WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ніч перед Миколаєм (вистава) - Реферат

Ніч перед Миколаєм (вистава) - Реферат


Дитяча вистава
"Ніч перед Миколаєм"
Діти виконують українську народну колядку "Ой хто, хто Миколая любить".
Ведуча 1. Ми раді вітати вас, дорогі малята! Коли вся природа порине в чарівний, укритий срібною памороззю казковий сон, до нас приходить повне цікавих і приємних несподіванок свято - свято Миколая. Не схожого за вдачею на цю холодну, але красиву пору року, - доброго й мудрого витівника.
Ведуча 2. А чи знаєте ви, друзі, чому ми так шануємо й любимо цього святого? Хто такий Святий Миколай? Чому і за що він дарує нам свої щедрі дарунки?
Діти. Ні!
Ведуча 3. Давайте послухаємо цікаву розповідь про цього святого.
Ведучий 4. Миколай - один зі святих, особа чоловічої статі. Церква представляє його як захисника простого народу, доброго покровителя трудового та сімейного життя.
За переказами та легендами, Миколай народився в багатій сім'ї і вже з раннього дитинства творив чудеса. Під час хрещення, немовлям, почувши, як священик каже: "В ім'я Отця, Сина і Святого Духа", Миколай раптом звівся на ноги й не дозволив себе підтримувати.
У дитинстві чудотворець харчувався лише молоком правої груді матері, знаменуючи цим майбутнє перебування по праву руку від Бога. Після смерті батьків Миколай почав розподіляти своє майно між жебраками, причому діяв так, що ліва рука не знала, що робила права. Розподіливши майно, Миколай відправляється в Палестину на поклоніння гробу й животворному хресту Господньому. Під час подорожі в Єрусалим і назад він здійснив кілька чудес: приборкав страшенну бурю, воскресив мертвого моряка.
Потім Миколай повертається на Батьківщину й поселяється в місті Петрі. Незабаром він стає священиком, а через деякий час єпископом міста Мир. Улюбленими заняттями святого було читання молитов, Біблії, спів і здійснення чудес.
Ведуча 3. Дякуємо за таку цікаву розповідь. А зараз давайте всі разом перенесемось у зимовий ліс напередодні ночі Святого Миколая й побачимо, що там відбувається.
ДІЯ 1
Ніч перед Миколаєм. Падає сніг. На сцені - ліс, ялинки притрушені снігом, на одній з них - поштова скринька. На сцену вискакує Білочка. Вона роздивляється навкруги та шукає щось поміж дерев. Виходить на край сцени та сідає на пеньочку.
Білочка. Втомилася, цілий день бігала й шукала захованих осінню горішків, та ніяк знайти не можна. Сніг усе закрив. Що ж я робитиму? (Роздивляється навкруги.)
Як гарно тут! Ялинки стоять, прикриті снігом, неначе прибрались у білий святковий одяг, чекаючи приходу святого Отця Миколая ... І тихо так навкруги, навіть вітер у цю ніч не хоче робити заколоту. (Наслуховує.)
Чую чиїсь кроки ... Хтось наближається. Краще заховатися за ялинкою: побачу, хто це.
На сцену входить Зайчиха з маленьким Зайченятком. У лапках кошик з яблуками, морквою, капустою. Білочка вискакує з-за ялинки.
Білочка. Але ж і налякали ви мене, тітонько, налякали. А куди ви вибралися зі своїм синочком?
Зайчиха. Здорова була, Білочко. Я вертаюся з відвідин від наших сусідів. Забарилась дещо, а тут ще й сніг засипав дороги та стежки, так тяжко лісом пробиратися.
Білочка. А що ж ви несете в тім кошичку, тітонько?
Зайчиха. Подарували мені наші сусіди трохи гостинців, солодкої моркви та капусти, а малого синочка обдарили яблучками. Покажи-но, синку, що ти там несеш у кошичку!
Зайчик. Дивись, Білочко, які гарні ці яблука - такі лискучі, запашні, що аж у носі крутить. (Білочка наближається до Зайчика й дивиться в кошик.)
Зайчиха. Бачу, що ти чомусь посумніла, моя дорогенька. Чи може тобі якесь лихо скоїлося? Скажи мені - може, зможу допомогти тобі?
