WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Слово, що не прохолоне - Сценарій

Слово, що не прохолоне - Сценарій


Сценарій літературного вечора
Слово, що не прохолоне
У проведенні цього заходу можуть брати участь 2-3 особи - двоє ведучих та читець. На сцені портрет Ю. Яновського зі словами "Хай зі сталі буде рима!", пейзажі Компаніївки.
Звучать українські народні мелодії.
Юрій Яновський - одна з найбільш трагічних постатей в українській літературі. Людина надзвичайно яскравого й оригінального обдарування, він був ніжним, тендітним, творчим організмом. Найталановитіші свої книги він написав змолоду. Для цього йому вистачило десяти років - з 1925 до 1935. Прозаїк за жанром, поет - душею, блискучий знавець української мови. Він не терпів шаблонів і догм у мистецтві, його перо народжувало незвичайні, натхненні, піднесені, часом сповнені лукавої іронії слова, і тоді з'являлися повість "Байгород", романи "Майстер корабля", "Чотири шаблі", "Вершники"…
Ведучий І.
Високий, статний, з тонко окресленим матово-блідим обличчям, з уважними, завжди трохи засмученими світло-карими очима… Таким запам'ятався Юрій Яновський своїм сучасникам.
Я пам'ятаю сиві скроні
І зір задуманий такий…
В. Сосюра. "Пам'яті Ю. Яновського"
Ведучий ІІ.
Ласкавоокий красень, за словами Миколи Бажана, був коректним, джентельменськи стриманим, але водночас внутрішньо напруженим і мужньо стійким.
Ведучий І. Жили Яновські край села Майєрове тодішньої Херсонської губернії (Майєрове перейменовано в Яновське, тепер воно входить до складу села Нечаївки Компаніївського району Кіровоградської області).
Ведучий ІІ. У експозиції першого залу літературно-меморіального музею Юрія Яновського у Нечаївці знаходиться фотокопія 416-ї сторінки книги Обертасівської церкви за 1902 рік (нині село Обертасове - територія Нечаївської сільської Ради): під датою 14 серпня (за старим стилем), значиться ім'я новонародженого - Григорій. Але в сім'ї, де згодом ростили восьмеро дітей, хлопчика називатимуть по-своєму.
Ведучий І. А в графі батьків сказано: "Деревни Татиановки, Елисаветградский мещанин Иоанн Николаевич Яновский и законная его жена Мария Мойсеевна, оба православные…"
Ведучий ІІ. У великій хаті під соломою, де жили Яновські, добре знали, що таке тяжкий селянській труд. Знали, однак, не тільки роботу. Марія Мусіївна багато читала, знала напам'ять Шевченка. Не раз після роботи по господарству - вечорами і вночі - схилялася вона над сторінками Гоголя, Пушкіна, Лермонтова, а згодом захоплююче переповідала прочитане дітям.
Ведучий І. Паростки грамоти у малого Юрка - від матері: у шести- річному віці він уже вмів читати і писати. Хлопчик ріс жадібним до знань, вразливим і пам'ятливим.
Ведучий ІІ. А премудрощів науки Юрій Яновський набирався спочатку в "хаті діда Хоми" - церковнопарафіяльній школі. Правда, відвідував він її недовго, один лише рік, бо незабаром перейшов до земської школи.
Ведучий І. Збереглися підручники "Курс физики", "Курс французского языка", "Курс геометрических задач", "Алгебра" - вони експонуються в літературно-меморіальному музеї Юрія Яновського в Нечаївці. Ці книги в сім'ї з рук в руки передавались від старших дітей до молодших, учні надзвичайно берегли підручники - жодної помарки на них.
Ведучий ІІ. А згодом здійснилася мрія покійного діда Миколи, який хотів бачити свого Юрасика вченим: материн батько, Мусій Семенович Зорин, знайшов роботу в Єлисаветграді, найняв там квартиру, забрав із собою двох синів, а заодно й малого онука. У серпні 1911 року Юрій Яновський став учнем реального училища.
Ведучий І. Отож, у степовому селі Майєровому минула тільки перша частина дитинства Яновського. Проте спраглій дитячій душі життя в цьому куточку України дало надзвичайно багато.
Ведучий ІІ. Як і в Нечаївській церковнопарафіяльній школі, так і в Єлисаветградському реальному училищі Юрій Яновський - відмінник навчання. Особливо до душі хлопцеві уроки словесності.
Ведучий І. 1919 року він з відмінними оцінками закінчив реальне училище, після чого працював у адміністративному відділі повітового виконкому, в упродкомі, повітовому статистичному бюро та поряд з цим навчався в механічному технікумі.
Ведучий ІІ. Жадібними очима молодого художника вбирає в себе Юрій Яновський всі барви того буремного часу. Вони забуяють потім в його поезіях та оповіданнях… У "Романі Ма" згодом прорветься:
"І я літав туманом на херсонських степах, я курів пилом на безмежних дорогах".
Ведучий І. 1922 року Юрій Яновський разом зі своїм найкращим другом Миколою Михеєвим їде до Києва. Обидва успішно складають вступні екзамени до Київського політехнічного інституту на електромеханічний факультет. Навчаються в одній групі з майбутнім конструктором космічних кораблів Сергієм Корольовим.
Ведучий ІІ. Коли Юрія Яновського запитували, чому він пішов не на літературний, а на електрофакультет, у відповідь чули перефразовані відомі рядки Миколи Некрасова: "Поэтом можешь ты не быть, но инженером быть обязан".
Ведучий І. Із перших днів навчання Юрій довідався, що в інституті працює літературний гурток. Яновський якийсь час відвідує цей гурток…
Ведучий ІІ. Як літератор Юрій Яновський починав із поезії. 1 травня 1922 року Яновський, початківець під псевдонімом Георгій Ней, в Київській газеті "Пролетарская правда" надрукував перший вірш російською мовою "Море".
Ведучий І. Юрій Яновський пише вірші, оповідання, нариси, фейлетони, статті російською та українською мовами. Не формули опору матеріалів полонили Яновського-студента, а таємниці чар слова.
Ведучий ІІ. Перший курс успішно закінчено… Юрій з Миколою прибули в Єлисаветград. Худі, обношені, але щасливі й веселі. Не засиділися в батьків.
Ведучий І. За три дні Яновський з Михеєвим рушили до Малої Виски; лише два дні покосили вони жито в багатіїв… Та сталося непередбачене: на третій день Микола раптово захворів на холеру, і друг пішов із життя…
Ведучий ІІ. За ті дні Юрій аж почорнів, схуд і ніби закам'янів. Не хотів до інституту повертатися. Нарешті рідні його вмовили поїхати.
Ведучий І. Ближче зійшовся з Миколою Бажаном - обох захопила журналістика: бігали по Києву репортерами.
Ведучий ІІ. Через багато років М. Бажан згадував і подумки звертався до юнака Яновського: "Заплющую очі, - і пригадую тебе: високого, цибатого, незграбного, з довгою, витягнутою шиєю, з обкутаними зеленими обмотками худими ногами, встромленими в зашкарублі й тяжкі австралійські солдатські буци. Ти всміхався стримано й журливо, всміхався по-хлопчачому припухлими губами, та й весь був просто хлопчаком, у якого тільки очі виказували, що смутки і тривоги, злидні й переживання не обминули юнака ані в Єлисаветградських степах, де минуло отроцтво, ані по убогих притулках твого
Loading...

 
 

Цікаве