WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Права національних меншин - Урок

Права національних меншин - Урок


Урок для учнів 10-го класу
"Права національних меншин"
Мета: у результаті навчально-практичної діяльності учні повинні знати;
- права національних меншин;
- становище національних меншин в Україні в наші дні.
Уміти аргументувати, оцінювати ситуацію з дотриманням прав національних меншин в Україні.
Виховувати патріота, громадянина України.
Поняття: національні меншини, толерантність, права меншин, громадянство, мови меншин.
Обладнання:
1. Текст "Хто такі національні меншини? Національні меншини в Україні".
2. Вправа "Національні меншини: згоден, не згоден".
3. Текст "Національні меншини".
4. Вправа "Особливі права національних меншин".
5. Вправа "Коли порушуються права національних меншин".
6. Таблиця "Скільки етносів проживає в Україні?"
7. Виставка газет національно-культурних товариств національних меншин України.
Методи: розповідь учителя; робота в парах, групах дослідників; вивчення тексту; письмові вправи; індивідуальна робота, дискусія.
План
1. Міжнародні правові акти про права людини та національне самовизначення України.
2. Поняття національної меншини. Статус національних меншин в Україні.
3. Державна мова та статус мов національних меншин.
4. Практичні вправи за текстами.
Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища.
Стаття 2 Загальної Декларації прав людини (1948). Кожна людина має право на громадянство.
Стаття 15 Загальної Декларації прав людини (1948).
Кожна людина має право на свободу думки, совісті та релігії, це право містить свободу змінювати свою релігію або переконання як одноособово, так і разом з іншими, прилюдним або приватним порядком в ученні, богослужінні й виконанні релігійних чи ритуальних обрядів.
Стаття 18 Загальної Декларації прав людини (1948). Кожна людина має право на свободу переконань і на їх вільне виявлення, це право містить свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань і свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.
Стаття 19 Загальної Декларації прав людини (1948). У тих державах, де існують етнічні, релігійні або мовні меншини чи особи з числа корінного населення, дитині, яка належить до таких меншин або корінного населення, не може бути відмовлено у праві разом з іншими членами своєї групи користуватися своєю культурою, сповідувати свою релігію і виконувати її обряди, а також користуватися рідною мовою.
Стаття 20 Конвенції про права дитини (1989). Дитині повинні належати всі зазначені в цій Декларації права. Ці права мають визнаватися за всіма дітьми без будь-яких винятків і без відмінностей чи дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження або іншої обставини, що стосується самої дитини чи її сім'ї.
Принцип І. Декларація прав дитини (1959). Усім дітям повинна бути забезпечена можливість визначити себе як особистість і реалізувати свої можливості в безпечних і сприятливих умовах, у середовищі сім'ї або опікунів, які забезпечують їх добробут. Вони повинні бути підготовлені до життя у вільному суспільстві. З дитинства слід заохочувати їх до участі в культурному житті їх країни.
Завдання Всесвітньої Декларації про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей (1990). Важливим є прагнення до створення сприятливих умов для життя підлітка в суспільстві, розвитку його особистості, освіти, котрі повинні максимально відвернути можливість здійснення злочинів і правопорушень.
Принцип 1.2 Пекінських правил (Мінімальних стандартних правил ООН щодо здійснення правосуддя стосовно неповнолітніх), 1984 р.
Незважаючи на відмінність правових систем, Правила повинні застосовуватися неупереджено й однаково до всіх підлітків, незалежно від національної чи расової приналежності, соціального походження, релігійних або політичних переконань.
Далі вчитель акцентує увагу на тому, що кінець XX століття ознаменований загибеллю останніх імперій, які протягом тисячоліть гнобили й нищили народи. Національні держави виявилися економічно ефективнішими і менш конфліктнішими щодо сусідів. Цим самим був підписаний смертний вирок останнім імперіям, які завжди були тюрмами народів і відзначалися неефективною економікою й управлінням, заснованими на насильстві. У світі переміг національний принцип державотворення.
Перемога національного принципу будівництва держави відповідає природі людства. Народ стає нацією, коли будує державу. За законами світового співтовариства кожен народ має право на власну державу. Лише вона може гарантувати його від зникнення з арени історії в сучасному складному світі.
Етнічна приналежність - це одна з визначальних рис сучасної розумної людини Homo Sapiens, що відрізняє її від пращурів - неандертальців. Етнічну приналежність навіть космополіта неважко визначити, якщо він щиро відповість на декілька запитань. Достатньо спитати, якою мовою він говорить вдома зі своїми дітьми та друзями, яких діячів культури він знає і любить, з історією якого народу пов'язує себе тощо.
Український історик Л. Л. Залізняк зазначає, що, незважаючи на те, що всі люди належать до якогось етносу, визначити національність не завжди просто. І головну роль тут відіграє не запис у паспорті, а самоусвідомлення людини. До якої національності віднести зрусифікованих українців та американізованих китайців? Усе залежить від того, елементи культури якого народу переважають у свідомості конкретної особи.
Слід пам'ятати, що люди (особливо діти та особи з несформованим культурним і духовним світом) можуть змінити свою національність відповідно до етнічного оточення.
Немає поганих

 
 

Цікаве

Загрузка...