WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ми — діти твої, Україно! - Сценарій

Ми — діти твої, Україно! - Сценарій

чи знаєте ви, у яких країнах живуть наші земляки, так звана діаспора, і які народи інших країн, інших національностей проживають в Україні та є її повноправними громадянами?.. Нумо, згадаймо!..
Ведучий проводить опитування, корегує і, зрозуміло, значно доповнює відповіді, внаслідок чого у дітей розширюються знання про українців, які живуть за межами держави та про інші народи, які проживають в Україні: греки, молдавани, болгари, угорці, румуни, євреї, росіяни, поляки тощо.
Ведучий. Тепер ви знаєте, скільки нашого цвіту по всьому світу, і скільки в Україні живе інших народів, які стали її повноправними громадянами! А таке право їм забезпечила наша Конституція - основний закон будь-якої суверенної, незалежної держави!
А оскільки ми згадали Конституцію, то запам'ятайте ще одну дуже важливу дату - 28 червня 1996 року.
Саме в цей день була прийнята Конституція України на п'ятій сесії Верховної Ради, яка засідала всю ніч!..
Перший. Ой, виявляється всі наші три основні свята припадають на літо!
Другий. Справді! От чудово!.. Дійсно, літо виявилося дуже врожайною порою року для нашої держави!
Третій. Воно ніби й так, але що ж виходить: ми не зможемо разом відзначати ці свята, бо в нас - канікули...
Ведучий. По-перше, ми будемо про них знати, згадувати та відзначати, де б хто не перебував у цей час. А по-друге, саме тому ми проводимо наше, скажімо так, державне свято сьогодні, аби влітку, коли роз'їдетеся хто куди, ви всі про нього пам'ятали!
Перший. Тепер уже ніколи-ніколи не забудемо!
Другий. Запам'ятаємо на все життя!
Третій. І всім, хто не знає, розповідатимемо!
Перший. Ой... А ми ж...
Ведучий. Що - ой? Що - ми ж?..
Перший. Та ми ж іще про Конституцію нічого не розказували...
Другий. А я про неї не так уже й багато встиг дізнатися...
Третій. І я поки мало що чув...
Ведучий. Не біда! Якщо ви, друзі, (до аудиторії) і, звичайно, ви, мої славні й хороші, не заперечуватимете, то про нашу Конституцію розповім я. Згода?
Після схвальних відповідей Ведучий бере на себе на певний час роль учителя.
Ведучий. Отже, як ми вже говорили, наша Конституція, Основний Закон України, народилася 28 червня 1996 року. Ви, друзі, напевне чули від дорослих, що закони взагалі, яких у світі є чимало, підказують нам усім: і малим, і дорослим, - як жити у своїй власній країні та з її сусідами у злагоді й мирі. А Конституція Україні визначає, якими бути законам. Одне слово, Конституція - це така собі "матінка" всіх законів! Слово "конституція" походить із латинської мови, якою говорили ще в Стародавньому Римі. А означає воно "устрій, установлення", тобто будь-яка конституція визначає, якій бути державі, де ми живемо, а також визначає наші права та обов'язки. А вони є у всіх і в кожного! Скажімо, твої батьки мають піклуватися про тебе, а ти повинен допомагати їм у всьому, слухатися їх, поважати дорослих і своїх ровесників. Зрозуміло, тоді й вони поважатимуть тебе. Адже в Конституції України записано, як то кажуть, чорним по білому, що "діти рівні у своїх правах незалежно від походження"!
А ще там записано, що "будь-яке насильство над дитиною переслідується законом". Отже, твої права оберігаються державою: ніхто й ніколи з дорослих не може примусити тебе чинити щось погане чи зле, не може зашкодити тобі, твоїй гідності й честі!
Але й ви, друзі, мусите чинити так само: нікого ні до чого не змушувати, жити за правилами та законами нашої країни, бути її відданими громадянами!..
Отож, друзі, не забувайте: Конституція України - то життєвий дороговказ і для вас, і для мене, і для всіх-усіх сущих в Україні, і для самої нашої держави!..
Перший, другий, третій (навперейми). От тепер усе зрозуміло!.. Гарний закон!.. Справді - основний!..
Ведучий. До речі, я не згадав, що перша-найперша Конституція була ще в наших козаків, і створив її гетьман Пилип Орлик ще в 1710 році. І що цікаво, чимало його думок закладено й у нашу сучасну Конституцію, такі вони були розумні!..
Перший. Виходить, що в козаків-запорожців була своя Конституція?!.
Другий. Не тільки Конституція, а навіть козацька держава!
Третій. Ех, пожити б у ті часи, та й податися в запорожці!..
