WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Матеріальна культура українців - Урок

Матеріальна культура українців - Урок

дерев'яною закидкою, а подекуди й зруб. Стіни житла, як парило, обмазувалияс глиною.
Характерним було пофарбування напільної стіни глиною різноманітних відтінків.
Внутрішня обстановка в хатах усюди однакова: праворуч - простора піч, ліворуч невелика шафа - мисник, між піччю і припічком піл або ліжко. Над спальним місцем жердка куди вішали одяг, а в свята - найкращі рядна, килими.
У дворі були обов'язково господарчі споруди: хлів - для корів, стайня - для коней, саж - для свиней, курник - для птахів, клуня - для зберігання зернових, комора - для зерна і різного збіжжя, сінник - для сіна і соломи.
В окремих районах України були огорожі, що робилися з каменю, дерева, глини. А іноді це був вербовий живопліт.
Експерт. Щодо будівництва, то сьогодні зводять такі будинки, що дух захоплює. Красиві величні багатоповерхові, використовуючи нові будівельні матеріали.
Але все-таки навіть у нашій місцевості можна побачити будиночки, побілені вапняком, підведені чорним кольором. А якщо поруч росте вишня чи калиновий кущ, то можна сказати, що традиційне українське житло збереглося до сьогоднішнього дня.
Повідомлення третьої групи
Традиційний одяг являє собою дуже складний комплекс. Основа його - різноманітні за призначенням компоненти, які можна поєднати в такі групи: натільний, поясний, нагрудний і верхній. Основу як чоловічого, так і жіночного одягу становила сороча. Чоловіки сорочку заправляли в широкі шаровари або носили навипуск.
Верхній одяг шився з домотканого сукна - червоного, коричневого, а іноді білого кольору. Основний вид верхнього одягу - свита. Взимку чоловіки носили кожух. Свити й кожухи прикрашалися вишивкою. На ноги бідніше населення взувало постоли, личаки. Заможніше населення носили черевики, чоботи. Комплекс жіночного одягу: багата вишита сорочка, плахта або запаска, керсет, пояс, чоботи або черевики. Жіночі сорочки по рукавах, поликах, коміру, нагрудній частині, по подолу вишивалися лляною біло-сірою ниткою або червоною заполоччю.
Поверх сорочки жінка обгортала стегна запаскою. Як елемент святкового одягу була плахта - поясне вбрання з двох до середини зшитих полотен, доповнене спереду фартухом. Зверху на сорочку одягали корсет - безрукаву з фабричної тканини.
Верхнім одягом жінок була свита з білого сукна або юпка з лляних тканин. Узимку жінки теж носили кожухи.
Дівчата заплітали волосся в одну або дві коси. Заміжні жінки покривали голову хусткою або очіпком.
Основними прикрасами жінок були стрічки, сережки, намисто, дукачі, каблучки, персні.
Експерт. У наш час відбулися зміни форм одягу. По-перше, це вплив загальноєвропейської моди; по-друге, це диференціація одягу за призначенням (повсякденний, святковий, спортивний). Дуже жаль, що сучасні модні "джинси" замінили нашій молоді національний одяг.
Повідомлення четвертої групи
Вигідне географічне розташування України на історично сформованих шляхах між Північчю і Півднем, Сходом і Заходом визначили важливе значення різноманітних шляхів сполучення. Українцям здавна відомі різноманітні засоби пересування по воді. найбільш архаїчним був пліт. Через широкі ріки людей перевозили паромами. В Україні було багато видів човнів. Вони ділилися на човни довбані з суцільних колод і човни з дощок. Важливу роль відігравали великогабаритні судна - "байдаки", "баркаси", "барки"; найбільші за розмірами були галери. З господарсько-виробничою діяльністю населення і природними умовами пов'язані сухопутні шляхи і сполучення.
Дрібні речі, їжу, ягоди, фрукти, городину жителі України переносили вручну. Для цього використовували глиняний і дерев'яний посуд, різні корзини і кошики, шкіряні та полотняні торби. Гужовий сухопутний транспорт поділяється на дві основні групи: полозний і колісний.
