WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Вмійте природу любити - Урок

Вмійте природу любити - Урок


Урок виховання любові до природи
"Вмійте природу любити"
Мета: виховувати любов до природи, бажання охороняти і примножувати її багатство та красу, сприяти вихованню почуттів.
Обладнання: живі квіти, малюнки, плакати: "Природи - наше багатство", "Люби природу, як рідну матінку", "Усе на Землі треба берегти" та ін., запис співу птахів.
Хід заходу
Виходять діти в костюмах природи, читають слова під звуки співу птахів.
Тополя.
Все на землі, все треба берегти -
І птаха, й звіра, і оту рослину.
Не чванься тим, що цар природи ти,
Бо врешті ти його частина.
Верба.
Друже мій, люби життя, люби людей, природу,
А кривду кинь у забуття, як камінь в тиху воду.
Калина.
Є багато квіток запашних,
Кожна квітка красу свою має.
Та гарніші завжди поміж них ті,
Що квітнуть у рідному краї.
Пролісок.
Але квіти, тварини зникають з землі,
Їх заносять у книгу Червону.
Тож давайте за розум візьмемося ми,
Чисте повітря і воду живу
Будем завжди берегти.
Вихователь. Шановні батьки, вчителі, гості і всі присутні, сьогодні ми проведемо виховний захід "Вмійте природу любити".
Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає в нас природа. Вона завжди чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів пташок, запах квітів - усе це дороге серцю і ні з чим його не можливо зрівняти, забути. Рідний край - наш дім, вишенька біля хати, хрущі над вишнями, вулиця, по якій ми ходимо, річечка, біля якої відпочиваємо, у якій так любимо плескатися.
Сьогодні ми поговоримо про нас - людей, які нищать природу: зривають квіти, руйнують пташині гнізда, ламають дерева, забруднюють водойми, повітря, щоб тільки задовольнити свої забаганки, збагатитися. Наймудріша на землі - природа. Люди, які живуть в гармонії з нею - найщасливіші. Заглянемо в куточок природи рідного дому.
Дівчинка.
Це мені твої ранки погожі -
Це мені зацвітають сади.
Не вставляти тебе я не можу
Ти у серці моєму завжди.
І коли б я була не людина,
А береза зелена була,
Я шуміла б про тебе в долині,
Твоя слава б зі мною росла.
Ну, а так я людина
І маю лише слів невичерпні дари,
І від серця всього прославляю
Твої ріки, сади і бори.
Ведучий.
Були у матері-Природи дві донечки,
Такої вроди,
Хто їх побачить хоч на мить,
Не міг забути і розлюбить.
Танцюючи, виходять Флора і Фауна.
Фауна.
Голубооку звали Флора,
У неї очі, наче зорі,
Завжди замріяна, тендітна,
Ласкава, ніжна та привітна.
Флора.
А Фауна - швидка, як вітер,
Могла за птахами летіти,
І за оленями стрибати,
Та з білочками пустувати.
Ведучий.
Обидві світ живий любили
І так його говорили.
Тож вирішила мудра мати
В придане їм дарунки дати.
Мати-Природа:
Мрійливій Флорі - світ рослинний,
А жвавій Фауні - тваринний.
Ведучий. Із того часу ця краса нам жити в щасті допомагає. Весна - життя дає всьому, літо - нас лікує, ну, а осінь золота - всіх нас нагодує.
Верба. Заглянемо в природу сьогодні, коли повітря стає п'янким від пахощів квітів, коли все оживає, відновлюється життя.
Тополя.
І степ загомонів, почулись співи, крики.
Взялися до смичків і коники-музики.
Кривий танець.
Весна.
Ішла весна-красна в зеленій хустинці,
Несла весна-красна у скриньці гостинці.
Ягнятам - травицю, гусенятам - водицю,
Каченятам - ряску, а нам ніжність і ласку.
Береза.
Вона приходить з ласкою
Та із своєю казкою.
Як тільки струсить рукавом -
Синіють проліски кругом.
