WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Уроки у шкільному музеї - Сценарій

Уроки у шкільному музеї - Сценарій


Сценарій уроку
"Уроки у шкільному музеї"
(Історія України)
ХАЙ З КОЗАЧКА ВИРОСТАЄ КОЗАК!
Мета: розширити знання учнів про славне минуле українського народу (заснування Запорозької Січі та розвиток козацтва в Україні), його патріотизм, мужність, героїзм; розвивати зв'язне мовлення; виховувати почуття громадянськості у другокласників.
Матеріал для роботи
- Передумови виникнення козацтва: монголо-татарська навала, Україна під владою Польщі, Литви та Угорщини.
- Збір волелюбних людей за Дніпровими порогам.
- Байда-Вишневецький - організатор згуртованості козаків.
- Державна атрибутика Запорозької Січі.
- Уклад життя.
Обладнання:
1. Стенди:
- монголо-татарська навала та Галицько-Волинська держава;
- українське військо (середина XIV-XVI ст.);
- заснування Запорозької Січі;
- козацьке військо (XV-XVI ст.).
2. Діарама "Запорозька Січ".
3. Розмальовки учнів.
4. "Добридень, школярику" - хрестоматія для позакласного читання в 1-4 класах.
ХІД УРОКУ
І. Вступне слово вчителя. Діти, сьогодні ми знову прийшли до шкільного музею історії українського війська, щоби продовжити знайомство з ним. Але спочатку давайте пригадаємо, на чому ми зупинились.
Діти. На тому, що була створена Галицько-Волинська держава Данилом Галицьким. Ми дізналися про те, що Данило Галицький заснував нове місто. Вклав у нього багато сил і душі. Вийшло це місто дуже красивим. І назвав його Данило на честь свого сина Льва. Це місто називається Львів.
Учитель. То ж давайте продовжимо.
Данило домовився з тодішнім Папою римським, щоби той допоміг йому відбитися з-під влади татар. Папа прислав Данилові королівську корону, і в 1253 році в місті Дорогожичі його коронував папський посол. Відтоді Данило мав титул короля. Але хоч Папа і просив сусідні держави допомогти Данилові вирушити на татар, та все-таки Данило змушений був платити татарам данину і слухати їх. Він повинен був навіть допомагати татарам у боротьбі проти Литви, хоча сам жив з Литвою у злагоді. Нарешті татари почули, що Данило укріпив свої міста й замислює вирушити на них війною. Татари - це кочові орди, які прийшли з півдня та сходу, шукаючи для себе наживи, а для своїх стад - свіжої їжі. Куди йшла орда, там усе горіло - лиш одна чорна земля та руїни - згарища залишались. По дорозі валялися трупи, бо татари убивали стариків і чоловіків, а жінок і дітей забирали в неволю. З Києва татари пустилися на Волинь і Галичину. Данило мусив рятуватися втечею в Угорщину, і не було кому боронити рідну землю. Потім вони рушили на Польщу. Татари на чолі з ханом Батиєм утворили собі величезну державу. Кожний князь повинен був поїхати і вклонитися хану Батию, щоб отримати грамоту - дозвіл на володіння. За це посилав потім ханові данину: великі суми грошей, срібло, золото та інші дорогі подарунки. Думаючи про майбутнє своєї держави, князі почали одружувати своїх дітей з тим, щоб об'єднати держави, зміцнити їх і вести боротьбу з татарами.
Згодом галицькі бояри запросили на престол князя Юрія, сина польського князя Тройдена й української княгині Марії (онуки Данила Галицького). Юрій оженився з донькою литовського князя Гедіміна, а свою дочку віддав заміж за литовського князя Любарта. Так Галицько-Волинська держава об'єдналася з Литвою.
Польські королі налякалися, що Литва разом з українськими землями набере такої сили, що зможе завоювати Польщу. Польський король Казімєж Великий пішов походом на Галичину і здобув Львів, а потім і частину Волині.
Відтепер Литва та Польща почали змагатися за українські землі, щоби панувати над ними. Відтоді Україна втратила свою самостійність. А простому люду стало жити дуже важко.
