WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Мова — коштовний скарб народу (свято мови) - Сценарій

Мова — коштовний скарб народу (свято мови) - Сценарій


СЦЕНАРІЙ
Мова - коштовний скарб народу (свято мови)
Свято мови
Мета. Виховати в учнів любов до рідної мови, прагнення розвивати її надалі, збагачувати, шанувати, зберігати її, мов коштовний скарб.
Вступне слово вчителя
9 листопада - День писемності. Це свято вшановує вся наша держава. Ми зібрались, щоб вшанувати нашу рідну мову, бо вона - життя духовного основа. Цивілізоване суспільство не може існувати без мови - засобу спілкування між людьми, засобу вираження думки і передачі досвіду сучасникам і наступним поколінням.
Опановувати мову людина починає з дня народження. Спочатку - прислухаючись до слів матері, рідних, згодом - вимовляючи звуки, склади, слова. Протягом життя - змалку і до останнього подиху - людину супроводжує мова. Слово - найточніший кінець, яким можна доторкнутися до найніжніших рис в людському характері, до найпотаємніших куточків людської душі, до найсокровеннішого. Словом можна створити красу, а можна і спотворити. Ви будете чути прекрасну мову кращих синів і дочок України, які своє слово поставили на сторожі честі, совісті. Прекрасна наша мова, бо писалась людьми з незглибимими душами, кров'ю гарячих сердець. Це - мова самого народу. Це - мова Кобзаря, якого ми любимо і яким пишаємось, якого знає і шанує весь світ. Слово - чисте і міцне, мов криця, геніальної Лесі Українки, майстрів поетичного слова - М. Рильського, П. Тичини, В. Сосюри, В. Симоненка. Л. Костенко, С. Воробкевича, О. Підсухи, Д, Білоуса. Вони прагнули, щоб мова, ніби зеленовіттям, огорнула всю Україну.
1-а учениця. "Слово до слова- зложиться мова", - говорить народна мудрість. "Найбільша і найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, досвід, почування," - це слова П. Мирного.
"Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги До себе",- наголошував О. Гончар.
"Любіть Україну, у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її вічно живу і нову, і мову її солов'їну,"- закликав наш земляк; В, Сосюра. А як же виникла наша мова? Звідки почався її розвиток?
Ведучий. "Історія - свідок минулого, повчальний приклад для сучасності, застереження на майбутнє", - так сказав мудрий іспанець Сервантес. Тож загляньмо, образно говорячи, в темряву віків.
Ведуча. Наші пращури-слов'яни починали з вивчення алфавіту, створеного великими просвітителями Кирилом і Мефодієм. Перший твір під назвою "Апостол" з'явився у Львові 1574 p., надрукований Іваном Федоровим. Сучасна українська літературна мова пов'язується з конкретною датою - виданням "Енеїди" І.П. Котляревського у 1798 році.
Ведучий. Так, із сивої глибини віків бере початок наша мова. Шлях її розвитку - це тернистий шлях боротьби. Багато жорстоких літ і століть пережила наша рідна мова, мужньо знесла вона наругу царських посіпак, шляхетсько-панських поневолювачів. :ч, Ведуча. Перетерпіла наша мова дикунський циркуляр царського міністра Валуєва 1863 р,, який заборонив друкувати книги українською мовою, а в 1876 р. вийшов указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пісень, 1864 р. було закрито всі українські театри.
Цареві блюзні і кати,
Раби на розум і на вдачу,
В ярмо хотіли запрягти
її, як дух степів, гарячу,
І осліпити й повести
на чорні торжища, незрячу.
Ти вся порубана була,
як Федір у степу безрідний,
І волочила два крила
Під царських маршів тупіт мідний,
але свій дух велично-гідний,
як житнє зерно, берегла.
1-й учень. "Енеїда" - перший друкований твір, написаний живою народною мовою всупереч тогочасній традиції користуватись книжною українською мовою на письмі.
Так, Котляревський у щасливий час,
Вкраїнським словом розпочав писати
що виглядало на жарт, не раз,
та був у нім завдаток сил багатий,
І огник, ним засвічений, не згас,
а розгорівсь, щоб всіх нас зігрівати.
Саме Котляревському вдалось добитися визнання української мови як літературної, утвердити її в правах громадянства. Українська мова в його творах, мов коштовний самоцвіт, заіскрилась, і тисячами барв.
2-й учень. Ще одна дата (вважаємо її доленосною) - 1840 рік, коли вперше було видано твори T.Г. Шевченка. З того часу українська літературна мова стала на важкий, але плідний шлях розвитку.
"...Ну що б, здавалося, слова,
Слова та голос- більш нічого
А серце 6'ється, ожива, як їх почує", - писав Кобзар. Під пером великого Шевченка українська мова загріла всіма барвами. На сторожі людської гідності?, честі поставив він слово:
Добре, ведіть, показуйте ,
нехай стара мати навчається, як дітей тих
нових доглядати.
Показуйте! За науку не турбуйтесь
буде материна добра плата, розпадеться луда
на очах ваших неситих, побачите славу,
живу славу дідів своїх, і батьків лукавих.
Не дуріте самі себе, учітесь, читайте,
і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь,
бо хто матір забуває, того Бог карає,
того діти цураються, в хату не пускають.
2-а учениця. Поезія Лесі Українки чиста і міцна, мов криця. Її слово чарує, і захоплює, і кличе до боротьби "за добро, щастя й волю всіх".
Я не на то, слова, ховала вас
і напоїла кров'ю свого серця,
щоб ви лилися, як отрута млява,
І посідали душі, мов іржа.
Промінням ясним, хвилями
буйними, прудкими іскрами
летючими зірками, палкими
блискавицями-мечами,
хотіла б я вас виховать,
слова!
Слово, чому ти не твердая криця
що серед бою так ясно іскриться,
чом ти не гострий, безжалісний меч,
той, що здійма вражу голову з плеч?
Ти - моя щира, гартована мова,
я тебе видобуть з піхви готова,
тільки ж ти кров з мого серця проллєш,
вражого ж серця клинком не проб'єш.
Вигострю, виточу зброю іскристу,
скільке достане снаги мені й хисту,
потім її почеплю при стіні, іншим на втіху,
на смуток мені.
Так, Лесине слово - дивовижне, бо писане геніальною донькою свого народу.
Учитель. Ми вже згадували про Валуєвський циркуляр. Ось кілька цитат з нього (1863 p.):
"Обучение во всех учебных заведениях производится на общерусском языке и употребление малороссийского языка не допускается". А коли Ва-луєвський циркуляр було доповнено Ємським указом, то заборони часом доходили до абсурду: заборонялось вживати слова "Україна", "українець"; на відкритті пам'ятника І. Котляревському в Полтаві заборонили виголошувати промови українською мовою. І.І. Огієнко так описував наслідки заборони на українські пісні. Коли українці бажали проспівати рідну пісню, губернатори вимагали інколи співати її по-французькому, або по-московському, тож і доводилось
Loading...

 
 

Цікаве