WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Джерела української етнопедагогіки: дитячий фольклор - Реферат

Джерела української етнопедагогіки: дитячий фольклор - Реферат

вправи, що тренують дитину в правильному, осмисленому вживанні частин мови і частин слова, і одночасно - улюблена гра у словотворення.
Задовго до того, як буде вивчене значення відмінкових закінчень, тимчасових дієслівних форм тощо, дитина вже зараз у грі й через гру засвоює складні смислові відтінки мови, її структурні одиниці.
Що ж допомагає дитині впоратися з усіма труднощами, загадками, каверзами скоромовки? Передусім - її смислова організація. На відміну від лічилок, у скоромовці немає "нісенітниці", немає абсурдних словосполучень. Скоромовка найчастіше передає картину знайомих реалій повсякденного побуту. Кожна дія, вказівка, визначення в скоромовці має сенс.
Наступна особливість скоромовок - її складна ритміка. Кожен звук, звукосполучення і слово скоромовки підпорядковані ритму і створюють ритм. Майже будь-яку скоромовку можна записати як двовірш або чотиривірш.
Принципи скоромовки - це глибинні поетичні закони. Такі властиві поезії звукові механізми як асонанс, консонанс, дисонанс, алітерація мають безпосередній зв'язок із народною скоромовкою.
Дитячі дражнилки, які часом пов'язують з ігровим дитячим фольклором - утішками, лічилками, небилицями - водночас є окремим жанром. Вони висловлюють негативний аспект у сприйнятті дітьми навколишньої дійсності.
Життя дітей з різних причин пронизане не тільки радісними, веселими, щасливими переживаннями. Тому серед мотивів дитячого фольклору зустрічаються сильні відчуття смутку, образи, неприязні, огиди, ненависті й злості. Відвіку народна мудрість давала вихід негативним емоціям дитини у слові, яке супроводжували рухи, стрибки, гримаси - у дражнилках. Звичайно, звичка всіх передражнювати завжди зустрічала опір. Але наявність дражнилок, їх різноманітність і цензурний характер - показник здорових відносин у дитячому колективі, здатності до адаптації без втручання дорослих і без фізичної розправи.
Народна дражнилка всім своїм ладом призначена для того, щоб поставити на місце кривдника, виказати своє ставлення до неприємних відхилень у поведінці, звичках, зовнішньому вигляді. Без дражнилки гра і життя дитини втрачають часом гармонійність, а часом і справедливість.
Ефект дражнилки розрахований на багатократне докучливе повторення одних і тих самих римованих рядків.
Дражнилка виникає як своєрідне додавання до імені дитини римованого прізвиська або співзвучного слова ("Іван-барабан"), або варіації імені ("Катеринка-Катерина"). Приєднання до повтору або прізвиська декількох римованих рядків перетворює прізвисько в дражнилку. Зміст таких віршів найчастіше не має ніякого зв'язку з предметом суперечки або мотивом, що спровокував зіткнення дітей. Дитяча дражнилка, висміюючи і засуджуючи погані схильності і вчинки дитини, лише у виняткових випадках прямо називає її злодієм, боягузом, ледарем, ненажерою.
Зміст традиційної народної дражнилки - нісенітниця, безглуздість. В утішках і небилицях гра слів, значень і образів спрямована на дійсність поза дитиною, на знайомі предмети і явища, уявне спотворення яких приносить їй задоволення. У дражнилці всі спотворення - звукові, смислові, образно--дієві - спрямовуються на ту дитину, котру мають дратувати. Саме в цьому спрямуванні відвертого безглуздя, нісенітниці, абсурду і закладена емоційна сила дражнилки, її образа.
Дитині приписують або нісенітні риси зовнішності ("Ноги-тростинки"), або неможливі й безглузді в реальному житті вчинки ("На купину сіла, комарика з'їла").
Такий самий відтінок насмішки, несхвального ставлення додають дражнилці дії, що мають негативні наслідки для дитини або для оточуючих ("Мирон ворона купив, три копійки заплатив").
