WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ні! Я жива! Я вічно буду жити! - Урок

Ні! Я жива! Я вічно буду жити! - Урок

найхарактерніших окрас нашої літератури". Ця поема вже звучала на минулому уроці, але мені так хочеться, щоб уривки з цього твору прозвучали сьогодні ще раз, бо, мабуть, всіх нас зачарував поет, справжня краса, велич якого в тому, що він "мав талант до віршів не позичений, а власний". Його поетичне слово надихало в час війни "не одну сумну родину", захищало тих, що "у ярмі стогнали", будило думки по волю... Поет і Леся - одне ціле, єдине.
Звучать уривки із поеми "Давня казка", інсценізація.
Учитель. Є в творчому доробку Лесі Українки ще один твір, який мені особисто дуже подобається. Це п'єса "Бояриня", яку так мало знають читачі, бо дуже довго її не друкували,більш досконало ми будемо вивчати цей твір у 10-му класі, але буквально декілька слів. "Бояриню" Леся написала 1910 року, це перша п'єса письменниці про Україну, хоч, звичайно, всі її твори про Україну, але цей особливий.
Дія в "Боярині" відбувається в другій половині XVII ст., коли угоди, підписані на Переяславській раді, з боку Росії були потоптані. Україна, яка за умовами договору мала бути лише у військовому союзі, через грабіжницьку політику царизму, ворогування козацької старшини між собою в боротьбі за владу перетворилося на руїну. У передмові до "Боярині" Ліна Костенко пише: "Цей період (період руїни) майже не висвітлений в нашій історії. Час, коли Правобережжя обезлюдніло, коли димом батьківщини був дим попелищ.
Головні герої драми - Оксана і Степан, саме через їх особисте життя розкривається трагедія рідного краю.
Оксана - дочка поважного козацького старшини Олекси перебійного, який на переяславській раді присягав цареві. Він давно вже відчув, що угоди з Москвою потоптані і Україна потрапила в неминучу залежність від Росії. Але Перебійний прекрасно пам'ятав і давніші часи, польську неволю, татарсько-турецькі набіги. Саме з його уст зриваються майже безнадійні слова: "Сутужна, сину мій, вкраїнська справа...".
У палкій любові до України виховали батько й мати Перебійні свою доньку Оксану. Виїхавши з чоловіком у Москву, Оксана одразу зрозуміла, що становище її коханого не просто принизливе, а рабське, що царя і його слуг тут усі страшенно бояться і мовчки скоряються звичаям, які принижують людську гідність. Почувши розповідь Степана про те, що він перед царем мусить себе називати "холопом Стьопкою" і звеселяти його гопаком, Оксана внутрішньо здригається від приниження. Вихована у волелюбному середовищі, вона болісно реагувала на плітки, обмови. Вона так і не змогла прижитися в Москві і дуже страждала, що Степан - людина слабохарактерна, боязка, негорда. Розум її не міг цього простити, хоча серце продовжувало любити.
Зараз ви почуєте уривок із драми "Бояриня". Це вже кінець твору: Оксана тяжко захворіла, хвороба - ностальгія. Оксана внутрішньо зламалась.
Уривок із драми "Бояриня", інсценізація.
Я думаю, що такий твір нікого не залишить байдужим, що ви його всі прочитаєте до 10-го класу.
І закінчити про цей твір мені хочеться словами Ліни Костенко, яка написала вступну статтю до драми. "Бояриню" дуже довго не друкували.
Уже нові покоління й не знають, про що вона, та "Бояриня". Шкода, що вона не йшла на сцені Багатьом корисно було б подивитись.
Я дуже люблю ще один твір Лесі - це вірш у прозі "Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами". Чашу трагічного кохання Леся випила до дна. Юрій Щербак у драмі "Сподіватись" про це пише так.
Уривки із драми "Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами".
До вірша "Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами".
Мати. Лесю! Се - дружба чи щось інше?
Леся. Не питай мене про се, мамочко. Як тільки я сяду писати про нього, я думаю, тільки про те, що я його люблю - без міри, без краю, що те кохання - ніж у моєму серці, вирви ніж з серця, і воно кров'ю зійде... Він не любить мене, і я нещасна. Коли б він любив мене, ми обоє б нещасні були. Я знаю се і все-таки його кохаю, сама себе палю вогнем.
Юрій Щербак "Сподіватись"
До вірша в прозі "Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами".
Мержинський. Віро Григорівно, вашого листа я і досі не одержав. Висловлюючись вашою ж символічною мовою, троянди мого...
Леся (пише). Троянди мого...
Мержинський. Троянди мого... дружнього ставлення до вас ніколи не зів'ядали...
Леся. Ніколи не зів'ядали...
Юрій Щербак. П'єса "Сподіватись"
Учитель. Про Лесю Українку можна говорити довго до безкінечності, бо я писала сама поетеса: "Довго щирими сими словами".
До людей промовлятиму я.
І це дійсно так. 125 років від дня народження поетеси свідкували всі ті, хто любить Лесю, пам'ятає про неї і дико читати ось про таке...
Звучить заява секретаріату ради Спілки письменників України (див. "Літературна Україна" від 29.02.96 р.).
...Це ганьба, ганьба тим нелюдям, але приємнішого, звичайно, більше.
o Виставка "України ми діти".
o Лауреат премії ім. Л. Українки 1996 р. Василь Чухліб.
Інформація про лауреатів премії (див. проспект).
o Вечір в Українському домі (див. "Освіта", 14.02.96 р.).
Лесине слово живе.
1927-1930 - дванадцятитомник творів Л. Українки;
1951-1956 - п'ятитомник;
1963-1965 - десятитомник і так аж до наших днів.
Не перестаємо дивуватися і дивуватися цій жінці, мужності якої позаздрить любий чоловік. Таку силу духу ми знали хіба що в засланого солдата Тараса Шевченка; у розбитого паралічем Івана Франка; таку силу духу ми знаємо у Миколи Островського.
До останніх днів, переборюючи страшну хворість тіла, Лариса Петрівна творила свої натхненні речі. Вже зовсім підточена туберкульозом, за декілька тижнів до смерті вона писала в Єгипті повість про арабську жінку під назвою "Екбаль - ганель". Там є такі чудові рядки:
"Починався Єгипетський захід. Там сонце уміє вдавати переможця в останній час перед неминучої поразки і так гордо, так весело, без найменшої тіні вечірнього суму, сипле барвисті дари на небо, на пустиню, на велику ріку і кожну дрібницю своєї улюбленої країни, що навіть за одну хвилину перед навалом темряви не йметься віри в її неминучості..."
Та це ж образ самої поетеси, що до останньої хвилини свого життя була переможцем над страшною недугою, що до останньої хвилини зберегла великий дух (спогади сестри Ізидори).
Loading...

 
 

Цікаве