WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Я народився і жив для добра і любові - Урок

Я народився і жив для добра і любові - Урок

відділ Повноважного представництва УРСР у Польщі
- Торгове представництво УРСР в Німеччині
- приватне училище професора Е. Геккеля
- Одеса 1940 р. - Київ
- Ашхабад
- Воронезький фронт
- Москва 1952 р.
- береги Дніпра 1954 р.
- Новодівиче кладовище.
О. Гончар писав: "Довженко справді глибоко трагічна і суперечлива постать. Десь я назвав його "українським Мікеланджело" і цих слів не зрікаюся й зараз, маючи на увазі всебічну фантастичну обдарованість цієї людини".
Сторінка третя. "Любов"
Біографи:
"Тричі являлася йому любов", як у Франка. Уперше "найсміливіший і найвродливіший хлопець" у Сосниці закохався, навчаючись в училищі, в дочку багатого купця Надійку Чаусовську - гімназистку-красуню. Гарна була пара. Та коли вони, молоді і закохані, безтурботно бігали на ковзанку, містечко Сосниця ніби журливо хитало головою: мовляв, нічого не вийде з того кохання, бо ще не бачив світ, щоб щасливим було подружжя з доньки багатія і сина бідного діхтяря…
З Варварою Криловою Олександр познайомився, вчителюючи у Житомирі. Разом учили дітей, інсценізували уривки з "Назара Стодолі", "Гайдамаків" та "Катерини". Побралися, переїхали до Києва, де не тільки події громадянської війни вразили серце Довженка, а й сімейна драма. Лист від дружини обпік серце: "Я люблю тебе, але дружиною твоєю не буду. Не лай мене і не плач за мною". А коли повернувся додому, застав Варю в обіймах білогвардійського офіцера, пережив гіркоту зради, яка, однак, не спопелила любові. Коли, перебуваючи в Німеччині, він дізнався, що облесник-офіцер покинув хвору на туберкульоз Варю у Празі, не вагаючись, одружується зі своєю зрадливою дружиною вдруге і привозить в Україну.
Юлія Солнцева, актриса - третя і остання його любов. Коли Варвара відчула це, запитала:
- Сашко! Ти закохався?
- Так.
Того дня на столі їхнього помешкання поруч з білими трояндами лежав лист:
"Дорогий, рідний, коханий мій! Я прощаюся з тобою. Я їду назавжди. Розумію все-все. Найперше - те, що разом ми жити не можемо. Ти йдеш у велике мистецтво. Ти віддаєш йому всього себе. Тобі потрібен друг в житті, тобі потрібна натхненниця.
Ти закохався, Сашко… Повір: од щирого серця відкидаю в ім'я тебе ревнощі і біль, хочу, щоб вона стала істинним твоїм другом, твоїм натхненням.
А в мене одне-однісіньке прохання до тебе: хочу жити під твоїм прізвищем.
Прощай! Хай іде до тебе добро і щастя з Землі, з Неба, з Води!
Твоя навіки - Варвара Довженко!"
Літературознавці:
"Я так люблю мою Юлію, як ніби й не любив ще ніколи за двадцять п'ять років родинного з нею життя. Я безупинно говорю їй найніжніші слова… Хто послав мені любов?" - писав письменник у щоденнику за чотири роки до смерті.
Сторінка четверта. "Кіно".
Художники:
Будучи 32-річним, Довженко, після однієї ночі, круто змінив життя, поїхавши до Одеси. Чим було кіно на початку ХХ століття? Живими картинками, балаганом і тільки. Йому "вчитися було ніколи і ні в кого". Спочатку сценарист, потім - режисер, актор, він впроваджував в українське кіно метод Гріффіта, американця, який вперше показав лице героя крупним планом. Довженко не тільки психологізував кіно, а й опоетизував його. Неповторний світ творив за допомогою народної поетики, символів, прийомів живопису.