Отже, основний закон побудови дражнил-ки, що робить її водночас смішною та образливою, - це порушення звичного порядку речей, визнаної норми поведінки, зовнішності щодо конкретної дитини. Дражнилка схильна до перебільшення і зменшення, настирливого повторення, до нісенітниці, безглузддя.
На цій властивості дражнилки заснована етична форма гри. Якщо діти використовують дражнилку, то вони попереджають товариша про зроблену ним помилку в грі, про поганий вчинок. Оскільки осміянню за допомогою дражнилки може піддатися кожен, вона дає змогу бачити ту межу, за якою закінчуються попередження і насмішка і починається знущання. Дражнилка вчить дітей помічати погане, несправедливе, непривабливе, вона вчить слухати слова і добирати інші за співзвуччям і значенням, вона розвиває чутливість до безглуздих ситуацій в житті і комунікативній ситуації.
Після знайомства зі словесними іграми-дія-ми (дражнилками, лічилками утішками), звернемося безпосередньо до словесної гри - гри в слова і із словами. Предметом гри тепер стає саме слово у всіх його формах і значеннях, а сама гра вбирає в себе всі прийоми, всі правила ігор-дій зі словом і перетворюється на гру розуму, уяви, фантазії, звукових і образних асоціацій. Це поетична літературна гра, заснована на знанні рідної мови, її лексики, граматики, семантики.
Словесна гра починається з простих маніпуляцій зі словом і поступово переходить до його смислових таємниць і глибинних мовних зв'язків.
Незрозуміла мова - поширена словесна гра дорослих, яка перейшла до дітей. Проста форма створення незрозумілої мови - додавання після кожного складу в слові одного і того ж звукосполучення.
Діти захоплюються такими іграми, коли вчаться виражати переживання, спостереження, відносини, і мимоволі дошукуються до значення слів і флексій.
Наступна поширена гра - звуконаслідування.
Коріння багатьох форм дитячого фольклору має глибоку історію. Серед них заклички і примовки, мабуть, найстародавніші. Вони народжені язичницькою вірою у всемогутні сили природи і мають на меті використати магію слова для того, щоб викликати благотворний вплив природних стихій або попередити їх згубну силу.
Пов'язані з найдавнішими ритуальними обрядами служіння природним стихіям, зак-лички і примовки багато століть залучали дитину до закономірностей землеробського побуту. Кожна природна стихія, кожне природне явище відобразилися в них як чудова сила, до якої зверталися з проханнями про врожай, благополуччя, процвітання.
Заклички - це невеликі пісеньки, призначені для виспівування групою дітей. Часом вони супроводжуються ігровими діями, які імітують процес селянської праці.
Всі явища і сили природи функціонують у закличці як живі істоти. Дитина сама вступає з ними в контакт, змову: сонце просить про щедре літо; грім - не лякати худобу; дощ -поливати; обіцяє за справну роботу подарунок.
Незвичайні властивості явищ природи подано в закличці як перелік тієї благодаті, тих дарів, яких від них чекають і які вони дійсно несуть.
Закличка - не просте звернення до природних стихій, а виражена в слові, ритмі, інтонації гамма відчуттів - переживання, захоплення, ніжність. Емоції радості, довіри, переконаності в хорошому закладені в самій структурі вірша - у хвилеподібних повторах, у зміні картинок-прохань, у ритмі - жвавому, завзятому, у звучанні кожного рядка, кожного слова.
Усі явища природи мають закріплені за ними ласкаві імена - сонечко золоте, весна красна, червоне літечко.
Закличка створює в дитині віру у важливість і значущість слова. Ця віра зміцнюється самою дією заклинання.
Примовки - невеликі вірші з двох-чоти-рьох, рідко восьми рядків. Це барвисті, яскраві словесні картинки, що становлять світ повсякденних вражень дитини: все те, що оточує її в будинку, у дворі, на вулиці. Предмети домашнього ужитку і
Loading...

 
 

Цікаве