WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Права національних меншин - Урок

Права національних меншин - Урок

народів. Є погані люди, які проголошують вищість своєї нації над іншими, відбирають у сусідів батьківщину і на цьому людоненависницькому ґрунті будують імперії.
А чи не є імперією Україна, яка утримує окремі регіони, що істотно відрізняються один від одного? Ні, Україна не імперія. Адже ці регіони не є країнами окремих народів, а частинами українських етнічних територій. Тому спроби їх відокремлення - це не визвольна боротьба поневоленого народу, а типовий сепаратизм. Він не має історичної перспективи і різко засуджується світовим співтовариством. Міжнародні закони не визнають незалежність регіону, що відокремився від єдиної етнічної території якоїсь нації. Народи світу не хочуть створювати прецедентів для сепаратистських рухів і розчленування власних держав. Крім того, перегляд кордонів держав загрожує людству новою світовою війною.
Цілеспрямована демографічна політика Російської імперії, СРСР призвела до переселення в Україну великих мас некорінної людності, тепер це більш ніж 25 % їїгромадян. Доведено, що за часів радянської влади в Україні чисельність українців збільшилась у 1,5 разу, а росіян - у 5 разів. Водночас через систему державної освіти та пропаганди методично й підступно русифікували українців.
У наш час чергового національного відродження Україна знову спинається на ноги, уже вкотре розбудовує незалежну державу - власний дім, без якого український народ приречений зійти з арени історії.
Національно-визвольні змагання українців після розвалу СРСР перейшли на новий етап історичного розвитку, який умовно можна назвати постколосальним. Україна в 1991 р. не тільки декларувала свою державність, а й добилася дипломатичного визнання на міжнародній арені світовим співтовариством. Вона переконала громадськість світу у важливості свого державницького існування як запоруки стабільності в Європі. Адже без України відновлення "імперії зла" неможливе.
Роз'яснення переваг самостійності, захист національної державницької ідеї - прямий обов'язок національної інтелігенції, педагога.
Усім громадянам України, незалежно від національності, слід вирішити, чи бажають вони, щоб їхні діти жили в колонії, яка час від часу ставатиме ареною мирних і воєнних зіткнень сусідніх держав. Єдиним гарантом безпеки та добробуту може бути незалежність України. Підкидання Україні ідеї федералізації її устрою породжене не етнографічним розмаїттям її території, а бажанням послабити молоду державу за принципом "поділяй і владарюй". Українська історія свідчить, що спроби федералізувати Україну здійснювалися ворожо налаштованими до неї зовнішніми силами або їхніми агентами всередині країни. Складна культурно-історична структура етнічних українських земель, українська та світова історія не дають підстав для федеративного устрою Української держави. Навпаки, більшість великих європейських етносів, з якими Україна тісно пов'язана історично, культурно, духовно, незважаючи на строкатість своєї етнографічної структури, створили не федеративні, а унітарні держави (Польща, Чехія, Словаччина, Франція, Угорщина, Італія та інші).
На теренах України проживають більше 100 націй і народностей. Зараз відбувається аналіз демографічної ситуації в Україні. У демократичних державах національні меншини знаходяться під захистом закону. Захист прав меншин має давню історію.
Першим міжнародним органом, який об'єднав зусилля світової спільноти на захист прав меншин, була Ліга Націй (створена в 1919 р.). Вона ініціювала прийняття правових актів, що стосуються даного питання. Після Другої світової війни положення про права меншин було включено до найважливіших міжнародних документів про права людини (учитель пропонує назвати ці правові акти). Важливо підкреслити, що поява й існування національних меншин у державі пов'язані не з волею держави, а з правом і готовністю окремих громадян цієї держави:
- говорити рідною мовою;
- мати і сповідувати свою віру;
- усвідомлювати свою етнічну, національну приналежність.
Існування національних меншин у державі не може бути не визнане нею.
У прийнятій 1 листопада 1991 року Декларації прав національностей України Верховна Рада України, беручи до уваги, що на території України проживають громадяни понад 100 національностей, які разом з українцями складають п'ятдесятидвохмільйонний народ України, проголосила:
- у статті 1: Українська держава гарантує всім народам, національним групам, що проживають на її території, рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права;
- у статті 2: Українська держава гарантує всім народам і національним групам право вільного користування рідними мовами в усіх сферах суспільного життя, включаючи освіту, виробництво, одержання і розповсюдження інформації;
- у статті 7: національні культурні центри і товариства, представники національних меншин мають право на вільні контакти зі своєю історичною батьківщиною.
Відповідно до ст. 92 Конституції України, тільки Верховною Радою України визначаються:
- права та обов'язки людини і громадянина, гаранта цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;
- громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства;
- права корінних народів і національних меншин;
- порядок застосування мов;
- засади регулювання демографічних і міграційних процесів;
- засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів масової інформації;
- територіальний устрій України;
- організація і порядок проведення виборів і референдумів.
Закон України "Про національні меншини" (1992 р.) визначає національну меншину як "групу громадян України, які не є українцями за національністю, а виявляють почуття національної самоідентифікації та єдності між собою" (стаття 3).
Учитель підкреслює послідовну політику української держави щодо дотримання прав національних меншин, у тому числі права на освіту рідною мовою.
Він підкреслює, що державною
Loading...

 
 

Цікаве