WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Комунікативно-мовленнєві ситуації - Урок

Комунікативно-мовленнєві ситуації - Урок

дівчаток. Як ти назвала своїх ляльок, .... А ти, (звертається до хлопчика), як назвав? (Діти відповідають.)
3. Розвиток умінь діалогічного мовлення. Робота в парах
Учитель звертається до учнів, які сидять разом за партою. Діти, познайомте ваших хлопчиків і дівчаток. Знайомитись треба так: учитель показує дії з ляльками та супроводжує їх діалогом, використовуючи попередньо засвоєні конструкції: "Давай познайомимось. Мене звати Марійка" або: "Давай познайомимось. Я - Славко". Далі відповідає за іншого учня: "А я - Катруся. Мене звати Миколка".
Учні проговорюють.
А тепер поставте на підставку для книжок фото (малюнок), що лежить на парті. Це наш клас. Уявімо, що ваші ляльки прийшли до нас і знайомляться з класом. (Повертає ляльку обличчям до світлини.) Говорити за своїх ляльок будемо так: "Давайте познайомимося. Я - хлопчик. Мене звати Славко. Я - дівчинка. Мене звати Марійка". У такий спосіб кожен учень "знайомить" своїх ляльок із класом.
Діти, наші гості з вами вже познайомилися. Давайте пригадаємо, як їх звати. Про хлопчиків говоримо так: "Це хлопчик. Його звати Тарасик". Повторимо разом: "Це хлопчик. Його звати Тарасик".
Про дівчаток говоримо так: "Це дівчинка. Її звати Ганнуся". Усі хором: "Це дівчинка. Її звати Ганнуся".
Далі вчитель пропонує учням, працюючи в парі, назвати імена ляльок свого сусіда по парті.
4. Підсумок уроку
На цьому етапі вчитель пропонує учням разом з ляльками пригадати, хто як називається українською мовою та які імена мають українські дівчатка та хлопчики.
Особливе значення для розвитку українського мовлення учнів шкіл національних меншин має процесуально-операційний компонент комунікативно-мовленнєвої діяльності дітей у процесі навчальних ситуацій. Оскільки мислення учнів першого класу тяжіє до наочно-образного, в організації навчальних комунікативних ситуацій учитель спирається на дії (власні й учнів) з різноманітною наочністю (реальні предмети, іграшки, картини, малюнки, світлини, візуально наповнені комп'ютерні програми тощо).
Продуктивними щодо навчання усного українського мовлення учнів шкіл національних меншин є навчальні ситуації, процесуально-операційним компонентом яких передбачено уявні рольові дії учасників спілкування. Проте провідне значення має мовленнєве спілкування, що входить до його складу.
У процесі організації мовленнєвого спілкування дітей учитель застосовує різноманітні прийоми, зокрема такі, як зразок мовлення, запропонованого вчителем; багаторазове повторення нового лексичного матеріалу всіма учнями (тренінг); спілкування дітей з учителем (запитання вчителя - відповідь учня); діалог дитини в парі з іншим учнем; рольова мовленнєва взаємодія з використанням ляльок; запитання та відповіді на них, які реалізуються двома групами учнів, тощо. Проілюструємо застосування цих прийомів на прикладі ще однієї орієнтовної розробки уроку.
Тема "Родина".
Мета: формування словникового запасу з теми "Родина", закріплення слів, граматичних форм і граматичних конструкцій, засвоєних у процесі вивчення попередніх лексичних тем, оволодіння граматичними формами та граматичними конструкціями.
Лексичний матеріал для засвоєння
Слова: дід, бабуся, мама, тато, братик Іванко, сестричка (Оленка), родина, внук, внучка, син, донька, Я люблю тата й маму, Я люблю бабусю й дідуся.
Граматичні конструкції: тата звати ..., маму звати ..., братика звати ..., сестричку звати .....
Матеріальне оснащення уроку: картина "Родина", ляльки пальчикового театру - баба, мама, тато, братик, сестричка.
ХІД УРОКУ
Пояснення теми та завдання уроку
1. Вступне слово вчителя
Діти, у кожного з вас є родина. Це найрідніші люди, яких ми дуже любимо. Це тато і мама, дідусь і бабуся, братик і сестричка. Ось сьогодні ми й поговоримо про родину українською мовою.
2. Засвоєння слів і граматичних конструкцій
