WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Образне мислення на уроках ритміки - Сценарій

Образне мислення на уроках ритміки - Сценарій


Сценарій уроку
"Образне мислення на уроках ритміки"
На уроці ритміки насамперед треба танцювати - загальновизнана аксіома, але яким танець повинен бути в тому чи іншому варіанті - справа хореографа-постановника. Танець - це одна з форм, у якій виражаються характер, побут, психологія того чи іншого народу. Багато видатних діячів культури давали визначення поняттю "танець" залежно від історичної епохи, в якій вони жили, і свого світогляду. За ідею танцю-дії завжди боролись передові діячі культури. Бальзак говорив, що танець - це один з видів буття. Чайковський визнавав, що танець, як і пісня, завжди був супутником повсякденного життя. Гоголь писав про народні танці, про їх полум'яну й повітряну мову.
Акторська майстерність вимагає від виконавця, крім володіння такими сугубо балетними засобами виразності, як віртуозна техніка, міміка, точний осмислений жест, музикальність, ще дуже багато чого: спостережливості, уваги, уміння відбирати та збагачувати життєвий матеріал, фантазії, пам'яті, темпераменту. Емоційний стан людини виявляється в характері її рухів, навіть її хода може бути виконана в радості або смутку. Художній образ у балеті завжди поглинає думки та почуття його творця, органічно пов'язаний з музикою: танець - душа музики, мелодійний та ритмічний звук, що став мелодійним і ритмічним рухом людського тіла, розкриває характери людей, їхній внутрішній світ, зміну настроїв, внутрішнє життя душі.
Про акторську індивідуальність танцівника зараз багато говорять, обговорюють, як і в чому вона виражається, сперечаються про шляхи її виявлення, у більшості випадків погоджуються з думкою, що яскравих самобутніх артистів стає в хореографічному мистецтві все менше.
Виховання в учнів становлення їх професійних якостей починається у школі. І, звичайно, роль педагога, репетитора, наставника тут величезна. Що ж таке індивідуальність? Неповторність, несхожість особистості виконавця, його особливе вміння проникнути у сценічний образ, розчинитись у ньому, "стати" ним. Карл Брюллов говорив, що мистецтво починається там, де знайдене "трошки-трошки". У застосуванні до балету слова великого майстра особливо вірні й точні. Здавалося б, невловимий штрих, непомітний нюанс у русі, жесті - і сценічні рухи актора робляться виразними та натхненними. Індивідуальність - властивість таланта, його невід'ємна якість. Індивідуальності не можна навчити, як не можна навчити таланту. Але розвинути талант, розвинути індивідуальність, вчасно вгадати його, підказати, помітити, активно допомогти такому учневі - основна справа педагога, який веде заняття з ритміки.
Мета занять - допомогти майбутньому артистові осягнути основи майстерності створення хореографічного образа. "Акторська майстерність" на уроках ритміки повинна вестися на базі хореографічного мистецтва, тому що не може бути акторської майстерності, відірваної від сценічної форми його прояву. Спільність природи сценічного мистецтва в балеті, драмі, опері тощо в тому, що мистецтво актора - це завжди мистецтво активної й цілеспрямованої дії.
Балет - це музично-пластична дія, мистецтво красномовства людського тіла, що виражається за допомогою музики, що робить її виразною, у чому й проявляється виконавська індивідуальність. Логіка сценічного поводження, свідомість, виразність, натхненність, пошуки шляхів передачі життя людського руху (за словами К. С. Станіславського) наповнюють створену форму змістом.
На першому році навчання вивчається склад класу, для чого учням даються різні вправи на розвиток пластики, освоєння жестів і поз у різних психологічних станах, у статиці, у дії, у спілкуванні з партнерами. На початку найчастіше зіштовхуєшся з м'язовим затиском майбутніх артистів, стриманістю. Тільки шляхом різних вправ, ескізів до етюдів, а потім і самих етюдів (придуманих самими учнями або виконаних ними за завданням педагога) допомагаємо їм поступово розкритися, знайти внутрішню й зовнішню свободу та впевненість. І от тут уперше починаєш бачити, кому ближче трагедія, кому - комедія, фарс, кому - лірика або героїка й т. д. і т. п. І починаєш поступово вести учня тим шляхом, на якому його здатності будуть реалізовані з найбільшою результативністю. При цьому намагаємося давати вихованцям найрізноманітніші вправи, розвиваючи в них уяву, сміливість, гостроту мислення, не даючи їм "зациклюватись" у тому самому стані душі, на емоційно однотипних пропонованих обставинах. Класи, звичайно, не однорідні. Іноді там є яскраво обдаровані люди, іноді їх не виявляєш.
Підходячи до другого року навчання, ми ускладнюємо досліджуваний матеріал і переходимо до роботи з танцювальною літературою, до здобутків балетмейстерів-корифеїв класики.
Беремо, звичайно, найкращий - приклад з яскравою драматургією й хореографією, з виразними сценічними образами. Таким чином, ми намагаємося вирішити ще одне завдання - прищепити гарний смак учням, познайомити їх із шедеврами балетного репертуару. На третьому році навчання триває та ж робота, але на більш глибокому матеріалі.
На першому році навчання втілюємо основи роботи над хореографічним образом.
