WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Поговоримо про культуру… - Урок

Поговоримо про культуру… - Урок


Виховний захід у молодшій школі
"Поговоримо про культуру…"
Слово "культура" має низку значень, а одне з них - освіченість, вихованість, звідси - культурний той, хто освічений та вихований.
Культурна людина, зайшовши до школи, обов'язково усміхнеться та привітається з охоронцями, з технічками, а не вдаватиме, що окрім неї у вестибулі нікого немає… Зайшовши до класу, не вітатиметься, приміром, так: "Доброго ранку, Василю Григоровичу!", якщо в класі й учні є. А скаже: "Доброго ранку!" чи: "Доброго ранку, Василю Григоровичу! Доброго ранку, діти (товариші, друзі)!".
Недаремно кажуть, що точність - це ввічливість королів. Тож якщо ти не вчасно приходиш до школи, на зустріч із товаришами - це говорить про твоє безкультур'я, нечемність, неповагу не тільки до інших, а й до себе. Усі знатимуть, що ти несерйозна особа, що на тебе не можна покластися, а коли ти запізнюєшся на урок, то ти ще до того ж забираєш дорогоцінний час, бо всі відволікаються на тебе. А в майбутньому, коли ти працюватимеш, сумнівно, що досягнеш успіхів у роботі (тобто, як тепер говорять, зробиш кар'єру), якщо будеш таким собі тим, хто постійно запізнюється.
Ось послухайте з цього приводу вірша Нир'яна "Галя-Невстигаля".
- Галю, вставай, умивайся
Та швидше до столу!
- Галю, мерщій убирайся,
Бо спізнишся в школу!
Галя вилежує, ніжиться, позіхає,
Довго з портфелем вовтузиться
І - не встигає.
В школі дзвінок продзвенів,
І давно почалися уроки.
А коридором - чиї то? -
Лунають поспішливі кроки.
Клас уже знає:
Це знову спізнилася Галя.
Ні, недаремно прозвали її
Невстигаля.
Звичайно, Галя несерйозна учениця, але й клас у прочитаному вірші мені не сподобався, бо він дав Галі прізвисько. Культурний хлопчик чи культурна дівчинка не будуть кликати свого однокласника, знайомого на прізвисько, а пам'ятатимуть, що людині від того боляче, неприємно, у неї псуватиметься настрій. Пам'ятатиме, а як було б мені, коли б мене обзивали. І зрештою, дражнити інших, обзивати, бити - це значить принижувати людську гідність. Дуже добре, якщо у класі всі дружать, але коли тобі хтось не подобається, ти можеш з ним не дружити, хоча це і прикро, але ти маєш пам'ятати: ображати іншого - це великий гріх або злочин.
З цього приводу послухайте вірша Анатолія Костецького "Збори".
На тему "Я і ввічливість"
ідуть у класі збори.
На тему,
дуже звичну нам,
Вікторія говорить:
- Почну з Вітька,
бо він себе
поводить некультурно,
він хоч і виріс до небес,
а розум - наче в курки!
- Сама ти курка -
звивсь Вітько. -
Ще побазікай трохи,
Так я тебе
Через вікно геть викину за ноги!
- Диви який!
- Лінтюх!
- Тюхтій! - наскочили дівчата. -
Женіть його під три чорти!
Він може все зірвати.
А хлопці що?
Та хлопці - враз:
- Гей ви, сороки, цитьте!..
І от уже вирує клас:
не збори -
справжній диспут.
- Ти бевзь!
Не лізь,
бо в лоба дам!
- Мовчи, дурний гіпопотам!
- А ти - зелений крокодил!
- А ти - старий пузатий віл!
- А ти - жираф!
- А ти!.. А ти!..
Отак з усіх кутків
Летить, аж чути в коридорі!..
На тему "Я і ввічливість"
ідуть у класі збори.
Якщо людина занадто голосно розмовляє у тролейбусі, автобусі зі своїм товаришем або на всю потужність увімкнула приймача - це її аж ніяк не прикрашає. Адже в когось, можливо, болить голова чи хтось втомлений. Зрештою просто зіпсуєш комусь настрій.
Коли учень галасує під час перерви у школі, то цим дуже шкодить і своїм, і чужим вухам, бо для них надмірний шум дуже шкідливий, можна навіть стати глухим.
Звучить пісня "Бабця спить".
До школи треба приходити обов'язково в учнівській формі, випраній, випрасуваній. Брудний, пожмаканий одяг, невмите обличчя підкреслюють неповагу до всіх, з ким ти спілкуєшся у школі.
А ще хочеться додати, у кожного одягу своє призначення, у школі доречна лише учнівська форма: узимку - із шерстяної тканини, а весною, коли дуже тепло, чи восени - бавовняної. До театру варто одягатися ошатно, святково, а на пляж - у пляжний костюм. На жаль, деякі учні переплутують місце, куди вони прийшли. Не думають про смак і таке поняття: "це мені пасує, а це - ні". І тоді мають смішний вигляд, як героїня гуморески Павла Глазового "Остання мода".
Ходить модниця-дівиця
по вулицях міста.
В неї зачіска коротка,
мов у футболіста.
Штани на ній чоловічі,
хлоп'яча сорочка.
В руках - сумка мальована,