Учитель показує дітям малюнок, на якому зображена родина - дід, бабуся, мама, тато, братик, сестричка, і звертається до учнів.
Діти, давайте розглянемо цей малюнок. Будемо називати всіх, хто тут зображений, українською мовою. Ось дідусь. Це дідусь (тренінг). Ось бабуся. Це бабуся (тренінг). Це - мама (тренінг), це сестричка (тренінг), це - братик (тренінг) (учні повторюють кожне слово за вчителем).
Потім, показуючи послідовно на кожного персонажа малюнка, учитель запитує: Хто це? (Ця граматична конструкція й форма відповіді на подібне запитання вже учням знайомі з попередніх уроків). Відповідає один учень, а потім повторюють усі разом.
Далі запитання "Хто це?" задають один одному учні. Відповідає спочатку окремий учень, а потім, якщо відповідь правильна, її повторюють усі учні. У протилежному випадку вчитель показує, як звучить українське слово (конструкція), а учні повторюють хором.
Учитель. Дідуся звати Іван. І звертається до учнів. Як звати дідуся? Бабусю звати Ганна.
Знову звертається до дітей. Як звати бабусю?
Учні спочатку окремі, потім хором. Бабусю звати Ганна.
Учитель. Маму звати Олена. І перепитує: Як звати маму? (За потреби вчитель має допомогти правильно відповісти.)
Учні (окремі). Маму звати Олена.
Учитель. Пригадайте українські імена і скажіть, як звати братика й сестричку.
Тато і мама люблять доньку і сина (тренінг).
Бабуся і дідусь люблять внучку і внука (тренінг).
Усі ми любимо тата і маму, дідуся і бабусю, братика і сестричку.
Скажемо про це українською мовою: "Я люблю тата і маму (тренінг). Я люблю дідуся й бабусю (тренінг). Я люблю братика і сестричку (тренінг)".
А тепер хай спробує кожен сказати: "Я люблю тата і маму і т. д."
Далі вчитель запитує дівчаток. Хто ти для мами й тата? (Я - донька). А для бабусі і дідуся (Я - вчуся)
Так само запитує у хлопчиків.
Учитель. Для тата і мами дівчинка - донька (учні повторюють).
Для тата і мами хлопчик - синок (тренінг).
Для дідуся й бабусі дівчинка - внучка (тренінг),хлопчик - внучок (тренінг).
Тато і мама люблять доньку і сина (тренінг).
Бабуся і дідусь люблять внучку і внука (тренінг).
Комунікативно-мовленнєва ситуація з ляльками
Учитель. Діти, ми говорили, що на картині зображені баба, мама, тато, братик, сестричка. Це родина (родина). Повторимо разом слово родина (діти повторюють).
Діти, до нас прийшли гості - баба, мама, тато, братик, сестричка (показує ляльок пальчикового театру, які одягнені на пальці правої руки). Як їх можна назвати одним словом? Діти хором відповідають: Родина.
Послухайте уважно, що розповідають про себе ляльки баба, мама, тато, братик, сестричка. Потім ви будете розповідати про ляльок, які будуть на ваших пальчиках.
Я - бабуся (наче поклонилася).
Учитель звертається до учня. Хто це?
Учень. Це бабуся.
Учитель. Я - мама.
Учень. Це мама.
Далі вчитель роздає дітям ляльки пальчикового театру. Учні виходять парами до вчителя, ведуть подібну бесіду.
У підсумку уроку діти пригадують нові слова та граматичні конструкції, якими вони користувалися. Це можна провести у формі гри "Пригадаємо нові слова".
Протягом усього уроку вчитель контролює мовлення учнів і практично-дійовим шляхом здійснює його корекцію. У такий спосіб реалізується контрольно-оцінний компонент комунікативно-мовленнєвої діяльності у процесі навчальних ситуацій.
Результатом використання комунікативно-мовленнєвих ситуацій є формування в учнів шкіл національних меншин комунікативно-мовленнєвої компетенції в галузі усного українського мовлення.
Отже, комунікативно-мовленнєві ситуації, які використовуються в навчанні українського мовлення учнів шкіл національних меншин, структурно складний дидактичний метод. Його результативність залежить від чіткого визначення вчителем мети застосування навчальних ситуацій на уроці; мотивації мовленнєвої діяльності учнів; добору змісту діалогів, адекватних темі уроку; використання різноманітних прийомів для активізації комунікативно-мовленнєвої взаємодії; здійснення вчителем контролю мовлення дітей та його поточної корекції.
Loading...

 
 

Цікаве