Давнішим за походженням є полозний. Почесною вважалася їзда на санях. Сани були робочі і виїзні.
Влітку використовували чотириколісний двоосьовий віз. За призначенням чотириколісні транспортні засоби можна поділити на три групи: 1) для перевезення снопів, сіна, соломи, "гарби"; 2) для транспортування лісоматеріалів; 3) для перевезення зерна та інших подібних вантажів "безтарки". До третьої групи належав також чумацький віз "мажа", "мажара".
Традиційною тягловою силою були воли. Для пасажирських поїздок використовували коней.
Експерт. Докорінних змін зазнали транспорт і шляхове сполучення. Прокладені залізниці. Великого розвитку набула автомобільна і авіаційна промисловість, що створило передумови для поширення автомобільного транспорту та повітряного флоту. Змінився і річковий транспорт. Замість плотів і човнів з'явилися потужні та комфортабельні суда.
Повідомлення п'ятої групи
Їжа - важливий компонент матеріальної культури народу. Провідними галузями сільського господарства українців були землеробство і тваринництво. Додаткові харчові продукти давали садівництво, рибальство, бджільництво та збирання дарів лісу. Їжу українців становили переважно продукти з власного господарства.
Розводили корів, свиней, овець, бідніші - кіз. Споживали м'ясо, але істотну роль у харчуванні відігравало молоко.
Продукти, які не могли довго зберігатися, селяни сушили, солили, квасили, коптили в диму.
Практикували соління м'яса та сала, які тримали в дерев'яних діжах.
Їжа та печиво українців діляться на дві великі групи: повсякденну і святкову.
У повсякденному харчуванні українців важливу роль відігравав хліб. Велике місце займав хліб у багатьох звичаях та обрядах. Він символізував добробут, гостинність, доброзичливість. Хліб пекли на тиждень, у суботу, переважно з житнього борошна. З хлібного тіста випікали пампушки, пиріжки. В Україні готували багато варених страв з борошна. Це кваша лемішка, затірка, галушки, локшина, вареники.
Вареники у повсякденному меню українського селянина зустрічалися нечасто, вони було окрасою недільного та святкового столу.
Велику роль у харчуванні відігравали каші, але не менша належала картоплі.
На зиму селяни солили огірки, квасили капусту, буряки. Однією з найпоширеніших страв був борщ.
Святкові страви і печиво приурочували до певних свят. На сімейні урочистості (родини, хрестини, весілля), а також на похорон готували борщ, холодець, м'ясну печеню, домашню локшину, вареники.
Особливо багата спеціальними печивами родинна обрядовість. По всій Україніобов'язковим весільним хлібом був коровай, але були й інші види: калач, лежень, дивень.
Серед календарних свят виділялися зимові та Великдень. На Святий вечір і Хрещення на столі повинно бути 12 страв, обов'язковою була кутя. На Великдень по всій Україні з пшеничного та житнього хліба пекли паски та фарбували яйця-крашанки.
Експерт. Багато традиційних страв української кухні продовжують побутувати і тепер (борщ, каші, галушки, локшина, вареники, капуста, пиріжки, пампушки, холодець).
Страви, які колись були виключно святковими, тепер готуються і в будень.
До цього часу зберігаються обрядові страви та печиво і на сімейні, й календарні свята (на Різдво - кутя; на Великдень - паски, крашанки; на весілля - коровай, шишки).
Прислів'я та приказки, прикмети
Хто за ділом слідить, воно само до того біжить,
Звикай до діла змолоду, не будеш знати на старість голоду.
В огороді літом копаєшся, то й зимою в овощах не нуждаєшся.
Не в свої сані не сідай.
Які самі, такі й самі.
Не можна виносити сміття з хати, коли зайшло сонце.
Хто багато сала їсть, то в того будуть товсті губи.
Як є хліб то вода, то й нема голода.
Хліб - усьому голова.
Loading...

 
 

Цікаве