Ведучий. Озирніться навколо - як усе змінилося навесні! Погляньте на небо - там з'явилися пухнасті хмарки, бажані гості землі.
А земля - у лузі, в полі,
На горі і під горою -
У весняному роздоллі
Пахне листом і корою.
Пролісок.
Шматочок неба на голову впав
Проліском блакитним,
Подоляночка всміхнулась
У танку привітно.
Танець "Подоляночка".
Виходять діти із шпаківнями.
Хлопчик.
Переярками та узліссями,
По розлитій весняній воді,
Гуси плавають між берізками,
Білі-білі, як лебеді.
Дівчинка.
Ані шелесту, ані бризочки,
Ні далекого шуму коліс.
Лиш шпаків довга низочка
Огинає струни беріз.
Хлопчик.
Он чорний шпак співа вгорі,
І сиза горлиця воркує.
Чудова пісня солов'я
Над всіми співами царює.
Дівчинка.
Ми хатинки вам збудуємо
На деревах в гіллячках,
Щоб ви нам пісні співали,
Щоб ловили там комах.
Пісня "Горобчик".
Ведучий. Та ось весна подорослішала і стала зрілою красунею. У снопах яскравого світла виграють різні кольори чудових квітів. Ніхто не встоїть перед солодкими дарунками духмяного літа. І згадуємо ми його з ніжністю та вдячністю за його щиру ласку, тепліть, рясноту і буяння.
Літо. Я принесло вам тепло, радість і щедрість. Як зараз гарно у лісі, садах, гаях. Погляньте навкруги! Помилуйтеся зеленню дерев. Напийтеся цілющого повітря.
Дубочок. Ліс улітку вражає своєю красою. Він і "дихає", і "говорить", і співає. Мені навіть страшно подумати, щоб сталося з красою землі. Якби не стало лісів.
Берізка.
Коли б не ліс, не знали б ви про те,
Що є фіалка й пролісок на світі.
Як у маю конвалія цвіте -
Найкраща, найніжніша поміж квітів.
Дубочок.
Спасибі ж людям, що зростили ліс:
За всі дуби, ялини в пишнім гіллі
І за красу отих зелених кіс,
В яких стоять гнучкі берізки білі.
Танець "Хоровод літніх квітів".
Ведучий. І все б було добре сьогодні у нас, якби ми навчилися любити природу так, як любимо самих себе, оберігали б її: не витоптували трави, не зривали марно цвіту, не руйнували пташиних гнізд. А що ми робимо з природою, коли відпочиваємо?
Ліс.
Цвіте прекрасна, білосніжна -
Конвалія в лісах моїх.
Мов наречена з тонким станом,
Стоїть всміхається мені.
А запах ніжний, незрівняний,
П'янкий, мов чари весняні.
Конвалія.
Мене зірвать - зганьбити вроду,
На жаль, знаходяться такі...
Бездумно нівечать природу,
Пакують квіти у мішки.
Сон-трава.
А потім нишком, мов злодії,
В мішках на торг красу несуть.
З пучком конвалій лиходії
Свою ж і совість продають.
Танець "Хоровод конвалій".
Заголубіли травневі далі - настала пора конвалій.
Квіти-перлини всю землю вкрили, юну дівчину заворожили.
Ой, килимочок з ніжних кувіточок
Не буду плести я з вас віночок.
Не буду плести, не буду рвати,
Ви ж бо на світі, щоб чарувати.
Ведучий.
Люба природо, ховай свої чари,
Топчуть папороть, квіти, траву,
Тільки б швидше наповнити тару,
Ніби мамонтів стало пройшло.
Дівчина.
Все, що квітло, буяло, росло,
Полягло, почорніло, прив'яло.
Ізаплакала тихо берізка з жалю,
І затих соловейко в гаю.
Під берізкою купа сміття,
Із яєць шкарлупки валяються,
Там і тут консервні бляшанки
На гілках, мов намисто, гойдаються.
Хлопчик.
Та мовчить засмучений ліс,
Лише тихо й покірно зітхає.
А в очах - скільки болю і сліз.
Своїм виглядом він промовляє:
- Якщо хочеш сюди ще прийти,
Щоб суниць чи грибів назбирати,
То навчись мене берегти
І красу мою шанувати.
Пісня-інсценівка "Чарівна квіточка".
Яка квіточка чарівна
Розцвіла в нас на лужку,
Я любуюся щоранку,
Як по цій стежині йду.
Подивлюсь на тебе
Loading...

 
 

Цікаве