WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Слово, що не прохолоне - Сценарій

Слово, що не прохолоне - Сценарій

виконання.
Ведучий І. "Чотири шаблі" органічно вкладаються в той ряд, що його складають такі твори російської прози 20-х років, як "Бронепоїзд 1-69" Вс. Іванова, "Залізний потік" О. Серафимовича, "Чапаєв" Д. Фурманова, "Розгром" О. Фадєєва.
Ведучий ІІ. Яновський, як і російські письменники, шукав у реальній дійсності нового героя, який би виражав провідні тенденції часу, із соціально-психологічною точністю визначав ту суспільну силу, що заявила про себе як про творця історії.
Ведучий І. У "Чотирьох шаблях" ми вже вгадуємо зріючу силу того митця, з-під пераякого вийдуть "Вершники".
Ведучий ІІ. Але перш ніж прийти до своєї Головної Книги, Юрій Янов- ський пробує сили в драматургії. У 1931 році він пише п'єсу "Завойовники", яка відтворює атмосферу життя великого підприємства 30-х років.
Ведучий І. Інтерес до театру в Яновського з'явився ще під час навчання в Київському політехнічному інституті. Молодий аматор пише для сцени і навіть пробує себе як актор. Пізнання "абетки" театрального мистецтва, законів жанру залишить слід у творчому досвіді Юрія Яновського.
Ведучий ІІ. Новий роман "Вершники" про революцію і громадянську війну створювався Юрієм Яновським три роки - з 1932 по 1935. Вперше роман в оригіналі надруковано в 1935 році в липневій книзі журналу "Радянська література" 6 червня 1935 року. Того ж року твір вийшов окремою книгою у Держлітвидаві України. Після того "Вершники" українською мовою видавалися близько тридцяти разів.
Ведучий І. Це роман, що складається з новел-фресок, кожна з яких відтворює динаміку історії - на тому її повороті, коли руйнується старий світ і вибудовується нова суспільна краса.
Ведучий ІІ. Середина 30-х років. Закінчивши роботу над "Вершниками", Юрій Яновський багато й охоче подорожує по Україні, набирається тих дорогоцінних для художника живих вражень, із яких згодом проростають зерна сюжетів.
І знову біля моря мій намет,
І знову парус - тінь крилата дощу,
Знайомий вітер теплим степом дме
І падає на синю коноплину…
Ці рядки напише Яновський 9 липня 1935 року в листі до дружини. Вони стануть заспівом до збірки новел "Короткі історії" (1940), в якій він прагне з максимальною достовірністю показати людей 30-х років. Справжнє визнання драматурга Яновському приписала романтична трагедія "Дума про Британку" (1937), написана до 20-річчя Жовтневої революції, вперше видана окремою книжкою в 1938 році.
Ведучий І. У січні 1939 року Юрій Яновський одним із перших серед письменників був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Він знову - тепер уже до кінця життя - стає жителем Києва. Передвоєнні роки були для Яновського порою жадібного пізнання життя республіки.
Ведучий ІІ. Чотири роки священної війни стали для Юрія Яновського часом великих випробувань. Хворобливому ще з дитячих літ, Яновському відмовили в проханні направити на фронт. Разом з групою вчених, письменників, художників він був евакуйований до Уфи.
Ведучий І. На автора "Вершників" лягли відповідальні обов'язки редактора єдиного в ті часи письменницького журналу "Українська література". А в листопаді 1943 року Ю. Яновський був серед тих, хто разом із військами генерала Ватутіна входив у визволений Київ…
Ведучий ІІ. У роки війни письменник найчастіше виступає у новелістичному жанрі, брався і за перо публіциста. Одне з кращих оповідань Ю. Яновського "Дід Данилко з "Соціалізму".
Ведучий І. Відгриміли бої. Закінчилася світова війна. У кінці 1945 року Юрій Яновський як кореспондент газети "Правда України" відряджається на Нюрнберзький процес. Чотири місяці пробув він на Нюрнберзькому процесі; з Берліна вилетів 1 квітня 1946 року. Цикл Юрія Яновського "Листи з Нюрнберга" об'єднує вісімнадцять нарисів.
Ведучий ІІ. "Хочу писати по-новому, шукаю форму для роману про колгосп, що пов'язаний з усім життям", - писав Яновський у своєму щоденнику 14 липня 1946 року.
Ведучий І. А наступного року на сторінках журналу "Дніпро" № 4-5 "Живу воду" - таку назву дістав роман - було опубліковано. Атмосфера першого повоєнного року у творі - то настрій трудної радості, віри народу у своє майбутнє. Над цим романом художник слова працював довго, уперто, по кілька разів перероблюючи вже написане, зазнаючи критики - справедливої і несправедливої. Так було не раз і не два. І виходило, що талант Яновського приносив йому не тільки радість, а й справжній фізичний біль.
Ведучий ІІ. Українською мовою твір видавався більше п'яти разів, російською - двічі.
Ведучий І. "Я мрію про зустріч з читачем. Почуваю перед ним особливу відповідальність", - писав Яновський в листах до В. Вишневського. Працює він напружено, зосереджено, найдорожчі хвилини віддаються циклу "Київських оповідань".
Ведучий ІІ. Сподівання автора на успіх "Київських оповідань" справдилися. 1948 року вони були відзначені Державною премією СРСР. Сюжети оповідань циклу будуються переважно на цілком реальних історіях.
Ведучий І. …Останні роки життя письменника було віддано драматургії. Він пише сатиричну комедію "Російський табір" (1953), драму "Дочка прокурора" (1953), працює над п'єсою про Тараса Шевченка "Молода воля", яка була завершена лише в робочому варіанті. Різні жанри, різний життєвий матеріал, неоднакові творчі результати.
Ведучий ІІ. Ю. Яновський наближався до нового етапу в своїй творчості. До нього приходять нові, часом несподівані творчі задуми: намір написати про Лесю Українку, твір про Києво-Могилянську академію та її вихованців, історичну книгу про українську жінку…
Ведучий І. Усього цього здійснити Юрію Івановичу вже не вдалося. У натхненній творчій праці й обірвалося несподівано його життя 25 лютого 1954 року, через кілька днів після прем'єри "Дочки прокурора" в Київському російському театрі імені Лесі Українки. Можливо, саме хвилювання після цієї прем'єри і прискорило смерть письменника, бо глядачі сприйняли її гаряче, і вогонь їхніх оплесків не лише зігрівав, а й обпікав хворе серце автора.
Ведучий ІІ.
Він був тоді ще майже молодий,
Коли прийшла дванадцята година
І зупинила його серця стук -
І щедрого учителя не стало.
Каштани навіть в Києві на брук
Ронили сльози, як його ховали.
І щедро так мовчали юнаки,
Що йшли ще вчора з творами до нього.
О, як він мудро правив їх рядки,
Благословляв їх у важку дорогу!
Ведучий І. Він рано помер - мав трохи більше 50-ти років. Коли відходить письменник, то смуток наш подвійний, бо це смуток із приводу творів, які могли б бути написані. Але втішимося й тим, що залишив нам майстер. Його слово мало золотий запас.
Loading...

 
 

Цікаве