пошуком особистих цілей, і це робить їх життя значущим. Людина для нього - це "потребуюча істота". Повна відсутність бажань і потреб, якщо й існує в ній, то недовго. При задоволенні однієї виникає інша, на яку скеровується увага та зусилля людини. У Церковній практиці часто застосовується теорія К.Роджерса. В її основі лежить погляд на людину, основна природа якої, за умови вільного функціонування, є гідною довіри. Зло походить від середовища. Але при цьому ми самі теж є середовищем для інших людей. Тому допомогти їм зможемо відповідно до того, яке середовище зуміємо для них створити. Згідно цієї теорії, розвиток особового "Я" відбувається в атмосфері свободи та сердечності. Особа, під впливом доброзичливого ставлення до себе з боку оточення набуває самоповаги, навчається самостійно робити оцінки та відкриває в собі щораз нові потенційні можливості для розвитку. А коли людині бракує доброзичливого ставлення, поступ приглушується.
Погляди цього психолога гуманістичного напрямку у великій мірі вплинули на педагогіку. Роджерс К. не розробляв попередньої теорії стадійного розвитку, як це робив А.Маслоу, щоб потім застосувати їх на практиці. Його більш цікавили ідеї, що виникали під час клінічної практики. Він побачив, що особливий зріст його пацієнтів максимально відбувався при щирості і співчутті до них та сприйнятті їх такими якими вони є. Тому, при вихованні дитини, ми повинні творити атмосферу щирості та співчуття, бо вона є найбільш сприятливою для розвитку особистості.
1.2. Поняття виховання та його вплив на гармонійний розвиток дитини.
Довготривалі дослідження людського розвитку дали змогу встановити що існують три основні фактори, які впливають на розвиток особистості, - спадковість, середовище та виховання. Вчені побачили, що розвиток людини де термінується внутрішніми - фізичними і психічними властивостями організму та зовнішніми умовами: оточенням людини середовищем, в якому вона живе і розвивається. Було встановлено, що процес і результати людського розвитку визначаються спільною взаємодією спадковості, середовища та виховання. Базовим є внутрішній фактор - спадковість. Він розвивається при взаємодії двох зовнішніх - середовища та виховання. Їхній взаємозв'язок ілюструє мал.1.
Мал.1.
Найоптимальнішою є рівновага взаємодії цих трьох факторів. При переоцінці якогось фактора спостерігається відхилення гармонійного розвитку. З малюнка бачимо, що жоден фактор не діє самостійно і результат розвитку залежить від їх узгодженості (На малюнку бачимо рівнобічний трикутник АВС)
Спадковість - це сукупність певних задатків, які отримуються від обох батьків при зачатті та здатні передаватися від покоління до покоління. Носіями спадковості є гени. В генетичному коді (генотипі) зберігається і передається вся інформація про властивості організму.
Питання про спадковість є складним. Окремі його аспекти не є ще до кінця дослідженими. Тому в педагогічній літературі можна зустріти суперечливі думки щодо них. Людина успадковує передусім задатки типу нервової системи. На їх базі формується тип темпераменту, деякі безумовні рефлекси (оборонний, слиновиділення і т.д.), тіло будова, зовнішні ознаки (колір волосся, очей, шкіри і т.д.) та інші. Негативний вплив на їх фізичне здоров'я мають зловживання батьків алкоголем, палінням та наркотиками.
Особливу роль у розвитку людської особистості відіграють задатки: високоорганізований мозок, задатки до мови, до ходіння і т.д. Досить складним є дослідження тих задатків, що характеризують схильність до певної діяльності, тобто здібностей у певній галузі. Це пов'язано з тим, що у людини вродженими є не готові здібності, а тільки потенційні можливості для їх розвитку. Чим сильнішими виявляються певні задатки, тим краще можна їх розвинути. Надзвичайно великих успіхів можна добитися в розвитку інтелектуальних здібностей, оскільки можливості людського мозку є необмеженими. Однак, через спадковість можуть бути відхилення в інтелекті, це може спричинитись до затримки розумового розвитку. Відхилення можуть бути і фізичні. Як бачимо, спадковість відіграє важливу роль у розвитку людини.
Не менш важливими фактором є середовище. Під ним розуміється реальна дійсність, в умовах якої відбувається розвиток людини. На її формування впливає соціальне, географічне та близьке середовище. Близьке середовище включає в себе сім'ю, родичів та друзів. Переважно воно визначає коло інтересів та потреб. Створює умови для розвитку її природних задатків. У поняття соціальне середовище входять такі загальні характеристики, як суспільний устрій, матеріальні умови життя. Тому соціальне середовище розглядається як суспільство зі всіма властивими йому компонентами, які прямо чи опосередковано впливають на формування особистості.
Навколишнє середовище впливає на розвиток людини через посередництво процесів навчання та соціалізації. Навчання відбувається через отримання одиничного життєвого досвіду або виконання серії вправ. Воно є основним процесом, через який середовище викликає стійкі зміни в поведінці. Соціалізація - це процес, завдяки якому людина стає членом соціальної групи: сім'ї, роду. Вона включає засвоєння усіх поглядів, звичаїв, цінностей, ролей, очікувань даної соціальної групи. Цей процес триває все життя.
В процесі соціалізації виділяють дві окремі фази - соціальна адаптація та інтеріоризація. Перша означає пристосування дитини до рольових функцій (члена сім'ї, шкільного колективу) та норм навколишнього середовища. Друга - це процес включення соціальних норм та цінностей у внутрішній світ дитини. Соціалізація є двобічним процесом. З одного боку, шляхом входження в соціальне середовище людина засвоює його досвід. А з іншого - завдяки власній активній діяльності і включенню в соціальне середовище, відтворює систему соціальних зв'язків.
Подібним до поняття "соціалізація" є "соціальний розвиток". Але він, на думку відомих фахівців є ширшим і означає процес індивідуального розвитку дитини в рамках соціальної групи, формування взаємин з її членами. На відміну від соціалізації, дитина в процесі цього розвитку зберігає своєрідність, усвідомлює зміст спільної діяльності для оточення і самої себе. Вчиться знаходити те, що об'єднує її з іншими і водночас не заважає визначити своє місце серед них.
Ми розглянули два фактори впливу на розвиток дитини та формування її особистості - спадковість та середовище. Однак, особливої уваги заслуговує третій фактор - виховання. Якщо середовище переважно стихійно впливає на розвиток, то виховання є цілеспрямоване, тому його результати можливо передбачати. Саме в цьому та в кваліфікованому керівництві є сильна сторона виховного процесу. Але перш ніж визначити фактори впливу на виховання, необхідно є визначити, що

 
 

Цікаве

Загрузка...