WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Народознавча пам’ятка випускнику - Урок

Народознавча пам’ятка випускнику - Урок

присутності заявляє про свій намір.
Оглядини проводяться через кілька днів після позитивного сватання. Батьки хлопця ідуть у гості до батьків дівчини. Подекуди в Україні оглядини робила рідня нареченої: приходила в дім хлопця, щоб оглянути його господарство й довідатись, в якуродину віддають свою дочку. Під час оглядин батьки домовляються про те, як і де відбути весілля, вирішується питання житла для молодих, весільного вбрання та інші матеріальні питання. На оглядинах призначали і час заручин.
Заручини проводяться після позитивного сватання та оглядин. Цей обряд, як правило, відбувається в хаті молодої - церемонія об'єднання двох родів. Це був перший весільний обряд, що надавав законної чинності: тепер дівчина й парубок уважались нареченими і не мали права відмовитись від шлюбу. Той, хто відмовлявся від шлюбу після заручин, мусив відшкодувати збитки другій стороні та заплатити штраф за "образу".
Обряд заручин включає в себе три основні ритуальні дії: посад, благословення та обдарування. Завдання заручин публічно (перед родичами) закріпити згоду на шлюб та отримати благословення батьків і громади. Саме під час цього ритуалу не тільки злучаються дві родини, а твориться з їхніх паростків нова сім'я, відбувається обряд злучення двох вогнів. У призначений день батьки та родичі хлопця ідуть до дівчини. Отримавши дозвіл увійти до хати, молодий з родичами зупиняється перед дверима, у цей час дві свашки, одна з боку молодого, друга - з боку молодої, підходять і зустрічаються на порозі хати, кожна із засвіченою свічкою, хлібом і сіллю. Правою ногою свашки стають на поріг, зліплюють свої свічки до купи, щоб вони горіли одним вогнем, та тричі цілуються через поріг... Цей обряд показує справжнє злучення двох родин. Потім усі сідають до столу. Староста (дружок) бере рушник і накриває ним хліб. Потім праву руку нареченого кладе на хліб. На неї - руку нареченої. А поверх - руки всіх близьких і родичів. Староста зв'язує всі руки рушником і вимовляє благословенне слово. Після цього молода перев'язувала старостів рушниками, а всіх присутніх обдаровувала хустками, полотном або сорочками. Згодом починалось урочисте благословення молодих їхніми батьками. Батьки сідали на лаву, застелену кожухом (символ благополуччя родини), а староста підводив до них молодих за хустку, яку вони тримали за два кінці. Батьки хлібом-сіллю тричі благословляли наречених, а молоді, стоячи на рушнику, тричі вклонялись батькам, приймаючи благословення. Потім родичі обмінювались подарунками, а головне - обдаровували наречених (рушниками, хустками, худобою, ділянками землі і т. п.).
На заручинах молоді обмінювались перстнями й отримували певні атрибути: наречений - барвінкову квітку, наречена - червону стрічку або квітку. Із цього часу молодий мав право ночувати в хаті молодої. Мати сама вперше стелила постіль молодим.
В українському народному весіллі вінок відіграє ту ж роль, яку в інших народів біле покривало - "фата". Це покривало повинно було охороняти молоду від "поганого ока". Весільні вінки у стародавній Україні плелися з квітів і "хрещатого барвінку" (зелений барвінок) - символ тривалого кохання.
Після заручин дівчина прикрашала голову віночком із квітів і носила в косах відзнаку - червону стрічку, аж до самого весілля. Про це й прислів'я: "Гарна дівка, як засватана". Нині заручини проводяться дуже рідко.
Між заручинами та весіллям відбувалась підготовка до торжеств, обставлена низкою обрядів: дівич-вечір, бгання короваю та запросини. Дівич-вечір улаштовували напередодні весілля як символ прощання із самотнім життям і робили це окремо в оселях молодого та молодої.
До власне весільного періоду входять: запросини, виття вільця, випікання короваю, виряджання до шлюбу, зустріч батьками після шлюбу, посад, покривання, поділ короваю та дарування, комора. На весіллі неодмінно діяли так звані весільні чини, кожний з яких виконував свою певну обрядову роль:
o молодий і молода або наречений, наречена (вони ж князь і княгиня) - хлопець і дівчина;
o весільні батьки - весільний тато, весільна мати - батьки молодих;
o бояри - найближчі неодружені друзі молодого;
o дружки - незаміжні подружки молодої;
o староста - статечний одружений чоловік, який веде весілля; посли від нареченого;
o дружок (дружки) - одружений чоловік, розпорядник на весіллі;
o свати - одружені чоловіки, родичі молодого та молодої у стосунках між собою;
o свахи - заміжні жінки, родичі молодого та молодої у взаєминах між собою;
o світилки - маленькі дівчата, сестри з боку молодого.
Кожний учасник весільного поїзда, виконуючи свою роль, ніс якусь річ: дружок - горілку та хліб; свашки - чоботи (подарунок для тещі); старости - барило та борону батькові, а матері - прядку, усім гостям - шишки...
Перед кожною весільною дією слід просити благословення на її виконання.
Запросини. Запрошують на весілля хлопець і дівчина окремо кожний своїх родичів і друзів: наречений зі старшим боярином, наречена зі старшою дружкою. Для цього беруть із собою спеціально випечені хліби - шишки або маленькі калачики, які залишають у хаті запрошеного. При цьому примовляють: "Просили батько, просили мати і я прошу: прийдіть до нас на весілля". Уважається неповагою, якщо людину запрошують при випадковій зустрічі. Нині практикується запрошеним давати або пересилати поштою листівку-запрошення.
Вільце (гільце, різка, прут або древко) - невід'ємний атрибут у весільному обряді. Це невелике зрубане деревце або гілка плодового чи хвойного дерева (сосна, ялина, вишня). Його заготовляють бояри, а прикрашають дружки квітами, стрічками, калиною, кольоровим папером. Установлюють вільце на весільному столі. Воно символізує започаткування нової родини.
Коровай - це основний обрядовий хліб на весіллі. Випікають із білого борошна. Оздоблюється фігурками з тіста у вигляді пташок, квітів, колосків. Назва "коровай" найпоширеніша в Україні. В окремих регіонах випікають спеціальні калачі, хлібці, шишки тощо. Випікається коровай напередодні весілля. Цю роботу доручають жінкам, у яких добре склалася сім'я, які щасливі у шлюбі. Як весільний ритуальний атрибут випікається різної форми печиво (у вигляді півників, коників, корівок тощо) для частування дітей.
Ніні, особливо в містах, короваї замовляють у пекарнях.
За законами народної етики, починати весілля серед тижня - непристойно, тому найчастіше їх проводять у вихідні або на свята. Традиційно основним весільним днем в українців здавна була неділя.
До шлюбу молоді їдуть нарізно: молодий зі старшим боярином, молода зі старшою дружкою. Перед від'їздом матері благословляють своїх дітей іконою Богородиці з немовлям і
Loading...

 
 

Цікаве