Хореографічний образ - пластичний і музичний - вимагає певних засобів сценічного втілення. Етюди можуть бути найрізноманітнішими, на різні теми, з різними пластичними рішеннями. Головне їхнє завдання - пробудження фантазії, волевиявлення, пошук власних рішень, які ведуть до розкриття індивідуальності учня.
У будь-якому етюді або ескізі до етюду, у кожній вправі перед учнем ставиться конкретне сценічне завдання: що я роблю (дія), для чого я роблю (мета), при яких обставинах. Тут дуже важливо навчити майбутніх артистів точному й виразному жесту. К. С. Станіславський казав: "Зайві жести - це сміття, це бруд, це плями. Нехай же кожний актор насамперед приборкає свої жести настільки, щоб не вони ним володіли, а він ними". І на заняттях ми прагнемо до того, щоб жест був осмисленим, діючим, емоційним. Пам'ятаєте в Новерра: "Жест - це стріла, випущена з душі". Але техніка жесту складна для засвоєння. Тому для вихованців розроблена серія вправ "на жести". Бажано, щоб виникнення й "зняття" жесту носило у вихованців осмислений характер - вони повинні пояснити, що їх спонукало зробити даний жест. Намагаємося також, щоб у виконанні того чи іншого жесту брали участь увесь корпус, ноги, голова, руки, адже жест - завершальний, кульмінаційний штрих пози, і вона повинна бути в танцівника гранично виразна, як у скульптури, точно передавати стан або настрій. Широко застосовуються на уроках і вправи для рук. Руки - це "очі людського тіла", як пише Новерр. У кожній ролі вони повинні бути особливими: різні пропоновані обставини в той або інший момент перебування танцюриста-актора на сцені диктують певні рухи всієї руки, кисті, навіть окремих пальців. Дуже важливі, думається, також вправи на жести й пози в розвитку.
Учень у своїх сценічних діях повинен бути ритмічний, тому що саме тут корінь пластичності його сценічної поведінки. Але для нього одночасно досить важливахарактерність рухів і поз, здатність до перевтілення, уміння розкрити внутрішній стан героя. А це значить - знайти органічну ходу, жести. Це і є особливий, властивий тій або іншій ролі темпоритм. Як навчитися осягати його? Ми даємо учням відповідні вправи - різні за характером, ритмом види, ходи, переходи.
На другому році навчання починається робота над уривками з танців: хореографічними мініатюрами, створеними в різні часи різними хореографами, що мають самі різні теми й сюжети, тобто приступаємо до освоєння танцювальної літератури. Завдання ускладнюються й за лінією психологічної розробки образів, пластичних рішень, танцювальної техніки, свідомості сценічної поведінки. Тут основна мета занять - допомогти майбутнім артистам навчитись органічно виявляти емоційну й фізичну дію, виражену в танцювальній формі, допомогти їм осягнути закономірності виконання діючого танцю, тобто навчити їх осмислювати танцювальні рухи, бачити в них засіб вираження людських думок і почуттів. Учневі пропонується вирішувати складні завдання на виявлення внутрішніх імпульсів сценічної поведінки того чи іншого персонажа, його психології, на розкриття змісту, на відточування виразності пластичної форми. Велика увага приділяється роботі над так званою "мізансценою тіла", під час якої прагнемо домагатись повного злиття форми з характером музики. Багато займаємося з вихованцями над розвитком їхньої здатності до створення "внутрішнього монологу", тобто здатності уявити історію життя героя, його вчинків, його емоцій. "Внутрішній монолог" привчає учня мислити, що сприяє його логічній та безперервній дії на сцені.
Наші вихованці в ході навчання пробують ставити композиції самі, шукають для цього сюжети, музику. На заняттях нерідко народжуються нові задуми майбутніх постановок. Звичайно, не слід розглядати складені учнями етюди та номери як закінчені балетмейстерські роботи, але як можливість будити ініціативу, розвивати вміння фантазувати, здатність самостійно мислити та діяти у пропонованих обставинах.
Третій рік навчання - пізнання методу роботи над роллю. Тут іде узагальнення й поглиблення отриманих раніше знань, тобто проводиться та ж робота, але на більш складному й серйозному матеріалі - триває усвідомлення учнями техніки акторської майстерності, розширення їхнього творчого діапазону, більш поглиблене проникнення в музично-хореографічний матеріал тієї чи іншої ролі, пошуки виразних засобів її втілення. На цьому етапі навчального процесу педагог повинен дбайливо направляти творче становлення юного артиста, утримувати його від сліпого копіювання, від наслідування, наштовхувати на пошуки власних фарб і відтінків у виконанні, прищеплювати йому навички використання в роботі над роллю історичних, літературних, мистецтвознавчих, образотворчих матеріалів.
Зараз, коли віртуозність танцю досягає фантастичних вершин, ми так рідко зустрічаємося на сцені із цікавою виконавською індивідуальністю: усі якісь однакові, одних від інших іноді й не відрізниш і не запам'ятаєш. Адже у школі педагог прагне розвивати акторське дарування учня-танцівника й "пустити його у плавання" професійно оснащеним. На жаль, у колективах, куди наші юні вихованці потрапляють після закінчення школи, подальшим формуванням їхньої індивідуальності майже ніхто не займається. Особливо це помітно на прикладі великих театрів. Там важливіше за все техніка солістів і рівність кордебалету. Добре, якщо справді талановитим людям удається "вирватися" з цього.
Loading...

 
 

Цікаве