WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Схаменіться, люди, ще не пізно - Сценарій

Схаменіться, люди, ще не пізно - Сценарій


Сценарій уроку
"Схаменіться, люди, ще не пізно"
Учитель. Дорогі друзі, шановні гості, сьогодні ми з вами зібралися в цій залі для того, щоб поговорити про екологію в Україні, про ту небезпеку, яка загрожує нашій землі, а значить, і нам, о ми з вами на цій землі живемо.
Перший ведучий. Усім відомо, що природа на землі сформувалася до появи людини. Первісні люди були такою ж частиною природи, як і дикі звірі, а головною їх проблемою був голод.
Другий ведучий. І пізніше, щоб не вмерти з голоду, люди навчилися вирощувати хліб і розводити домашніх тварин. Але їхньою проблемою були інфекційні хвороби, які виникали від бактерій, що розводилися від накопичення сміття і бруду, особливо в містах.
Перший ведучий. Ще пізніше, що зробити своє життя багатшим і зручним, люди стали змінювати природу, розвивати технічний прогрес, забруднювати все навколо себе.
Другий ведучий. Теперішньою проблемою всіх людей на землі є "екологічні" захворювання природи.
Перший учень. Природа землі схожа на організм людини, тільки дуже великий. Як дихальна система постачає в людський організм кисень, так і ліси збагачують киснем повітря Землі.
Другий учень. Як кровоносна система живить всі клітини людського організму, так криниці, річки, озера і моря несуть воду та поживні речовини до всього живого на планеті.
Третій учень. З давніх-давен українці шанобливо ставилися до криниць, джерел. Берегли і леліяли їх, бо добре знали, що вода - то джерело життя на Землі.
Перший ведучий. Та в шаленому ритмі атомної епохи ми по-іншому стали дивитися на світ. Усе брали від природи "не чекаючи милостей", а з віддачею не поспішали.
Другий ведучий. І ось прийшов час, коли природа вже не може віддавати, коли вона волає, кричить: "Людино, захисти, врятуй мене від самої себе!".
Четвертий учень. Я хочу ще сказати, що нашу голубу планету часто порівнюють з величезним космічним кораблем, який летить по просторах Всесвіту. А людство - екіпаж цього корабля.
П'ятий учень. Красиве і мудре порівняння. Але ми всі повинні осмислити, що у нашого космічного корабля немає аварійного виходу.
Перший ведучий. І лунає сьогодні звідусіль...
Десятий учень. Тривога на космічному кораблі Земля! Майбутнє землі в небезпеці!
Другий ведучий. Це крик! За цими словами гірка істина. Людство стоїть на порозі екологічної катастрофи.
Шостий учень. Це - парниковий ефект на Землі.
Сьомий учень. Зменшення озонового екрану в стратосфері.
Восьмий учень. Проблема чистої води.
Дев'ятий учень. Кислотні дощі.
Десятий учень. Причиною ракових захворювань людей і тварин у 70 % випадків є порушення взаємодії організму і навколишнього середовища.
Одинадцятий учень. Щорічно планета витрачає десятки видів тварин і рослин, які заносяться до Червоної книги під звуки траурних маршів екологічної катастрофи.
Перший ведучий. Важко поранена, плаче хвора Земля.
Другий ведучий. І Чорнобиль, тривожний набат, закликає до розуму.
Перший учень.
Земле рідна - природи ім'я,
Понівечена скрипко моя.
Як могла в цім світі жити?
Як могла благоденствувати?
Другий учень.
В ніжності просинатися рано?
Коли ти помираєш в ранах.
Як могла плекати квіти, -
Коли так благаєш жити?
Третій учень.
Як не чула моя душа,
Що здригаєшся ти від ножа?
Як дивитись природі у вічі? -
Перед нею ми винні утричі.
Перший хлопчик.
Щоб від пеки десь сховатись,
Ми до річки йшли купатись.
Другий хлопчик
Що це з річкою? Вона
Непривітна і сумна.
Заходить дівчинка-річка, в синьому платтячку, сумно опустила голову.
Перший хлопчик.
Ти ж була колись глибока,
Швидкоплинна, світлоока.
Другий хлопчик.
Чом же стала каламутна?
Чом плюскочуть хвилі смутно?
Річка.
Як мені не сумувати?
Всі отрутохімікати
Постікали в мою воду,
Зіпсували чисту вроду.
Вже течу між болотами
Заросла очеретами.
Зникла риба. Навіть раки
Поховались, небораки.
Закриває обличчя руками.
Перший хлопчик.
Ой ти, річко синьоока,
Ти ж була колись глибока.
Другий хлопчик.
І сумуєм ми з тобою
Під плакучою вербою.
Річка. Чуєте, хтось плаче?
Усі розступаються. На сцені стоїть Рибка, дівчинка в сірому платтячку.
Перший хлопчик. Хто ти?
Рибка. Я - Рибка.
Другий хлопчик. А чого ти плачеш, Рибко?
Рибка.
Ой, біда! Люди, що це за вода?
Може, вам і добре пити -
Хімікати в ній усі,
А мені в ній важко жити -
І на дні, і на воді.
Перший хлопчик. А вода ж була колись!
Рибка.
Люди, звідки ви взялись?
Люди, трохи совість майте.
Бідну річечку спасайте!
Хлопчики виводять Рибку.
Перший ведучий. Послухайте пісню про біди ще однієї річки.
Тече вода каламутна.
Річко моя, чого смутна?
Хто ж це тебе так засмутив?
Воду твою скаламутив?
Хто ж це робить тобі на зло?
- З молокозаводу текло.
Забруднили воду мені,
Нічого живого й на дні.
Я прошу вас, люди мої,
Не скидайте в мені гної.
Бо я жити хочу, як всі,
Щоб щуки були й карасі.
Другий ведучий. Люди, схаменіться! Не губіть природу!
Другий ведучий.
Є давня приказка в мого народу,
Що має мораль, нашій темі близьку.
Другий ведучий.
Хто може понівечити рідну природу,
Той здатний спаплюжити й душу людську.
Перший учень.
Колись давно були в Європі
Безграмотні пітекантропи.
Ходили стадом по лісах,
І, безперечно, не в трусах!
Другий учень.
То були справжні джентльмени,
Дерев не нищили даремно.
Хоч екології не знали,
Але природу шанували.
Третій учень.
Не той тепер пітекантроп.
Хоч в джинсах перепрілих хлоп,
З магнітофоном на плечах,
Та з диким поглядом в очах.
Перший учень.
Колись
Loading...

 
 

Цікаве