ІІ. Розширення додаткової можливості пізнавального інтересу на екскурсії
1-й учень. Скрутно жилося українському народові під пануванням чужих володарів, бо скрізь на Україні було заведено панщину. Селяни працювали на панській землі, бо всю землю отримали у власність великі пани - вельможі. Разом із землею власністю пана став і селянин, який жив на цій землі. Селянин (якого прозвано "холоп") зовсім не мав свободи. Пан міг його продати або вбити, навіть подарувати, і годі було з паном судитися, бо й суддями стали ті ж самі вельможі.
2-й учень. Деякі волелюбні люди в селах не могли стерпіти такої неволі. Вони кидали все й утікали у степи за Дніпрові пороги. Там не було ані сіл, ані міст, не було жодної влади. То ж ті люди гуртувалися по сто і по тисячі, здобували собі зброю й полювали на дикого звіра, а на зиму верталися крадькома в села. Але пізніше гуртувалися у великі військові загони, вибирали собі своїх отаманів і жили разом.
3-й учень. Ці люди називалися "козаки" - може, від татарського слова "кайдак", що означає "вільний чоловік", "безстрашний вояк". А що козаки жили за порогами Дніпра, то їх називали також запорожцями. Усього по Дніпру, у межах земель запорозьких козаків, було 265 островів. Найбільший острів називався Січ, або Січовий Кіш, бо він був відгороджений (відсічений) навколо наче кіш і до нього не було приступу. У тій Січі козаки зимували та відпочивали. Є також думка, що назва "Січ" походить від слова "сікти", тобто "рубити", і первісно означало укріплення з дерева та хмизу. Разом із цією назвою вживалася й інша - "Кіш".
4-й учень. Для багатьох козакування перетворилося на постійне заняття. Магнати, міські старости боялися козаків і залучали їх як безстрашних і надійних оборонців від татар. Об'єднав усіх козаків канівський староста Дмитро Вишневецький, званий козаками також Байдою. Він походив з роду давніх українських князів з міста Вишневця на Волині. Йому дуже подобалися войовничі та лицарські козаки, і він прибув до козаків, а вони його вибрали своїм отаманом, або батьком чи кошовим, так називали козаки Байду. Про нього складено багато легенд, балад, пісень. Послухайте одну з них, і ви побачите, як любили Байду.
5-й учень.
Славне військо запорізьке
Ти, наш лицарю, зібрав,
На острові, на Хортиці
Січ преславну збудував.
Даром славне товариство
Облягав татарський хан,
Лютий мусів завернути -
Не страшний нам бусурман!
Перший ти вказав козацтву,
Як топтать до слави шлях:
Йти за море, ріки, гори,
Не сидіти на степах.
Та Молдавію звільнити,
Байдо, не щастить тобі,
Нищить вчасно підла зрада
Славні заміри твої
Під руками ворогів,
Але віри, ні народу
Відректися не хотів.
То за тебе, наш князю,
Весь народ славить в піснях.
Хто за рідний народ гине,
Той живе й по ста віках!
6-й учень. Дмитро Вишневецький дійшов розумного висновку: щоби перемагати, треба відбиватися від нападників не під своєю хатою, а вийти назустріч і не допускати ворогів до рідних міст і сіл. Тож і вибрав дуже зручне місце за дніпровими порогами на острові Мала Хортиця. Так у 1552-1554 роках була заснована козацька фортеця Запорозька Січ.
Подивіться, ось перед вами макет цієї фортеці. Коло неїбули окопи, вали, а всередині дзвіниця, що в неї гармати ставилися. У центрі - церква, а навколо курені - великі хати, в яких жили по скільки там сот чоловік. Жили козаки також у землянках. Їх запорожці ніколи не замикали: хто хоче, той і заходь, їж, пий, спочивай. Хто побуває - хрест серед землянки поставить - значить, були гості й дякують господареві.
7-й учень. Сюди міг прийти кожен чоловік-християнин. Тут усі були

 
 

Цікаве

Загрузка...