WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Українсько-московський договір 1654 р. та його наслідки для України - Сценарій

Українсько-московський договір 1654 р. та його наслідки для України - Сценарій

її прав на автономію.
А відмова Бутурліна присягти в Переяславі показала, що сторони по-різному розуміли договір, тому що Березневі статті містять цілу низку недомовокдипломатичного характер які незабаром породили московсько-український конфлікт, а в 1655 році призвели до ліквідації договору.
Французи вважали, що Переяславські ( Березневі) статті були потрібні Україні як тимчасовий перепочинок у боротьбі з Польщею, що мета Б.Хмельницького була встановити Українську самостійну державу.
До Березневих статтей негативно поставились різні верстви населення. Більшість з них не присягнули на Св. Євангелії . Серед них були визначні сподвижники Б.Хмельницького : Іван Сірко , Іван Богун , Йосип Глух та ін.
Представників від Запорізького війська Січі в Москві не було.
Чинили опір присязі московському царю чимало міст і містечок України.
Цар Олексій Михайлович не дотримався виконання своїх зобов"язань, в яких " велел принять под свою високую руку гетьмана Богдана Хмельницкого і все войско Запорожское с городами и землями и будет вспомоществовать им против недругов"
На вимогу гетьмана і старшини видати їм письмові договорні гарантії та зобов"язання кн. Бутурлін відмовився дати " гарантійний " лист за своїм підписом і порадив старшині вислати послів до щойно створеної гетьманської держави, український уряд дістав можливість довести війну з Польщею до кінця.
У міжнародних відносинах договір засвідчував про зрадництво царя і вислав для вирішення умов союзу двох рівноправних учасників переяславського полковника Павла Тетерю та генерального суддю Самійла Зарудного . Переговори тривали 15 днів , з 13 по 27 березня 1654 р. Посольство Б.Хмельницького подало проект договору у 23 статтях, але до кінця переговорів їх кількість була скорочена до 11 статей. Підписаний договір мав конституційний характер. Україна отримала статус автономії , хоча Б.Хмельницький ставив мету конфедерацію України з Москвою на умовах союзу самостійних держав, створених для певних цілей.
Попри недосконалість і недовговічність українсько-московський договір 1654 р. протягом XVII -XVIII ст. розглядався українцями як найсильніший і найпереможніший доказ суверенності України. Адже він дав змогу цілком зберегти шляхетське землеволодіння, фільварково-панщинну систему господарювання й кріпосницькі відносини. Життя в Україні організовувалося на основі звичаєвого права , а в містах - Магдебурського права.
У група учнів дослідників:
Навесні 1654 року військова боротьба між Україною та Польщею ще тривала. У серпні 1654 року на р.Шкловці біля Борисова було розгромлене польсько-литовське військо, очолюване литовським гетьманом Я.Радзивілом, якому леди вдалося врятуватися самому.
Січень 1655 року став новим випробовуванням. Вирішальна битва відбулася під Охматовом на Київщині, що коштувалавеликих втрат з обох сторін, але не принесла успіху жодній.
Б.Хмельницький навесні 1655 року розпочав війну проти Польщі, українське військо спільно з допоміжним корпусом Бутурліна розпочав новий похід в Галичину, розгромив армію Потоцького під Городком 29 жовтня і почав облогу Львова, але руйнувати його не став, узявши з міста великий викуп.
У група учнів дослідників
Улітку 1656 року у м. Вільні між Польщею і Росією розпочалися переговори про припинення війни. На переговори з Польщею Москва не допустила українську делегацію, хоч центральним питанням була саме доля України. У вересні 1656 року між Польщею та Росією, але без участі гетьмана, було підписано Віленське перемир'я. Тож Переяславська угода втрачала свою силу. В Україні це перемир'я прийняли як пряму зраду.
За свідченнями І Виговського, гетьман почувши цю новину, "як шалений, що втратив розум, закричав: уже, діти, про те не печальтеся, я знаю, як учинити: треба відступити від руки царської величності ".
Б.Хмельницький не розриваючи остаточно знову вдався утворити нові коаліції проти Польщі і Криму: зі Швецією, Семиграддям, Молдовою, Волощиною, Литвою.
Намір гетьмана підтримала й уся українська старшина, зібравшись у жовтні 1656 р. на генеральну раду в Чигирині й взяли присягу, що "всі як один муж разом стояти будуть".
VІ група учнів-дослідників
Метою Б.Хмельницького в останній рік життя було об'єднання в Українській державі західноукраїнських земель, централізація Криму, коаліція з Швецією, Семиграддям, Молдавією, Волощиною і Литвою. Здійснюючи цей план, Україна й Семигороддя на початку 1657 рку почали війну з Польщею. До України було приєднано Турово-Пинщину й Берестейщину, Волинь. Шведи, виконуючи умови союзу з Україною, захопили більшу частину Польщі. Перша половина 1657 року була кульмінацією у розвитку молодої Української держави. До цього спричилася хвороба Б.Хмельницького, який не міг особисто керувати зовнішньою політикою і воєнними діями. Польський народ, відчуваючи загрозу своєму існуванню, піднявся на народну війну. У війну втрутилися європейські країни, налякані успіхами України і Швеції. Вибувхнув бунт в корпусі Ждановича, що діяв з трансільванцями; козаки, невдоволені сваволею і зневажливим ставленням до них Юрія ІІ Ракоція, покинули свого союзника. Відмовилися йти на допомогу Ждановичу й козаки під командуванням молодого Юрія Хмельницького.
Ці події стали страшним ударем для Б.Хмельницкого. 6 серпня 1657 року він помер в Чигирині.
VІІ група учнів- дослідників
Важко переоцінити вплив , що його справив на перебіг української історії Б.Хмельницький. Українські, російські та польські історики порівнюють його здобуття з досягненнями таких гігантів як Олівер Кромвель в Англії, Валенштейн у Богемії, Густав II, Ян Собеський . Він знаходить і згуртовує навколо себе нових діяльних ватажків, сподвижників, які допомагали йому у боротьбі проти поляків. Серед них слід відзначити : Іван і Данило Виговські, Іван і Данило Нечаї, Павло Тетеря, Іван Сірко, Михайло Кричевський, Максим Кривоніс, його син Кривоносенко та інші.
Велич Б.Хмельницького як полководця і державного діяча полягає у тому, що він зумів наблизити до себе цілу плеяду видатних людей, котрі вірою і правдою служили українському народу.
Український історик В"ячеслав Липинський писав, що гетьман намагався закласти підвалини української державності, свідомо та послідовно й що без цих спроб відродження української держави у новітні часи було б неможливим.
Росія не виконала своїх зобов"язань, порушила статті договору і тим самим позбавила Україну її прав на автономію.
Автор "Історії Русів" так писав про Богдана Хмельницького : "Таких людей провідіння Боже віками породжує для особливих його намірів і призначень ".
Важко переоцінити роль Б.Хмельницького. Незважаючи, на недоліки в правлінні, гетьмана називали "правдивим вождем, патроном і оборонем руської
Loading...

 
 

Цікаве