WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ярій, душе! Ярій, а не ридай… - Сценарій

Ярій, душе! Ярій, а не ридай… - Сценарій


Сценарій літературного вечора, присвяченого В. Стусу
Ярій, душе! Ярій, а не ридай…
На сцені портрет В. Стуса, увінчаний українським рушником. Перед ним хліб і свіча, живі квіти. Фонограмою звучать пісні, романси на слова Василя Стуса. Протягом усього вечора демонструються кадри з документального фільму, слайди, фотографії.
Поступово згасає світло. Висвітлюється символічний "вівтар".
Ведучий. Урізаючись гранітним профілем, він йшов на повний зріст. Вразливий і беззахисний. Під градом націлених очей, об'єктивів і магнітофонів.
Василь Стус - легендарна постать, якій вдавалося реалізувати свій талант за обставин, де інші "гаснуть", посилаючися на умови. Великий поет, який піднявся над малим часом. Це була людина найбільших чеснот, життєве кредо якої було: "Караюсь, мучусь, але не каюсь". Людина, яка говорила правду. І в пам'ять про нього дозвольте запалити свічу пам'яті.
Гортаю томик його віршів "Дорога болю". Чесного читача, який намагатиметься йти за ним слово в слово, як слід у слід, пектиме докір: де ти перебував тоді, коли тому боліло?
Може й правильно роблять колишні політичні в'язні: не подають руки тим, хто не зазнав такої ж долі. Багато їх було за ґратами, а світ заговорив про Василя. Чому? Бо він вище за інших підніс свою нескореність владі, що полювала на таланти. Справжній поет - це бунт душі. Таланти - наші духовні атланти.
Ярій, душе! Ярій, а не ридай,
У білій стужі сонце України.
А ти шукай червону тінь калини,
На чорних водах тінь її шукай,
Де жменька нас…
Ведучий. Суд на Василем іще попереду. Де ж набув він отой незрівнянний стоїцизм, почуття власної гідності, непоступливості й непокори?
На екрані демонструються кадри з документального фільму про Василя Стуса "Пресвітлої дороги свічка чорна".
Скупа розповідь про своє дитинство, юність, якоюсь мірою відповідають на всі запитання. У листі від 25 квітня 1970 року до сина Василь згадує, як він з самого дитинства (було йому менше року) уперше відчув себе самотнім: мама в полі, довкола нікого нема. Залишившись із бабусею в рідному селі Рахнівка, вивчив напам'ять "Отче наш".
Перша полотняна сорочка з кишенькою, перша свитка, у якій ходив до школи, перший біль - співчуття, коли на його очах сусід-татарин зарізав лошака.
"Я плакав - так було шкода", а коли сусід хотів нагодувати кониною, "ревма ревів, аби не присилував до такого гріха".
Це було першим випробуванням раннього стоїцизму. Пізніше, вже в мордовських таборах, він не раз оголошуватиме голодовку протесту проти нелюдського ставлення до в'язнів і, можливо, згадуватиме "гарного, молоденького" лошака, якому татарин на його очах перерізав горло.
Згадує Василь і смерть старшого брата Івана, який підірвався на міні, і помирання опухлого з голоду батька. Його незабутній світлий образ, певно, постав перед Стусом у карцері табору особливого режиму, коли оголосив суху голодовку до кінця.
Ми вже ніколи не дізнаємося, про що думав перед смертю в холодному карцері стражденний Василь, але можна припуститися, що його не раз навідували тіні забутих предків, - Сковороди, Шевченка, Довженка та багатьох інших поборників правди і свободи.
Демонструються уривки з документального фільму.
Читець. "Воля - найвище в світі, чого потребує людина, й Мойсей жорстоко карав слюнтяїв, які тужили за рабськими глечиками", - говорив Василь Стус.
…Сто чорних тіней довжаться, ростуть
і вже, як ліс соснової малечі,
устріч рушають. Вдатися до втечі,
Стежину власну, ніби дріт згорнуть?
Ні. Вистояти. Вистояти. Ні -
Стояти. Тільки тут, у цьому полі,
Що наче льон, і власної неволі
Спізнати тут на рідній чужині.
Ведучий. Вересень у житті Стуса - роковий: 20 вересня 1965 року його відраховують із аспірантури інституту літератури, 7 вересня 1972 року Київський обласний суд розглядає його "кримінальну" справу, 29 вересня 1980 року Київський міський суд почав розгляд нової справи після другого його арешту, у вересні 1983 року йому забороняють пересилати свої вірші на волю, 4 вересня 1985 року - смерть.
Прихід Василя в цей немилосердний світ збігся із днем народження Ісуса Христа. І хоч батьки записали у метриці 8 січня 1938 року, доля все ж приготувала йому страсну путь на Голгофу кривавого ХХ століття.
"Хтось дати проставив мені, знаками омиті…". Воістину - Боже провидіння.
Слова Василя Мисика "Але що ж робити живій душі у цій державі смерті?", що взяті Стусом за епіграф до першого вірша з циклу "Костомаров у Саратові", можна вважати епіграфом до всього Стусового життя. Він ще на волі, ще не вполонила його тісна осоружна в'язниця, але передчуття її змушує шукати прикладів мужності серед велетнів духу - він подумки ніби піднімає Костомарова в його Саратовській тюрмі, намагаючись уявити, як то там йому ведеться.
Затемнення. Висвітлюється портрет В. Стуса.
Читець.
Ти весь - на бережечку самоти
Присмоктаний до туги, ніби равлик,
Від вибухлої злості занепалий
Не можеш межі болю осягти.
А світ весь втих, витух, відпалав,
Не вгамувавши вікової спраги.
Він висмоктав із тебе всю одвагу,
Лишив напризволяще і прокляв.
Ведучий. На початку 1971 року Стусові мало виповнитися 33 роки.
То ж не випадково саме тієї пори в нього народжується вірш "На Лисій горі догоряє багаття нічне…", часто потім цитований багатьма дослідниками життя та творчості поета. І коли згодом комендант засланницького гуртожитку в селищі Матросова Алла Баннікова, знайомлячись із Василем, попросила його прочитати якийсь із віршів, Василь Стус обрав саме цей.
Читець.
На Лисій горі догоряє багаття нічне
І листя осіннє на Лисій горі догоряє,
А я вже забув, де та Лиса гора, і не знаю,
Чи Лиса гора впізнала б мене…
Ведучий. У кожному рядку - повторюване підтвердження Лисої гори, яка виглядає нагадуванням про біблійне "лобне місце". Цілком можливо, що в Рахнівці (чи неподалік від неї) була своя Лиса гора. Це вірш-спогад, вірш-передчуття. Він - наче своєрідне продовження найпершого вірша "Веселий цвинтар".
"Цей став повісплений…", де є такі болючі рядки:
Читець.
…Крилато рветься з нього
Loading...

 
 

Цікаве