У фільмі "Земля" дід і онук - як обрамлення роду. Дід помирає непомітно, наче яблуко падає з дерева.
Яблуко, дійшовши певної стиглості, відірвалося від дерева. Отак і дід. А смерть онука - насильницька, нагла. Його вбивають зненацька, із-за рогу у хвилину танцю…
Важко сказати, хто зробив більший внесок у цей фільм - Довженко-письменник чи Довженко-художник.
"Перші зрілі фільми Довженка "Звенигора", "Арсенал", "Земля" завоювали йому цілий світ, але відібрали Україну, підрізали творчі крила, вкоротили йому віку". Ю. Лавріненко.
Чому?
Сторінка п'ята. "Боротьба".
Учитель:
- Чому О. Довженко за 10 років до смерті у щоденнику написав: "Немає сил ходити. Болить у мене все. Болять руки, ноги. Болить голова і болить серце. Думаю, що скоро помру. Мені жаль умерти. Я народився, я був створений років на 90. Я помру скоро, тому що з мене вийшла вся сила. Вона пішла не тільки на роботу. Ні. Не робота подолала мене, не пияцтво, не жіноцтво. Прибила мене недоля народу. А знищила мене ненависть людська і жорстокість. Убили мою радість".
- Що спричинило до такого відчаю, поразки? Яка боротьб виснажила його?
Історики:
"Протистояння генія і влади" - слова Ліни Костенко можуть бути епіграфом до цієї сторінки нашої кіноповісті.
Сталін до кінця днів чекав, що Довженко, відомий усьому світові, напише і зніме фільм про нього - вождя, батька всіх народів, генералісимуса, переможця у Другій світовій війні, а тому не дозволив розстріляти, вичікував і навіть пробував приручити: і подарунки надсилав, і дві Сталінські премії вручив, ще й Ленінську, в закордонні відрядження відпускав (Берлін, Париж, Лондон), і звання діяча мистецтв присвоїв. Не приручив. Довженко не вмів і не хотів їсти хліба з рук ката. Хоч йому доводилося маневрувати, відкуповуватися. Для того, щоб втілити задумане, робив ненависне:
за геніальну "Звенигору" відкупився антиукраїнським "Арсеналом";
за "Землю" - "Щорсом";
за "Україну в огні" - казенним "Мічуріним".
"Справді, яка трагедія художника", - писав О. Гончар.
У 1940 році Довженко став художнім керівником новоствореної Київської кіностудії, але через те що не міг знімати на замовлення, після війни буде викинутий з кіностудії за націоналізм.
Друга світова війна відкрила Довженкові очі - він наче оглух до будь-яких пересторог і пише свою геніальну "Україну в огні". Рукопис потрапив до рук Сталіна - і для Довженка настала кульмінаційна життєва драма, в якій режисером-постановником був "кат над катами" Сталін.
Довженко був висланий на безвиїзне проживання до Москви. Останній лист кінорежисера, датований 10 жовтня 1956 р., адресований уряду України: "Вертатися хочу на Україну. Президіє! Допоможи мені житлом: давно колись відібрали його в мене. Великої квартири мені не треба, тільки треба мені, щоб я міг бачити Дніпро і Десну під обрієм, і рідні чернігівські землі…" Крик душі. У цьому році була завершена "Поема про море" і опублікована автобіографічна кіноповість "Зачарована Десна".
Він мріяв написати нові твори (аж 55 запланованих!), поставити фільм "Поема про море". Але цей рік був останнім у його земній "юдолі плачу".
Підсумок уроку.
Учитель:
Цей урок - спроба першого знайомства. Якби можна було підібрати одне-єдине містке слово - епітет, то як би ви закінчили фразу:
Життя Довженка - ... (трагічне).
Творчість Довженка - ... (титанічна, геніальна, подвиг).
Домашнє завдання.
Прочитати автобіографічну кіноповість "Зачарована Десна".
Loading...

 
 

Цікаве