WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Християнське виховання в родині - Дипломна робота

Християнське виховання в родині - Дипломна робота

повинні трактувати її як суб'єкт власного виховання. Виховання для життя в умовах свободи передбачає розвиток душі та плекання сумління в людині. Це неможливо зробити без участі її самої та поза причетністю її до духовного. Крім того, виховання не обмежується взаємодією двох суб'єктів - вихователя та вихованця. В ньому беруть участь і зовнішні чинник. Ав різних випадках вони відіграють різну роль та посідають в процесі виховання не однакове місце. О.Вишневський у книзі "Теоретичні основи педагогіки" подає деякі методи у педагогіці.
Метод навчання цінностей
Хоч знання моральних норм дитиною не забезпечує ще моральної поведінки, самі ці знання все-таки необхідні. Навчання цінностей може бути наперед продуманим і організованим, складаючи певну систему, яка передбачає їх послідовне вивчення. В практиці сімейного виховання системне навчання посідає важливе місце. Батьки, скажімо, навчаючи молитви, можуть одночасно вчити дітей християнських, національних чи інших цінностей, а також допомагати слабшим, любити ближніх, рідну землю та природу і т.д. Таке навчання передбачає застосування кількох прийомів:
1) первинне засвоєння інформації (через пояснення та розповіді - до запам'ятовування, пригадування, відтворення)
2) пояснення і керована дискусія в якій дитина вперше намагається поставити себе на місце літературних чи біблійних героїв.
3) ролева гра.
Сутність принагідного навчання цінностей полягає в тому, що вони подаються не в "чистому виді", а в контексті реальних життєвих ситуацій. Перші три-чотири роки життя дитини воно має стихійний характер. У трохи старшому віці, їй, не нав'язуючи спеціальних розмов, а в процесі розповіді якоїсь біблійної історії ,гри чи стосунків між членами родини, можна пояснити, хто такий Бог, як і чому Він нас любить, розповісти про минуле нашого народу, звичаї, мову тощо.
Метод приучування
Його суть полягає в тому, що батьки намагаються прищепити певний елемент поведінки, спонукаючи дитину якнайчастіше переживати його в процесі діяльності. Сюди належать звички дитини правильно поводитись за столом, казати "дякую" чи "будь ласка", мити руки і молитися перед їжею, акуратно і вчасно виконувати домашнє завдання тощо. Цей метод орієнтує на якнайглибше засвоєння цінностей на рівні звичок, які характеризуються стійкістю і надійністю. Нерви людини, як вважає К.Ушинський, прагнуть навиків і звичок. А гарна звичка - це моральний скарб. Починати збирати його треба, коли дитина ще мала тоді дія легше переростає у звичку. Особливо сприятливі умови для цього - в сімейному вихованні, де існують широкі можливості для різних звичок.
Метод схвалення й осудження
Цей метод означає позитивну або негативну оцінку поведінки чи якостей дитини, висловлену особисто, без свідків. Публічне схвалення може мати позитивне значення, а осудження при свідках - переважно негативне. У всіх випадках реакція вихователя повинна бути обдуманою і обґрунтованою. Ні в якому разі не можна піддавати осуду вчинок, не з'ясувавши мотивів. Застосовувати цей метод треба обачно й нечасто. Негативним є як зловживання ним (крайні форми авторитарної педагогіки), так і цілковите нехтування.
Метод виховання прикладом
Кожна людина свідомо чи не свідомо обирає якийсь приклад чи об'єт для наслідування. Він служить орієнтиром для поведінки. Завдання батьків полягає в тому, щоб, з одного боку, стати зразком для наслідування, а з іншого, стимулювати пошук через ознайомлення дитини з життям, вчинками та поведінкою інших людей. Цей метод виховання є найефективнішим. Демонстрування батьками тих поглядів і віри, які вони проповідують, найбільш сприятливо впливає на дитину. Так само негативно впливає на дитину лицемірне проповідування батьками моральних принципів, яких самі не дотримуються. Це призводить дитину до розчарувань. Батьки не мають прав а вимагати від дітей кращої поведінки, ніж власна.
Це все загально-педагогічні методи виховання в родині. Вони тісно переплітаються з методами християнського виховання. Характерною ознакою у ньому є те, що до вихователя, дитини й зовнішніх чинників, які беруть участь у вихованні, долучається. Божественна благодать дії Святого Духа. Без неї неможливе жодне християнське виховання. Вона проникає в такі глибини людського духу, в які ні жоден вихователь, ні різні зовнішні чинники, ні навіть сама дитина у своєму самовихованні не можуть сягнути.
В основі усіх зовнішніх методів християнського виховання стоїть внутрішній - "оберігання серця". Деякі Святі Отці називали його "очищення серця", "внутрішнє або душевне творення". Суть цього методу полягає в зосередженні на підсвідомості з метою протистояти негативним проявам з початку їх розвитку, і таким чином приготувати місце для дії Святого Духа. Всі інші методи у стосунку до цього відіграють службову роль. До них належать:
Молитва
Як фізичне життя припиняється із зупинкою дихання, так і духовне життя завмирає з опущенням молитви… Щоб завадити цьому, потрібно починати і розвивати молитву із самого раннього віку немовляти і безупинно підтримувати і поглиблювати її. Вона може проявлятися: у формі домашніх правил (щоденні молитви), у участі у Богослужіннях. В ранньому віці можна навчити дитину робити на собі знак Святого Хреста, як однієї з форм молитви. У вихованні дуже корисний є вечірній іспит сумління, який добре впорядковує духовне життя дитини, а також розважання, яке поглиблює духовність. Важливим у цьому методі є те, щоб батьки не тільки навчили дитину молитись, а й самі молилися за неї.
Піст
Святитель Ігнатій писав, що якщо главою чеснот є молитва, то основою їх є піст. Він є початком боротьби з гріхом. Зосередження розуму на внутрішньому світі є початковим етапом морального розвитку. Для цього, в основному, і служить піст. Він виховує смирення, оскільки спонукає до самопізнання. Цей метод призводить до вивільнення розуму з-під влади тілесності і підпорядковує волі та серцю. У світській літературі побутує думка про піст як тілесну дієту. Це вказує на повне нерозуміння його суті. В сім'ї піст діти сприймають в першу чергу з прикладу батьків. Не можна дозволяти дитині постити, якщо це може принести шкоду для її здоров'я. Церква звільняє від посту дітей віком до 14 років. Однак приватно вони на певний період могли б відмовитися від солодощів чи обмежити проведення часу біля телевізора. Батьки мусять пам'ятати, що піст повинен бути добровільним, тому не можуть до нього заставити дитину.
Духовне читання
Сюди можна віднести також духовні бесіди, перегляд фільмів на релігійну тематику і таке інше, що може складати духовну поживу дитини.
Читання Святого Письма, історій про життя святих та іншої духовно літератури збуджує ревність до морального вдосконалення. У віці, коли дитина ще не вміє читати, батьки можуть розповідати їй біблійні історії, щось про Бога, святих тощо.
Ціллю цього методу повинні бути не так знання дітей про Бога, які засвоюються тільки розумінням і пам'яттю, як
Loading...

 
 

Цікаве