Ведучий. А чи відомо вам, друзі, як приймали в запорожці?.. Дехто, думав так: прийшов на Січ, перехрестився - от і все, ти вже запорожець! Зовсім ні, то був досить тривалий і непростий процес. Послухайте, як це було колись насправді.
Перший. Щоб стати справжнім козаком, слід було пройти нелегку школу навчання та суворі іспити, що витримували далеко не всі.
Другий. Спочатку новачок приймався у так звані молодики. Молодик сім років учився битися на шаблях, влучно стріляти, цупко, як тоді казали - "реп'яхом", на коні сидіти, розвивав силу та спритність.
Третій. Керували навчанням досвідчені воїни й полководці, при яких юні служили джурами. Наприкінці навчання кожен мусив узяти участь у морському поході на Туреччину, виконуючи обов'язки зброєносця.
Перший. І лише після всіх випробувань кандидат у козаки допускався до іспиту на звання запорожця!
Другий. Спочатку пошукач мав з'їсти миску - здоровеезну! - гарячущого борщу, таще й сильно наперченого! Брр! Потім запити його (вибачайте - що було, те було) квартою горілки! Тьху!
Третій. І після всіх оцих, я сказав би, безжальних тортур, козак мусив пройти по колоді, перекинутій між скелями на березі Дніпра.
Перший. На цьому іспити не кінчалися... Молодик наближався до наступного випробування: йому треба було подолати всі пороги, пливучи човном знизу вгору, тобто - проти течії, що були на Дніпрі поблизу Січі.
Другий. На завершення молодик, осідлавши необ'їждженого коня задом-наперед (ой-ой!), без сідла та вуздечки (жах!), мав проскакати степом і благополучно повернутися!
Третій. Та й на цьому не кінчалися іспити! Пошукача перевіряли ще й на кмітливість, товариськість, уміння не розгублюватись у найсклад-ніших ситуаціях. Отак!
Ведучий. Дякую, друзі, за вичерпну розповідь!.. Гадаю, переважна більшість із вас могли б із часом також прийняти до лав запорожців!.. До речі - про кмітливість. Може, мої вірні помічники наведуть бодай один приклад?
Перший. А чом би й ні? Ми навіть сценку можемо зіграти!
Ведучий. То зіграйте, прошу! А ми всі охоче подивимося...
Участь беруть три учні: дівчинка та двоє хлопців. Вона - цариця Катерина, вони - запорожці... Ведучий супроводжує дії текстом.
Ведучий. Приїхала якось цариця-імператриця Катерина до запорожців, поглянула на них та й каже...
Дівчинка-"цариця" (озирає хлопців). Щось вони якісь миршавенькі...
А посміюся-но я з них! (До хлопців.) Гей, хлопці-запорожці, а сметанки попоїли б, га?
Перший. А чом би й ні, коли ваша ласка.
Другий. Певна річ, поїли б, от тільки... побільше!
"Цариця". Буде вам побільше! (Кудись вбік). Гей! А принесіть-но хлопцям-запорожцям побільше сметани, та ложки-довгунці дивіться не забудьте!
Виносять казан, відро тощо та двійко метрових дрючків із прив'язаними ложками, ставлять перед запорожцями, єхидно посміхаються...
Перший. Оце все - нам?
Другий (скептично). А казали - побільше! Тьху!..
"Цариця". Їжте, дорогесенькі, на здоров'ячко! А не вистачить - іще принесуть! (До аудиторії, скептично). Побачимо, як ці химерники-кмітливці, про яких стільки говорено, упораються з моїми ложечками-довгунчиками, хе-хе!..
Хлопці сідають перед відром, хитро перезираються між собою, беруть у руки ложки-довгунці та й починають спокійнісінько... годувати один одного, примовляючи.
Перший. Ох, і славна ж сметанка в цариці!
Другий. А таки славна, дай їй, Боже, здоров'ячка! Сметанці, звичайно!
Перший (причмокує). Отак би й їв усе життя!
Другий. Та не кажи, друже-брате!
Присоромлена та принижена "цариця" мовчки тікає геть; "запорожці", утерши губи, із хитрими й лукавими посмішками йдуть за нею.
Ведучий. Таки справді, наших розумничків-запорожців не проведеш навіть на сметані, що вже казати про інші їхні звитяжні справи. Та й на слово були вони дуже гострі, як шаблі та списи їхні!
Як ви, друзі, розумієте, про запорожців можна розповідати й розповідати. Але про все це ви згодом дізнаєтесь, а зараз свято закінчується...
Отож, нехай вам щастить у житті, і ніколи не забувайте, якої держави ви діти! До якої б національності ви не належали, завжди пам'ятайте: ви - громадяни незалежної України!
Примітка: Як зазначено у сценарії, це свято проводиться в будь-який день навчального року. Звичайно, його можна урізноманітнювати на власний розсуд, скажімо, провести конкурс на визначення основних природних символів України: калини, барвінка, тополі, соловейка тощо. Так само, на власний розсуд можна й декорувати це свято. Але в усіх випадках його стрижнем має лишатися сценарій.
Loading...

 
 

Цікаве