WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → О, земле наша, рідная, святая... - Сценарій

О, земле наша, рідная, святая... - Сценарій


Сценарій до річниці Чорнобиля
"О, земле наша, рідная, святая..."
У залі оформлено виставку малюнків, творів про Чорнобиль. Запрошені вчителі, учні, учасники ліквідації аварії на ЧАЄС, жителі Прип'яті.
Сцена оформлена: на задній стіні з верхнього лівого кутка до низу правого по діагоналі прикріплені стрічки червоного і чорного кольору, які проходять через великий український вінок, розміщений посередині; з правого шторку плакат з написом:
Чи знаєш ти, світе,
Як тяжко ридає полин.
Як гірко, як тужно
Моєму народу болить.
Сцена закрита. Лунає тривожний дзвін. Виходять двоє ведучих.
Перший ведучий. Доброго дня, шановні друзі. Ми з вами зібралися сьогодні в цій залі, щоб відмітити сумний ювілей.
Другий ведучий. І щоб вшанувати тих, хто віддав своє життя, захищаючи нас від страшного атомного лиха, яких ми сьогодні згадуємо, як героїв.
Лунає дзвін спочатку ледь чутно, а потім все сильніше і сильніше і несподівано замовкає.
Перший ведучий. Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті чорнобильська катастрофа. Двадцять років пройшло з того часу, як вибухнув реактор на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЄС. Смертоносна пилюка з ядерної печі покриває білі хати, квітучі сади, зелені ліси, засіяні поля. І двадцять років цвітом скорботи і суму зацвітають чорнобильські сади і хворіє серце, тому що знає - не на добро це, не на життя.
Другий ведучий. Горем і болем увійшов двадцять тому в наше життя Чорнобиль, розділив долю людей на "до" і "після". Безлюдні вулиці Прип'яті, покинуті школи, будинки, дитячі майданчики, колючий дріт зони. Спогади вільно або мимоволі переносять до подій двадцятирічної давнини.
Сцена відкривається. На сцену вибігають кілька дівчат і хлопців. Вони сміються, жартують. Зупинилися біля лавочки, дехто сідає.
Перша дівчинка. Уже й весна, скоро Перше Травня. А там через місяць і випускні екзамени.
Друга дівчинка. Я на травневі свята поїду в Київ на парад.
Перший хлопчик. Та тебе туди і пустять: на парад!
Друга дівчинка. Ну не напарю, а на демонстрацію, яка різниця. Головне, що я буду на святі, пройдуся у святковій колоні по Хрещатику.
Другий хлопчик. Пощастило тобі, що в тебе в Києві тітка, а ми будемо вдома святкувати, правда, дівчатка?
Третя дівчинка. Яка чудова ніч. Подивіться, небо чисте-чисте.
Перша дівчинка. А знаєте, як про таку ніч сказала Ліна Костенко?
Третя дівчинка. Ні, а ти знаєш?
Перша дівчинка. Так, ось послухайте:
Буває час, що сліпну від краси,
Спинюсь не тямлю, що воно за диво,
Оці степи, це небо, ці ліси,
Усе так гарно, чисто, незрадливо.
Усе, як є - дороги, явори,
Усе моє, все зветься Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
Що хоч спинись і з Богом говори.
Третя дівчинка. Прекрасні рядки, ніби про наше село.
Перший хлопчик. Так, у нас тут гарно, і робота буде поряд. Я після школи піду до татка на атомну працювати.
Перша дівчинка. Еге ж, так зразу тебе там і візьмуть, коли ти професії не маєш.
Другий хлопчик. Візьмуть. Мені дядько Степан казав, що молодих беруть і посилають учитися на любу професію. Ти вивчишся і повертаєшся на атомну уже з дипломом, а у нього ж і батько там працює, так що буде сімейна династія.
Друга дівчинка. Клас! (Чути голос Галі, час уже іти додому.) Мамо, я вже йду! (Чується вибух, задзвонили дзвони.)
Третя дівчинка. Ой, що це? Наче грім.
Перший хлопчик. Який грім? Подивися, яке небо чисте! "Хоч спинись і з Богом говори".
Другий хлопчик. Подивіться, що там, над Чорнобилем?
Перший хлопчик. Як красиво... Та це ж полум'я пожежі (усі дивляться в одному напрямку).
Перша дівчинка. А що, як то атомна зірвалась?
Хлопчик. Та ти що? Наша атомна безпечна. Нам на уроках цивільної оборони що говорили? Ану, пригадайте! Небезпечні тільки атомні бомби, а атомні станції цілком безпечні, бо це ж мирний атом!
Третя дівчинка. Навіть вірш про це є:
Народе мій, поки що небо
Лягає на ніч у Дніпро,
Я на сторожі біля тебе
Поставлю атом і добро.
М. Вінграновський
Друга дівчинка. Справді, пам'ятаєте, як у школі проводилося тренування з цивільної оборони?
Перший хлопчик. Ну? Нам казали, що якщо виникне якась небезпека, то обов'язково буде об'явлено по радіо, чи сирени включать, щоб попередити людей.
Другий хлопчик. Вірно! Зараз ніякого попередження немає, значить нічого страшного не сталося.
Друга дівчинка. Ну й горить! Треба буде завтра пріти подивитися, що це там так палає.
Усі виходять. Звуки дзвону, який поволі стихає. На сцену виходить учень і читає вірш.
Чи буде квітень як завжди,
Дарунком весняної здоби,
Чи власним іменем біди
Мит назвемо його "Чорнобиль"?
Чи може викресли його
З календарів своїх, допоки
Нас теплий грітиме вогонь
Ще невідкритих ізотопів?
Безмежна мисль, немає меж,
Її спинити годі!
І ти, Чорнобилю, ти теж
Не маєш меж сьогодні.
О. Софієнко "Квітень"
Перший ведучий. Чорнобиль - це назва невеличкого районного центру, що знаходиться за 130 кілометрів від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції.
Другий ведучий. Але в історію Чорнобиль увійде назавжди як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства техногенних катастроф.
Перший ведучий. Для України, для всіх, хто побічно причетний до трагедії Чорнобиля і її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього.
Другий ведучий. Цим частинам часу в народі вже давно дано назву - два кольори часу. І тому недаремно, пісня, яку ви зараз почуєте, стала символом червоного і чорного кольорів у долі України та її народу.
Виконується пісня "Два кольори".
Ти відомий сьогодні кожному -
Не ім'ям своїм, а бідою.
Тою вулицею порожньою
Понад прип'ятською водою.
Мій Чорнобиль, зелений пагорбе!
У якому ти жив сторіччі?
Запеклись перестиглі ягоди
Наче кров, на
Loading...

 
 

Цікаве