WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Це тихе сяйво над моєю долею - Сценарій

Це тихе сяйво над моєю долею - Сценарій


Сценарій уроку
Це тихе сяйво над моєю долею
(9-й клас)
Ця казка днів - вона була недовгою,
Цей світлий сон - пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею -
Воно лишилось на усе життя.
Т. Г. Шевченко
Мета: закріпити знання учнів про багатогранний образ жінки у творчості Т. Шевченка. Продовжувати вчити учнів розуміти внутрішній світ героїнь, глибину та велич душі, неможливість однолінійної оцінки. Познайомити старшокласників з деякими сторінками життя Т. Шевченка (стосунки з В. Рєпніною). Дати уявлення про вірші, в яких оспівано жіночі страждання. Прищеплювати риси делікатності в інтимних стосунках і відповідальність за свої почуття.
Форма уроку: усний журнал.
Обладнання: автопортрет Т. Шевченка 1843 р., портрет В. Рєпніної, магнітофон, записи пісень на слова Т. Шевченка "Думи мої", "Садок вишневий коло хати", "Така її доля", "Зоре моя вечірняя".
ХІД УРОКУ
Звучить запис "Думи мої...", поступово затихаючи.
Вступне слово вчителя. Нас просто не існує без Шевченка. У цьому вся історія наша, усе буття. Шевченко для України - усе. Магія Шевченкового слова незбагненна. Його слово, його доля приваблюють багатьох дослідників.
І сьогодні на дещо незвичайному уроці, який має назву "Це тихе сяйво над моєю долею", ми продовжимо розмову про Шевченка, спробуємо перегорнути деякі сторінки з життя поета. Поведуть нас у безмежний, глибинний світ життя та творчості Кобзаря сторінками усного журналу музи (учениці).
Сторінка І. Жіночі образи в баладах Т. Шевченка
Муза І. За власним визнанням, Шевченко почав складати вірші в ті світлі ночі, коли ходив до Літнього саду малювати статуї. Ці перші поезії започаткували збірку "Кобзар", яку він видав у 1840 р. за сприяння Штенберга.
Муза ІІ. Із часу появи "Кобзаря" його назва стала другим прізвищем Шевченка. Уже в ранніх баладах чистий душею поет створює галерею жіночих образів - це тендітні істоти, які викликають вселюдське співчуття.
Учениця читає "Лілею" Т. Шевченка.
Сторінка ІІ. Доля жінки-покритки
Муза ІІІ. Доля жінки у кріпацькому суспільстві була трагічною. Саме їм, жінкам-матерям, присвячував Тарас свої поезії, називаючи їх совами, наймичками, черницями. Мама з дитиною для Шевченка була найсвітлішим образом.
Муза І.
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Звучить пісня "Садок вишневий коло хати".
Муза ІІ.
Реве, стогне хуртовина,
Котить, верне полем,
Стоїть Катря серед поля,
Дала сльозам волю.
Муза ІІІ.
Утомилась завірюха,
Де-де позіхає.
Ще б плакала Катерина,
Та сліз вже не має.
Катерина (входить з дитиною).
Ходім, сину, смеркається...
Коли пустять в хату,
А не пустять, то й на дворі
Будем ночувати.
Під хатою заночуєм,
Сину мій, Іване!
Де ж ти будеш ночувати,
Як мене не стане?
З собаками, мій синочку,
Кохайся на дворі.
Муза І.
Бреде у латаній свитині
Чи покритка, а чи вдова,
Щось тихо промовля дитині,
У сповиточку зігріва.
Катерина.
Не плач, сину, моє лихо,
Що буде, то й буде.
Піду дальше - більш ходила,
А, може, й зустріну.
Віддам тебе, мій синочку,
А сама загину.
Звучить пісня "Така її доля".
Муза ІІ. Сторінка ІІІ. Оксана Коваленко
Шевченко кохав і був коханим, мав свій ідеал жінки. Інтимний ідеал поета - цілий океан.
Тарас-підліток.
А дівчина при самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала
Та й почула, що я плачу,
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала,
Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало моє:
Лани, гаї, сади!
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води.
Інсценізація. Тарас-хлопчик та Оксана
- Ти у вінку - найкраща за всіх панянок у світі. А я тобі ще й чобітки справлю із срібними підківками.
- Срібними...
- І золотими закаблуками...
- Ще ні в кого таких не було.
- А в тебе будуть.
- За що ж справимо?
- Одіб'ємось од злиднів. Тоді й усе буде. І по дзвіночках угадаю - ти йдеш.
- Я без тебе - нікуди.
- А як до пана покличуть?
- Не піду, хоч убий, не піду.
- Я не віддам тебе нікому. А коли що - рішу сокирою!
- А я втечу до тебе звідки завгодно.
- А як закують?
- Не діждуться - мій вінок до тебе припливе.
- Оксано, не кажи цього. Може, й річки туди не буде...
- Докотиться через гори, долини, байраки.
Муза ІІІ.
Ви вкупочці колись росли,
Маленькими собі любились,
А матері на вас дивились
Та говорили, що колись
Одружать вас. І не вгадали,
Старі заранні повмирали,
А ви малими розійшлись
Та вже не сходились ніколи.
Сторінка ІV. Шевченко та Варвара Рєпніна
Учениця.
Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було, як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
а розум спав, довірливий Самсон.
Тепер пора прощатись нам. Будень.
На білих вікнах замерзли міражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?!
Такі вже рідні і такі чужі.
Ця казка днів - вона була недовгою.
Цей світлий сон - пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею -
Воно лишилось на усе життя.
Ліна Костенко.
Муза І.
У княжім домі панночка бліда
Жар серця нишком в вірші вилива.
Листок долоньки свічку затуляє.
Про що вона? Чого їй так болить
Далекий хтось, "хто під ружжом гуляє"?
Муза ІІ.
Їй, панночці, б та суджений панич!
Зітхання соловейка у альтанці,
У княжім домі, в домі Рєпніних,
Невже нікого, вартого в обранці?
Муза ІІІ.
Нащо тобі за стіни кам'яні,
По вікнах тюрем лячно заглядати?
До бога правди криком десь при дні,
За Україну в'ярмлену волати?
Молилася. При свічці. При сльозі,
При сонці й місяці, при серця світлі.
Учень 1. Уперше 35-літня Варвара Рєпніна побачила Тараса Шевченка у своєму родовому маєтку в Яготині навесні 1843 року. Він справив на неї сильне враження.
Варвара. Як багато він має такту, доброти й пошани до всього святого. З усіма він увічливий, зі старшими шанобливий і тому його всі люблять. Носив модний тоді сурдук "у талію" з оксамитовим коміром і модний високо, аж під підборіддя, зав'язаний шаль - крават. Був середнього зросту, але міцної тілесної будови. Русявий. На перший погляд його обличчя видавалось звичайним. Але кожного, хто хоч раз бачив Шевченка, чарували його невеликі, але виразні очі, що світилися надзвичайним розумом і дивною добротою. Очима тими він підкорив вже не одне серце. У товаристві тримавсь вільно і з тактом.
Учень 2. Таким постав він перед родиною Рєпніних та яготинським товариством, де всі вже знали про його дитинство та молодість. Княжна побачила в Шевченкові барда української незалежності й писала своєму колишньому вчителеві швейцарцю Ейнеру.
Варвара. Розповідали, що вінбагато перетерпів, що він страшним досвідом купив право громити сильних. Говорили про це між собою, бо ніхто не насмілювався торкнутися повісті його життя в розмовах з ним самим: усі його любили і всі бажали йому щастя й успіху.
Учень 3. Княжна Варвара Рєпніна була душею старого гетьманського дому. Добра, дотепна, мила та ласкава до людей, вона допомагала вбогим і нещасливим, роздавала все, що мала, брала найактивнішу участь у
Loading...

 
 

Цікаве