WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Усі ми – діти своїх матерів - Урок

Усі ми – діти своїх матерів - Урок

праву і ліву щоку. Марія впала додолу, як сніп. Упавши ниць додолу від удару по голові, вона тне скоро піднялася. Але вона чула, мов крізь сон, як гукали до неї Пшеницин і Рябов:
- Прощайте, мамо! Спасибі! З вами і вмирати не страшно! - Зчинилась стрілянина.
Вони лежали на снігу, обнявшись обоє. Марію взяли під руки і підвели до груші.
- Не вішайте, не страміть мене. Не трогайте, недолюдки. Не торкайтесь до моєї шиї.
І сама наділа.
- Діти... - та й одділилась від землі.
Незабаром село відбили наші.
Довго лежав Василь на снігу коло груші. Ніхто не чув ні стогону, ні туги, ні скреготу зубів. Під самий уже ранок, коли до морозу скаменіло його серце і грізний гук возвістив зорю, Василь примовк, немов заснув од великої втоми. Потім, підвівшись з землі, він поцілував холодну материну руку.
- Прощайте, мамо...
Проходили дорогою на захід бойові загони.
- Боєць Стоян!
- Іду!
- Що за женщина висить?
- Мати!
- Мати?
- Мати, товариші, рідна моя мати!
- Рота, сті-і-ій!.. Вперед, ма-а-а-арш!
Перед нею проходило військо без шапок. Шанували материнство, ідучи до бою. Ревіли гармати. Сонце сніги червонило. Од гарматного реву обсипався іній, і казкові сніжинкипадали на материнські розплющені очі".
Вічна слава Вашому імені, мамо Маріє, красоті Вашій...
Учень. Перемога! Відбудова держави! Побудова нового суспільства!
1979 рік - Афганістан, куди т знов проводжала своїх синів і дочок. І молилася, молилася і день, і вночі, щоб діти повернулися живі і здорові із цієї кривавої бійні.
1986 рік - Чорнобильська трагедія страшним тягарем звалилася на твої плечі...
Учениця. Сивіють від горя матері. Ніякою мірою не виміряти втрат, нічим не вилікувати незагойних ран материнської душі.
Учень.
До сина іздалеку мати ішла,
Літ сорок дорозі трудній оддала -
Сном вічним спочив під рудою плитою.
На камінь могильний упала журбою -
Під камінь лежачий вода потекла,
Вода, яка ллялась гіркою сльозою....
Учениця. Низький уклін і наша скорбота матерям, чиї діти загинули у жорстокому вирі життєвих незгод.
На світі добрих слів живе чимало,
Та всіх добріше і ніжніш одне -
Із двох складів простеньке слово "мама",
Й немає слів рідніших, ніж оце!
Учень.
Яке красиве, миле слово "мама"!
Все на землі від материнських рук.
Вона нас, впертих й дуже неслухняних,
Добру навчила - вищій із наук!
Учитель. Скільки не було б вам років, п'ятнадцять чи п'ятдесят, завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. І чим більша наша любов до матері, тим світліше й радісніше життя.
Не блукай між домами,
Коли дома жнива, їдь частіше до мами,
Поки мама жива.
Пам'ятай, що не завше
Ти застанеш її.
Довгий шлях подолавши
З міста в рідні раї.
Може, в серці заниє
Той могильний горбок,
Та боргів не покриє
Ті твій плач, ні вінок.
Тож хай навіть громами
Доля путь пролива,
Все одно їдь до мами,
Поки мама жива.
Звучить пісня "Росте черешня в мами на городі".
Учениця. Пісенний образ матері - це живий храм, повен історичного смутку, жалю, страждань і нездійсненних, але вічних сподівань і надій. А надія лише одна: живіть, мамо!
Учень.
Я Вам вклоняюсь низько, мамо,
За Ваші ніжні і невтомні руки,
За те, що Ви завжди на цій землі,
Приходите до нас в часи розлуки,
За те тепло, за щедрість і турботу,
Що нам віддаєте.
Діти дарують квіти матерям.
Учень. Український вишитий рушник... Без нього не обходилось і не обходиться жодне родинне свято. Рушник супроводжує людину від народження і до смерті. Мати дарувала синові у дорогу рушник, як оберіг від усього лихого, щоб нагадував він про рідну домівку, де на сила завжди чекають...
Учениця.
Його мені подарувала мати,
Щоб я не смів ту землю забувати,
Де їв хліб-сіль і знав солоний піт,
І радості малі у отчім домів,
І перші смутки, серцю невідомі,
Із багрянцем зорі біля воріт.
Виконується "Пісня про рушник".
Учень. Автор пісні, Андрій Малишко, говорив, що материнська пісня - то найсильніший гімн людини. "Два кольори" - ліричний роздум про материнську любов до дітей, про синівську вдячність, пошану до рідної матері.
Учитель. Вишивка - чудова українська традиція. На чоловічій сорочці вишивався комір, маніжка, кінці рукавів. Вважалося, що вишивка на грудях захищає душу людини від руйнування, занепаду, а отже, умирання. Це давня українська традиція - протистояти злу красою. Ось що спонукало довгими зимовими вечорами вишивати, гаптувати одяг собі й своїм рідним, вкладаючи у вишиті узори найщиріші, найпотаємніші мрії й почуття.
Виконується пісня "Два кольори".
Учениця. У народі вважають, що добрий дух матері не полишає опіки над дітьми навіть тоді, коли вже її на світі немає.
Прослуховування "Пісні про матір" у виконанні Т. Повалій.
Учень.
Весняна радість в щебетанні птиць.
Ти дорога нам, Україно-мати,
За мирне небо й золото пшениць
Сини твої зуміють постояти!
Учениця.
Ми День Матері святкуєм,
Трьох ми славим і віншуєм:
Це матір Божа,
З нам допоможе,
Це Україна - рідна батьківщина;
Це жінка-мати, щоб життя дарувати!
Учитель. Допоки на світі живуть батьки, навіть дорослі діти залишаються для них дітьми. Треба пам'ятати своє коріння. Ви теж станете батьками і відчуєте ті тривоги, які відчувають ваші батьки, матері. Ставтесь до них так. як би ви хотіли, щоб ваші діти ставилися до вас. Не забувайте їм говорити про свою любов, шануйте їх, допомагайте їм. І тоді ще довго зігріватиме вас мамина усмішка.
Звучить пісня "День матері".
Loading...

 
 

Цікаве