WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Християнське виховання в родині - Дипломна робота

Християнське виховання в родині - Дипломна робота

виступають борцями проти Християнської педагогіка, як це сталось із комуністичними педагогами.
Філософським підґрунтям націонал-соціалізму стала філософія Ф.Ніцше. Для нього основною рушійною силою розвитку є боротьба окремих індивідів між собою. В її процесі міцніші перемагають,слабші - гинуть. Таким чином, згідно такої філософії, постають два типи індивідів: "надлюди" і "натовп". Звідси й подвійна мораль: одна для панів, а інша для рабів (християнство - релігія рабів). Націонал-соціалісти замінили вчення про "надлюдину" вчення про "надрасу". І це призвело до шовінізму, презирства й ненависті німецького народу до інших народів у першій половині минулого століття.
Комуністичне вчення про людину теж базується на засадах матеріалізму та атеїзму. Тому воно заперечує існування душі людини. Комуністи протиставляють два основні класи: "буржуазію" і "пролетаріат". Тому між ними весь час точиться боротьба, яку вважають рушійною силою розвитку людства. Трактуючи людину як матеріальну річ та заперечуючи існування душі, комунізм заперечує тим самим свободу волі людини, яка для християнства відіграє значну роль.
Іншим прикладом трактування людини, позбавленої зв'язку з Богом, а відтак і відповідного підходу у вихованні, є біхевіоризм, засновником якого на початку минулого століття був Д.Уотсон. Він проводив спостереження над білими щурами і людиноподібними мавпами. Від зоопсихології поступово перейшов до психології людей. Його цікавила лише поведінка (англ. behavior) рухова реакція не певне збудження. Психічним розвитком людини для нього є процес утворення навиків, реагування в певний спосіб на ситуацію.
Погляди прихильників цієї теорії сильно вплинули не тільки на деякі педагогічні напрямки, а також лягли в основу сталінської педагогіки. В ній людина трактується як поєднання двох чинників - генетичних особливостей і впливу зовнішнього середовища. Для того, щоб отримати людину, чи радше "гвинтика", який би добре вписувався в суспільний устрій, вистачить, використовуючи середовище, впливати на неї таким чином, щоб отримати ту поведінку, яку забажаєш.
Тому й не дивно, що такі матеріальні погляди імпонували диктатором і добре прижилися в тоталітарних суспільствах.
Досвід націонал-соціалізму, комунізму, біхевіоризму, як і деяких інших філософських течій, показує нам, що "не можна розуміти людину, абстрактно вважаючи її чимось відмінним від того, що відкриває нам Об'явлення. Якщо ядром людини вважати різноманітні філософські надбудови, виникне механізм, який призведе до дуалізму і лише стоятиме на заваді духовному і моральному життю людини" При цьому дуже легко знецінюється її гідність, а виховання зводиться до тваринного дресирування.
3.1.2. Богословсько-антропологічні концепції.
Історичний численних поколінь Церкви та Об'явлення є дороговказом до таємничих основ людини. Поруч з матеріалістичним трактуванням людини, поширений також погляд на неї як на творіння Боже, що має безсмертну душу, господарем якої є лише Творець. Його притримується богословська антропологія, яка, з поміж решти наук про людину, є єдиною, що розглядає людську істоту "зверху", тобто у світлі Об'явлення. Її джерелами є Святе Письмо містичний досвід, а також вчення учительського уряду Церкви. В основі цієї антропології як центральна і основна ідея лежить навчання про образ Божий в людині. А додатково, для кращого розуміння людини, включеної в тимчасове земне існування, вона вживає вчення Церкви про первородний гріх. Цих двох основних точок ця релігія притримується, оскільки підходить до розгляду людської істоти в самій її глибині, беручи до уваги Об'явлення.
Говорячи про людину, богословська антропологія посилається передовсім на дві перші глави книги Буття. В них містяться два описи створення людини, які повстали в різний час і в різних середовищах, тому й різняться між собою мовою та стилем. Це: Бут.1,26-31(належить до так званої Священичої традиції (біля V ст. до Хр.)) і Бут.2,4-25 (Ягвістична традиція (біля Х ст. до Хр.)). В першій главі бачимо поступове творення в ієрархічній послідовності, де людина є вінцем усього створіння. А в контексті другої глави книги Буття - "людина… є поміщеною в центр кола творення". Це вказує на виняткове місце людини як для світу, так і для Творця. Бут.1,26-27 підтверджує факт, що Бог створив людину на свій образ і подобу.
Завдяки образу Божому в собі "людина володіє достоїнством особи: вона не тільки щось, а й хтось". Стає здатною себе пізнати, собою володіти, дарувати себе і вступати у спілкування з іншими особами. Образом Бога є ціла людина разом з тілом і душею. Не можна сказати, що вона має тіло чи душу, бо є як одухотвореним тілом, так і втіленим духом.
Господь, привівши людину до буття, дав їй усі умови для розкриття свого образу і максимального уподібнення до Нього. Він обдарував її різними дарами. А дружба з Богом дала можливість людині жити без турбот і терпінь. Але ці переваги були піддані випробуванню послухом. Первородний гріх, який вчинила людина, хоч і не зробив абсолютно поганою людську природу, все ж таки послабив її. Але Господь не лишає людину. Впродовж численних поколінь існування людини. Він завжди демонстрував любов до людини і намагався визволити людину з рабства гріха. Тому вибирає людину на пророків і вчителів, дає заповіді на горі Синай, а вкінці - писаний Закон. Однак найбільшим проявом Його любові було послання Свого Єдинородного Сина у світ.
Покликання людини, яке не сповнив Адам, сповнив Христос. Завдяки Його хрестній жертві, образ і подоба Божа в людині стали відновленими. Завдяки відновленню цього образу в собі, людині "притаманно перевершувати, переростати себе, щоб вторгтися в безмежний океан Божественної природи. Це тяготіння ікони до свого Оригіналу, образу до свого первообразу". Цей первообраз є Христос. Саме Він є воплотившись, померши, а згодом і воскреснувши, пройшов через межі людського буття і став мірилом, взірцем для людини. Найбільше розкритися і розвинути в собі образ Христа людина може тільки в Церкві. Саме там у спасінні людини бере участь вся Трійця. Христос, який з любові до Отця зійшов на землю і заснував своє Містичне Тіло. Святий Дух, покликаний Отцем для опіки над Сином, який діючи в ньому не так приносить визволення людині, як дає доступ до відновлюючої роботи Христа, яку Той виконав раз і назавжди. Таким чином, людина має можливість взяти участь у цьому дарі Сина Божого через Духха Святого, що живе і діє в Церкві. Щоб ввійти туди, потрібно пожертвувати "старою людиною" в собі, відмовитись від неї, від гріха і через віру та Тайну Хрещення з'єднатись з Тілом Христа. Приймаючи тайни і практикуючи чесноти, така людина своїм життям демонструє відданість Богові і тримає себе як посудина, здатна приймати відновлюючи ласку Бога. Ця ласка не є чимось статичним, а спонукає людину до постійного зросту. Духовне життя такої людини веде до повного розкриття її індивідуальності.
Підсумовуючи вищесказане, можна
Loading...

 
 

Цікаве