Білочка. Велике лихо, дорога тітонько, велике лихо. Загубила я слід до моєї схованки, де заховані наші припаси на цілу зиму.
Зайчиха. Як же це сталося?
Білочка. Ось так воно було: уся наша родина старанно збирала горішки. Ми складали їх недалеко від хатки. Але одного дня прийшли якісь люди й почали рубати дерева. Ми змушені були втікати якомога далі.
Зайчиха. А що сталося з вашою хаткою?
Білочка. Ми збудували нову, але горішків не переносили, бо не було часу. А тут почав падати сніг і все покрив.
Зайчиха. Не журися, Білочко, ми не залишимо тебе на зиму без поживи. Придумаємо, як допомогти.
Зайчик. А я знаю, що зробити: поспитаємо сови - вона все знає. Може, й бачила, де ти горішки ховала.
Білочка. Не думаю, Зайчику, що сова це бачила, адже вона вдень спить, а я тільки вдень працювала.
Зайчик. Усі кажуть, що вона наймудріша в нашому лісі. Усе знає.
Зайчиха (наслуховує). Тихо! Хтось до нас іде: я чую чиїсь кроки. Сховаймося за ялинку. (Усі ховаються. На сцену виходять Івась та Оля. У руках тримають листи до Святого Миколая.)
Оля. Туди, Івасю, туди - ось там поштова скринька, до котрої я кидала листи минулого року.
Івась. Це мій перший лист, який я написав сам. Минулого року я ще не вмів писати.
Оля. А покажи но мені, Івасю, цього листа, чи правильну адресу ти написав?
Івась. Мені бабуся сказала, щоб я написав ось так: " До Святого Миколая на Небо".
Оля. Справді, більше нічого й не потрібно. Отця Миколая всі в небі знають, особливо ангели-посланці, котрі збирають листи від дітей. Вкидай, Івасю, листа та ходімо додому. Я тебе проведу, бо стає щораз темніше, а сніг так падає, що скоро закриє всі дороги.
Івась. Дякую тобі, Олю. (Вкидає листа.) Ходімо, проте спати я не лягатиму, чекатиму на Миколая. Може, й побачу його.
Виходять. Вбігає Зайчиха, роздивляється, підходить до скриньки, стає на задні лапки й дивиться в неї.
Зайчиха. Як багато листів уже в цій скриньці! Чи чули ви, про що говорили діти? Вони відіслали листи до Святого Миколая.
Білочка (вибігає з-за куща). О, я пам'ятаю того доброго Святого Дідуся - з лагідними, мудрими очима.
Зайчик. А чи я бачив коли Святого Миколая?
Зайчиха. Ти ще був маленьким і не пам'ятаєш, як Святий Отець проходив лісом з білими крилатими ангелами.
Білочка (наслуховує). Тихо, тітонько. Здається, знову хтось іде. О! Це вже хлопці! Скоріше ховаймося, бо ніколи не можна взнати, що вони здатні зробити.
Звірята ховаються. Андрій і Петро виходять на сцену. Андрій несе хатку, змайстровану для пташок.
Андрій. Обережно, потримай хатку. Я мушу знайти місце, де її прикріпити.
Петро. Ти сам змайстрував?
Андрій. Ми з братиком зробили, і він сказав занести в таке місце, де найбільше пташок збирається.
Петро. Я думаю, що тут буде найкраще: затишна поляна, далеко від головної дороги, ніхто не знищить.
Андрій (прикріплює хатку для пташок на ялинці). А в цій торбинці пожива для пташок. Трохи зерняток і крихт хліба. Я буду зранку щоденно сюди заходити й дивитися, чи не бракує їм чогось.
Петро. Білочкам горішків принесемо. А зайчикам - моркви та капусти.
Андрій. Гарна думка. Будемо піклуватися про них. А тепер мушу тобі признатися, що маю листа до Святого Миколая. Я все ще вірю, що ангели ті листи збирають.
Петро. І я також маю листа. Я дуже-дуже чекаю на цю ніч.Але кажуть, що я вже великий, а Святий Миколай тільки маленьким дітям дає дарунки. Але я все одно щасливий, бо вірю в чудо.
Андрій. Ти будеш вкидати листа до скриньки чи покладеш за вікно?
Петро. Спробуймо вкинути до цієї скриньки. Добре?
Андрій. Згода! Вкидаймо й ходімо. (З-за ялинки виходять Зайчиха, Зайчик і Білочка.)
Зайчиха (приглядається до хатки для пташок, залишеної хлопцями).
Loading...

 
 

Цікаве