WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Оспівуючі душу... - Сценарій

Оспівуючі душу... - Сценарій

представляють епізод розмови Ольги та Андрія у садку (додаток 4). Після цього 2-3 учні зачитують своє продовження до новели Симоненка (добре, якщо одне з них буде мати трагічний фінал).
Друга ведуча. Який фінал вам більше подобається: трагедія чи так званий "хеппі енд"? Обґрунтуйте свою думку.
Перша ведуча. А зараз ми пропонуємо вам написати про свої враження від сьогоднішнього уроку: чого навчила вас наша зустріч, які почуття збудила?
Самостійна творча робота учнів (10 хвилин). Заслуховування їхніх думок.
Друга ведуча. Отже, маємо надію на те, що і в дорослому житті ви будете звертатися до зразків класичної літератури, черпати в них натхнення, розраду, любов.
Ведучі звертають увагу на виставку творів художньої літератури, задають домашнє завдання (прочитати будь-який твір світової літератури, підготувати його презентацію на наступний урок позакласного читання).
Додаток 1
Чадра Марусі Богуславки
Вузенька вуличка. Стіна, повита хмелем.
Татари сплять, сьогодні в них байрам.
Високий дуб, по-українськи - нелинь.
Святе письмо, по-їхньому - Коран.
Чого я тут? Ще й, кажуть, Богу слава,
Що я жива, що в мене муж паша.
А я - Маруся. Я - із Богуслава.
У мене є непродана душа.
О, як він любить, як він мене палить!
Як він мене цілує уночі!
Каблучки нанизав по дві на кожен палець.
Браслети на руках, на шиї дукачі.
І я ходжу, володарка темниці.
Скриплять у тиші двері за дверми.
Блищать очима слуги темнолиці,
Мені у ноги стелять килими.
Ох, килими, барвисті килимочки!
Фонтан,кальян і сльози на зорі.
Носила я і плату, і віночки, -
Ну, як мені, чи гарно у чадрі?
І меч, і правда - цноти не жіночі.
Люблю чадру - і чорна, і густа.
Коли татарам брешуть мої очі,
Ніхто не бачить, як тремтять вуста.
Мого лиця не видно під чадрою.
Мій муж поїхав. Тоскно мені. Жду.
А то б я їм здавалася чудною, -
Чого я зблідла і куди іду.
Чого дивлюся в море, у тумани.
Чого, як тінь, блукаю уночі.
...Бряжчать мені невільницькі кайдани.
А шукаю сховані ключі.
Ліна Костенко
Додаток 2
Зимняя ночь
Мело, мело по всей земле,
Во все пределы,
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
Как летом роем мошкара
Летит на пламя,
Слетались хлопья со двора
К оконной раме.
Метель лепила на стекле
Кружки и стрелы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
На озаренный потолок ложились тени -
Скрещенье рук, скрещенье ног,
Судьбы скрещенье.
И падали два башмачка со
Стуком вниз,
И воск слезами с ночника на
Платье капал.
И все терялось в снежной мгле,
Седой и белой.
Свеча горела на столе, свеча горела.
На свечку дуло из угла, и жар соблазна
Вздымал, как ангел, два крыла крестообразно.
Мело весь месяц в феврале и то и дело
Свеча горела на столе, свеча горела.
Борис Пастернак
Додаток 3
Японська любовна лірика
Любимый мой, с кем с давних пор
Разлучены Рекой Небесной,
Друг против друга мы стоим,
Ты приплываешь к берегам моим,
И я развязываю шнур, готовясь к встрече!
* * *
О, если б ты в воем селенье дальнем
Взглянула, как и я, сегодня на луну,
Ты знала б:
В одиночестве печальном
Люблю я до сих пор тебя одну!
* * *
Знаешь ли ты,
Как я страдаю,
Тобой покинутая?
Лью слезы тайные и угасаю,
Как тлеющий костер.
* * *
В раздумьях о тебе
Я погрузился в грезы
И встретил там тебя!
Наверно, сердце, полное любви,
Навеяло мне этот сон.
Додаток 4
Епізод розмови Ольги та Андрія у саду (із новели В. Симоненка "Вино з троянд")
- Це правда, що суха квітка, знайдена росяного ранку, зичить щастя? - запитала Ольга в Андрія.
- Хто... Від кого ти чула про це?
- Я приходила до тебе вчора ввечері і слухала, що ти казав дітям. Так то правда чи ні?
- Ні. То я сам вигадав, - Андрій заховав очі в кущ півоній.
- Жаль, що я не вмію так гарно видумувати, - зітхнула Ольга.
- Для чого тобі це? - здивувався хлопець, - з тебе досить тієї вроди, якою наділила мати. А в мене... Що я робитиму, коли зрадять мене ще й ті химерні вигадки?
Перегодом вони сіли в заплетеній хмелем і диким виноградом альтанці і смакували вино з троянд.
- Ти дуже гарний хлопець, Андрію, - мовила Ольга.
- Ти хотіла сказати, що я непогана людина? - перепитав.
- Я хотіла сказати те, що сказала. Мені багато кажуть, що я гарна і тому мене люблять. Гадають, мені приємно від того. а хіба я винна, що я гарна? Хіба моя врода - це я? Я хочу, щоб хтось полюбив мене, а не мою красу, чорні брови та рожеві щічки. - вона помітила, що Андрій хоче вклинцювати своє слово, і заговорила ще швидше: - Що та краса? Вітри видублять шкіру, дощі змиють рум'янець! Натягаєшся ящиків на токах, попогнеш спину на буряках - де та й врода дінеться...
Вона замовкла, і Андрій не знав, що й сказати.
- Ну, скажи, Андрію, коли висушить мене праця та негода, чи буду любою для того, що спокусився красою?
- Не знаю, Ольго, - щиро зітхнув хлопець. - Не знаю, хто б тебе зміг не любити отаку!
- Я не весь вік такою буду, Андрію, - мовила сумно. - Мені жаль рвати твоїх квітів. Вони такі гарні. Краще я зайду іншим разом. Добре? А до весілля ти неодмінно приготуй вино з троянд...
Loading...

 
 

Цікаве