кругла наче бочка.
Порівнялася зі мною,
глянула у вічі,
я й подумав:
- Кепські справи
наші чоловічі,
як будуть так одягатись
жінки та дівиці,
то між ними і між нами
не буде різниці.
Як не буде?
Не дозволю знищити різницю.
Візьму завтра та й надіну
жінчину спідницю.
На шпилечах тонесеньких
черевички взую.
І по місту з вихилясам
Форсом помандрую.
Будуть люди дивуватись:
Ах, яка картина -
До пояса ніби дама,
а зверху мужчина…
А якщо хто-небудь скаже:
- Він здурів, їй-Богу,
То я шпилькою такому
наступлю на ногу
і скажу йому:
- Ти хам нещасний, дубова колода,
що ти тямиш у культурі?
Це ж остання мода!
Дехто з дівчаток інколи такі робить зачіски в надії, що це модно та красиво, що гавкають перелякані собаки, каркають знервовані ворони, ховаються обережні коти… Послухайте віршика Грицька Бойка, який так і називається "Модна зачіска".
Нашу Нату не впізнати, -
Модна зачіска у Нати,
Дивна зачіска нова:
Розкуйовджене волосся
На всі боки піднялося, -
Мов копиця голова!
Ната в класі йде до парти,
А навколо смішки-жарти:
- Звідки зачіски нові? -
Посміхнувся Боря хитро:
- Це, мабуть, від того вітру,
Що у неї в голові.
Тобі захотілося на перерві пригостити свого товариша Петрика цукеркою, а поруч стоїть Івасик. Це зовсім нікуди не годиться, якщо ти Петрику дав цукерку, а на Івасика і не глянув. А ще гірше, коли тобі не дають цукерки, а ти її клянчиш…
Тож будь делікатним, тактовним у будь-яких випадках, щоб не було так, як у гуморесці Павла Глазового "Залізний характер".
Нам, мужчинам, дорікають:
Їздячи трамваєм,
Ми, мовляв, жінкам ніколи
Місць не уступаєм,
Бо, мовляв, усі мужчини
Некультурні й грубі,
В цьому треба розібратись,
Громадяни любі.
Якось їхав я трамваєм,
А уздовж проходу
Спресувалось душ 15
Женського народу.
Треба встати й місце дати,
А кому охота?
Ти стоятимеш, а сяде
Татя жовторота.
Я підвівся і питаю:
- Женщини і дами!
Хто найтовша і найстарша
Буде тут між вами?
Всі мовчать, мов без'язикі,
Мов заклало вуха.
Я й кинув одній особі:
- Йди сідай, старуха!
А вона якраз попалась
із єхидних штучок.
- Та сиди вжетам, - говорить, -
Теж мені, онучок.
Я до іншої звертаюсь
Благородно й чинно:
- Ви, по-моєму, найтовша,
Йдіть сідайте, тітко.
А вона стоїть, мов скеля,
Наче й не до неї,
Не оцінює культури
Й чемності моєї.
Я до третьої заходжу
З іншого вже краю.
- Вам, мамашо, скільки років
Стукнуло, - питаю.
А вона скривилась гірко
І сказала строго:
- То тебе об стінку лобом
Стукнули малого.
Я, таку почувши фразу,
Опустився зразу.
Більше женщинам я місця
Не давав ні разу.
І мене тепер не стягне
Найсильніший трактор.
Ми, мужчини, теж умієм
Показать характер.
Пісня "Зігріває сонце…"
Кому спаде на думку, сидячи за святковим столом, у гостях кидати просто під ноги папірці з-під цукерок або випльовувати на підлогу кісточки з вишень? Такого школяра, либонь, у нас не знайдеш…
А ось на вулиці, в автобусі або на алеї парку він без вагання кидає зім'яту обгортку від морозива, попльовує на ходу соняшниковим лушпинням. Уздовж вулиці на кожному кроці розставлені урни для сміття, але він лінується до них підійти. А Грицько Бойко у вірші "Некультурні хазяї" показує "чемність" хлопчиків:
Із гостини по сніжку
Хлопчики вертались,
А товариш запитав:
- Як вам гостювалось?
- Та нічого, все як слід…
Тільки бачиш, друже,
В тому домі хазяї
Просто нехороші -
У прихожій не зняли
З нас вони калоші!
Навіть з наших кожушин
Снігу не струсили…
То ми так, як увійшли,
І до столу сіли.
Культурна людина так приймає гостей, що їм дуже комфортно. А інколи буває така гостина, що хочеться піти геть. Ось послухайте, як ходили на день народження герої вірша Анатолія Костецького. Вірш так і називається "У гостях".
У Віті - день народження.
Ми всі туди запрошені
і ввечері о шостій прийшло
до нього в гості.
Нам одчинила двері
мала сестричка Віті
І зразу запитала:
"Хто ноги з вас не витер?
В нас килим - не для того,
аби його бруднити!
Ану, біля порога знімайте черевики!
Та подарунки зразу давайте,
я сховаю,
Та кришталеву вазу не скиньте!
Я вас знаю!
Ви думаєте: просто
отак ходити в гості?
А це - наука справжня,
відповідальна справа!
І меблі у вітальні на мацайте руками,
І пальцями по стінах не мажте -
будуть плями…"
Іще сестриця Віті
щось стала говорити.
Та ми її не слухали -
хіба ж це варто слухать?!
Ми від її "гостинності"
помчали геть щодуху,
бо справді: ох, не просто
отак ходити в гості.
Loading...

 
 

Цікаве