WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Музи генія. Інтимна лірика Тараса Шевченка (конспект) - Реферат

Музи генія. Інтимна лірика Тараса Шевченка (конспект) - Реферат

портрета).
Піунова:
У Нижньому Новгороді під час спектаклю до мене підійшов Тарас Шевченко, посміхнувся і тихо промовив: "Вами, Катерино Борисівно, я любуюсь, коли бачу вас на сцені".
Тарас Григорович познайомився з моїми батьками, став приходити до нас. Я горіла нетерпінням бачити його, без нього дні ставали мукою... В один з візитів Тарас Григорович сказав моїм батькам ті слова, які для мене були найчудовішою мелодією глибоких почуттів. Він просив у батьків моєї руки. Я була щаслива, його ласкавий усміх тривожив душу, в моє серце вривався промінь його сонця, творчості, кохання, але. грізні очі матері наказували мені вийти з кімнати і я кинулася до дверей. (Виходить).
Учитель:
Шевченку не відмовили прямо. Але його більше не запрошували в дім, і сама дівчина уникала його. "Случайно встретил я Пиунову, - записує Шевченко у "Щоденнику", - у меня не хватило духу поклониться ей. А давно ли я видел в ней будущую жену свою, ангела-хранителя своего, за которую готов был положить душу свою?"
Наслання несподівано налинуло та зовсім уже несподівано розвіялося, як світанковий серпанок під дощем. Шевченко виїжджає до Петербурга. Наступної весни йому прийшла відмова.
Після розлуки Піунова вийшла заміж, грала на сцені, але не мала великого успіху в театральної публіки. Зникло сяйво генія, яке на якусь мить вихопило її постать із мороку повсякдення, й усталене життя повернулося на круги свої, на круги сірої одноманітності, монотонності, швидкоплинної дріб'язковості.
(Юнаки, по черзі піднімаючись з місця, читають напам 'ять).
Як би з ким сісти хліба з'їсти,
Промовить слово, то воно б
Хоч і як-небудь на сім світі,
А все б таки якось жилось.
Та ба! Нема з ким. Світ широкий,
Людей чи мало наземлі...
А доведеться одиноким
В холодній хаті кривобокій
Або під тином простягтись.
Ні, треба одружитись
Хоча б на чортовій сестрі!
Бо доведеться одуріть
В самотині.
Пшениця, жито
Вій у мене тут - у серці...
Учитель:
О, як він хотів раю! До останньої миті свого непростого життя шукав той рай і хотів, але... Рай так йому і не трапився. І на все життя залишилися лише оскомина і гіркота, і вічне запитання: "Хоч, небоже, раю? Він у мене тут...". "Але в тім і є сенс життя, що між хотінням і раєм часом постають невидимі мури - які ні проломити, ані облогою здобути, ані перестрибнути-перелетіти їх, ані обійти, ані конем об'їхати", - відзначає Валентин Чемерис у своїй повісті-феєрії "Я любила Шевченка".
Ликера Полусмакова була і гарна, і ніби ж розумна (вміла читати, писати). Ледарство, неохайність, корисливість Шевченкової обраниці Тарас Григорович сприйме за селянську простоту, жвавість і дотепність. Він впевнений, що провиною всьому оте прокляте кріпацтво. Воля і достаток змінять Ликеру на краще! Починається останній самообман у житті поета. Та не судилося...
14 вересня 1860 р., в день розриву з Ликерою, Шевченко напише вірш (правда, з присвятою Н. Я. Макарову, "На память 14 сентября"), у якому йтиметься про його нещасливе сватання до Ликери.
Барвінок цвів і зеленів,
Слався, розстилався
Та недосвіт перед світом
В садочок укрався.
Потоптав веселі квіти,
Побив... Поморозив...
Шкода того барвіночка
Й недосвіта шкода.
(Коментарі учнів: під "недосвітом", що "потоптав веселі квіти", тут розуміється Ликера, котра обдурила Шевченка, і, власне, зрадила, і просто образила).
Учитель:
Через тринадцять днів буде написано поезію, позначеною літерою. Перша поезія - '"Ликері", тепер тільки "Л". Натяк прозорий. Та поет уже не бажає, аби ця зрадниця приходила до нього навіть у сни. Більше того, він, її, здається, остерігається.
Учитель (читає поезію напам'ять):
Поставлю хату і кімнату,
Садок-райочок насаджу.
Посиджу я і походжу
В своїй маленькій благодаті.
Та в одині-самотині
В садочку буду спочивати
Присняться діточки мені,
Веселая присниться мати,
Давнє-колишній та ясний
Присниться сон мені... І ти!..
Ні, я не буду спочивати,
Бо й ти приснишся. І в малий
Райочок мій спідтиха-тиха
Підкрадешся, наробиш лиха...
Запалиш рай мій самотний.
Через 44 роки по смерті Шевченка, у Канів на Чернечу гору, до могили поета прибуде Ликера (вже Ликера Іванівна, 65 років) і в книзі записів, що лежатиме в хаті біля могили її колишнього нареченого, тремтячою рукою, плачучи, ковтаючи сльози, напише: "13 травня 1905 року приїхала твоя Ликера, твоя люба, мій друже. Сьогодні мій день ангела. Подивись на мене, як я каюсь".
"Твоя люба, мій друже..." - Ликера пам'ятала, як Шевченко їй сорок чотири роки тому писав: "Моя ти любо, мій ти друже..."
(Звучить мелодія пісні "Зоре моя вечірняя", виконувана учнем на флейті).
Учитель (на фоні наростаючої, життєстверджуючої музики):
Поета не стало. Згасла свічка його життя. Але залишилось слово, яке не мас обмежень у просторі, бо воно злітає все вище і вище, до верховин духу генія, де немає розбитих мрій, надій, розчарувань.
Завдання (для індивідуальної творчої роботи - за вибором):
1. Вивчіть напам'ять рядки чи поезію інтимної лірики Шевченка (на вибір).
2. Засобами образотворчого мистецтва спробуйте створити поетичний герб-символ інтимної лірики Шевченка. Які елементи будуть на ньому? Тополя, барвінок? Чи щось інше?
3. Підготуйте усний роздум за інтимною лірикою Шевченка "Моя ти любо! Усміхнись..."
Підсумки уроку.
Чи знайшли ви ще один з ключів до розкриття таємниці творчості Шевченка, розглядаючи його інтимну лірику?
Яким на думку Шевченка, є жіночий ідеал?
Чому і як він шукає виходу із самотності особистої і суспільної?
У повісті-феєрії В. Чемериса "Я любила Шевченка" є такі рядки, якими хочеться закінчити цей урок: "Життя - це полювання за щастям... Хтось із французів сказав. Чи не Cтендаль, бува? А втім... То може, хоч пощастить? Спробуйте, якщо вполюєте його, - буду рада за вас. Бо з щастям все ж таки краще, як без нього... Бо щастя - це світло. Без нього - пітьма".
Loading...

 
 

Цікаве