WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ярій, душе! Ярій, а не ридай… - Сценарій

Ярій, душе! Ярій, а не ридай… - Сценарій

вороння
Майбутнього. Летить крилато лезо
На віття виголіне. Лине в просі
На утлу синь високогорлі сосни,
І на пропащу голову мою…
Ведучий. Останнім рядком Стус ніби передбачає страсну свою путь.
У художника Опанаса Заливахи - колишнього в'язня, а нині лауреата Шевченківської премії - є дивовижне полотно, на якому зображений білий баский кінь на тлі червоних маків, що вслали дорогу в без-кінечність. Не знаю, кому воно присвячене, але, здається - Василю Стусу та всім таким, як він.
Наприкінці шістдесятих він ще на волі, та незабаром яких пекельних мук доведеться зазнати не тільки його тілу, а й духу. Василь Стус продовжує документувати свій дов'язничий душевний біль у нових віршах, що складуть збірку "Веселий цвинтар".
Читець.
Мені здається,що живу не я,
а інший, хтось живе
за мене в світі в моїй подобі.
…Тільки перехожий
межі світів, ворушишся на споді
чужого існування. Сто ночей
попереду і сто ночей позаду,
а межи ними - лялечка німа.
Розпечена, аж біла з самоболю,
Як цятка пекла, лаконічний крик
усесвіту, маленький шротик сонця
…Ти ждеш іще народження для себе,
а смерть ввійшла у тебе вже давно.
Ведучий. Кожне Стусове слово "забезпечене" золотим запасом його сумління найвищої проби. Тут що не рядок - то правда. Це стогін душі, приречений жити "на рідній, не своїй землі…".
Читець.
Порідшала земна тужава твердь,
міський мурашник поточив планету,
Міліціонери, фізики, поети
Вигадливо майструють власну смерть.
Протухлий український материк
Росте, як гриб. Вже навіть немовлятко,
Й те обіцяє стати нашим катом
І порубати віковий поріг
Дідівським вимшілим патріотизмом,
Де зрідка тільки човгання чобіт
Нагадує: іще існує світ
Справіку заборонений, як схизма.
Цю твердь земна трухлявіє щодня,
А ми все визначаємось. До суті
Доходимо і, Господом забуті,
Вітчизни просимо, як подання.
Ведучий. Після Сковороди й Шевченка, після Симоненка й Довженка, після Драй-Хмари та Вишні, після тисячі патріотів - потоптаних, понівечених, знищених тоталітарною системою, Стус не зміг жити інакше - одверто став на бій з нею, свідомо, беззастережно, з відкритим забралом. Поряд із ним було багато сподвижників, але не кожен із них пройшов свій трудний шлях від початку й до кінця так, як зробив це Стус.
Ось "Пояснювальна записка", що Василь подав керівництву Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка. Написана вона одразу після акції протесту проти приховування тогочасних арештів української інтелігенції й датована 7 вересня 1965 року, третього дня після виступу в кінотеатрі "Україна".
На екрані висвітлюються рядки рукописного тексту. Голос за кадром озвучує їх.
"У суботу, 4 вересня, під час виступу автора фільму та його учасників, а потім після виступу Івана Дзюби, який не зміг сказати про групу арештів (його зіпхнули зі сцени, гукаючи, що людей не заарештовують), я виступив там також. Мене обурило брутальне поводження з Іваном Дзюбою…
Я говорив з обуренням про те, що підозріливо приховувані арешти викликають гнітючу атмосферу, яка створилася в Києві, особливо щодо молодих митців. Ці підозріливі арешти створюють ґрунт для страшних аналогій. Тінь кривавого 1933 року надто близька, щоб не можна було реагувати на будь-які подібні симптоми. Чисто психологічно, чисто громадянськи я не міг стриматись. Я вважаю, що в таких умовах мовчанка є злочином…".
Цей найперший документ Стусової непоступливості та громадської мужності Жулинський навів 10 вересня 1990 року у фільмі "Просвітлої дороги свічка чорна" виробництва студії "Галичина-фільм".
На екрані демонструються уривки з фільму "Просвітлої дороги свічка чорна".
Ведучий. Другим документом визначальної ваги було "Двоє слів читачеві" - передмова до збірки поезій "Зимові дерева". Ця збірка - цілісна й поетична.
Читець.
Не одлюби свою тривогу ранню,
Той край, де обрію хвиляста каламуть,
Де в надвечір'ї вітровії тчуть
Єдвабу сизь не віддані ваганню…
Ведучий. Світ закріпачуваного вісімнадцятого століття так і не полонив Сковороди. Світ жандармського дев'ятнадцятого ув'язнив на довгих десять літ Шевченка, а світ винищувального двадцятого не допускав його пророчого слова до спраглих людських душ. Він так і не випустив із своїх пазурів нескореного Стуса.
Читець.
Яка нестерпна рідна чужина,
Цей погар раю, храм, зазналий скверни!
Ти повернувся, але край - не верне
Йому за труну пітьма кам'яна.
Ведучий. Стус казав: головне для в'язня - уміти тримати голову, як би важко йому не було.
У листі від 3 грудня 1978 року до Олега Орача він писав із селища Матросова.
Висвітлюється портрет.
Читець. "Я, як роковий на розтерзання дикими звірами в римському цирку, оббреханий, зневажений, але гордо тримаю голову, аж їм кров із зубів".
Ведучий. Василь Стус і в таборах, і на засланні ніколи нікого з товаришів по неволі не повчав, як треба жити. Він робив це своїм прикладом. Але небагато було здатних повторити подвиг його мужності й непокори. Як мало було й тих, хто упродовж майже двох тисячоліть намагався повторити подвиг Ісуса Христа.
Шанований Стусом А. Камю писав: "Для Ніцше, як і для Толстого, Христос - не бунтар. Суть його вчення зводиться до тотальної згоди, де непротивлення злу". Стус не наслідував Христа - він став "на прю" з людиноненависницькою системою. У Ніцше є нищівний вислів: "Соціалізм - це не більше, ніж звиродніле християнство". А звиродніло воно через те, що дві тисячі років тому на волю було відпущено не пророка Ісуса, а злодія Варраву, та схоже, саме від нього й ведуть свій початок підступні й брехливі, нещадні й загребущі, злодійкуваті безбожники.
Читець.
Чи ти спізнав життєву путь свою
На цій безрадісній сумній роботі,
Де все людською мукою взялось?
Ти все стоїш в моїй тяжкій скорботі,
Твоїм нещастям серце пойнялось
Моє недужне. Ти ж за мене вдвоє
Нещасніший. Я сам. А ти лиш тінь.
Я є добро. А ти - труха і тлінь,
А спільне в нас - що в'язні ми обоє,
Дверей обабоки. Ти там, я - тут,
Нас порізнили Мури, як Статут.
Loading...

 
 

Цікаве